Провадження № 22-ц/803/5979/25 Справа № 185/12507/24 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У. М. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, та Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року в цивільній справі номер 185/12507/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я,
У листопаді 2024 року до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивач протягом тривалого часу працював у шкідливих умовах в ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». 04 березня 2016 року під час роботи з ним стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується Актом №5 форми Н-1 від 10 березня 2016 року.
Довідкою МСЕК від 25 серпня 2016 року позивачу первинно визначено 25 відсотків втрати професійної працездатності.
В подальшому довідкою МСЕК від 16 лютого 2024 року позивачу визначено повторно безстроково 80 відсотків втрати професійної працездатності за трудовим каліцтвом.
У зв'язку з вказаною травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання травми, позивач постійно відчуває фізичні страждання та біль. Внаслідок отриманої травми позивач відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, - 245000,00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 160000,00 грн з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору.
Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року в цивільній справі №185/12507/24, стягнувши з відповідача на користь позивача суму моральної шкоди у розмірі 245000,00 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає обставинам справи та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, крім того суд першої інстанції при ухваленні рішення не в повному обсязі оцінив моральні страждання позивача.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом не надано належної уваги тяжкості завданої позивачеві шкоди, оскільки 80% втрати професійної працездатності, свідчать про безповоротність втрати здоров'я та неможливість відновлення стану здоров'я до нормального, в наслідок чого ухвалений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є недостатнім для справедливого відшкодування моральних страждань позивача.
Суд першої інстанції не врахував, що позивачу встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 80% та другу групу інвалідності. Так само суд першої інстанції не врахував, що вимушені зміни в житті позивача у зв'язку з ушкодженням здоров'я є незворотними.
Наявність вини, у тому числі працівника, у настанні нещасного випадку на виробництві не може зменшувати глибини його душевних страждань, оскільки вони виникли у зв'язку з травмами та втратою працездатності, що були набуті працівником під час виконання трудових обов'язків і поширились на все повсякденне життя працівника.
Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 245000,00 грн без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Суми, стягнуті з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку із заподіянням шкоди життю та здоров'ю на виробництві не підлягають оподаткуванню.
Від відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Із вказаним рішенням також не погодився відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 року в справі №185/12507/24, зменшивши розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з ушкодженням здоров'я, до 80000,00 грн, судового збору - до 1073,60 грн з утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення чинного законодавства України, постановленим без врахуванням всіх фактичних обставин справи..
Згідно з Актом Н-1 позивача визначено як особу, яка порушила вимоги законодавства з охорони праці.
З висновком комісії розслідування нещасного випадку щодо визнання потерпілого особою, яка допустив порушення вимог законодавства з охорони праці ОСОБА_1 був згоден і не оскаржував, як у адміністративному так і в судовому порядку. Крім того, позивачу встановлено втрату професійної працездатності до 01.04.2026 року, що може свідчити про те, що МСЕК може визнати позивача працездатним.
Критерії, симптоми, глибина негативних змін особи, характер їх тяжкості, показники та діагнози, які свідчать про наявність психічних розладів у потерпілого, встановлюються виключно лікарем-спеціалістом, що має відповідні спеціальні знання та навики в даній галузі медицини, що по даній справі лікарем не зроблено. Позивачем до позовної заяви не додано, а судом першої інстанції не надана мотивована оцінка щодо відсутності відповідного медичного висновку лікаря-спеціаліста.
Медичний висновок про встановлення факту моральної шкоди потерпілим суду не надано. В матеріалах справи відсутні будь-які докази стресу, якого зазнав потерпілий в результаті професійного захворювання чи його наслідки; відсутні також і докази стану депресії позивача чи інші негативні наслідки.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд не врахував ту обставину, що нещасний випадок з позивачем настав внаслідок порушення ним трудової і виробничої дисципліни.
Від позивача ОСОБА_1 відзив в письмовій формі на апеляційну скаргу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» до апеляційного суду не надійшов.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 84, 85, 88).
Від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Мотуза О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника (а.с. 92, 93).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю позивача та його представника.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з записами у трудовій книжці НОМЕР_1 ОСОБА_1 тривалий час працював на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» (а.с. 8-9).
19.05.2021 року затверджено Акт №5 за формою Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, та Акт за формою Н-5 проведення розслідування нещасного випадку, що стався 04.03.2016 року об 11 годині 10 хвилин, які складені щодо ОСОБА_1 (а.с. 10-11зв, 12-13зв).
Згідно з довідкою Павлоградської міжрайонної МСЕК серії 12 ААА №019292 від 25.08.2016 року ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом (а.с. 14-14зв).
Згідно з довідками міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №075139 та серія 12ААГ №548425 від 16.02.2024 року, ОСОБА_1 повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності за професійними захворюваннями (а.с. 15-15зв).
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, а також з того що відшкодування моральної шкоди в розмірі 160000,00 грн буде розумним та справедливим, а також з того, що відшкодувати моральну шкоду слід з утриманням обов'язкових платежів.
Проте, з висновком суду першої інстанції щодо утримання обов'язкових платежів апеляційний суд не може погодитись в повній мірі.
У відповідності до статті 4 Закону України Про охорону праці державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
Відповідно до частини другої статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України передбачено, що потерпілий має право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першої статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
При визначені розміру моральної шкоди суд оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, а також конкретні обставини по справі і розмір втрати професійної працездатності, призначення позивачу групи інвалідності, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керується принципом розумності, виваженості та справедливості. Крім того, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 тривалий час працював на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в умовах впливу шкідливих факторів.
Згідно з довідкою Павлоградської міжрайонної МСЕК серії 12 ААА №019292 від 25.08.2016 року ОСОБА_1 первинно встановлено 25% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом.
Згідно з довідками міжрайонної профпатологічної МСЕК серії 12ААА №075139 та серія 12ААГ №548425 від 16.02.2024 року ОСОБА_1 повторно встановлено 80% втрати професійної працездатності та другу групу інвалідності за професійними захворюваннями.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність належними та допустимими доказами факту спричинення працівникові ушкодження його здоров'я, що виражається у стійкій втраті ним працездатності, встановленні групи інвалідності, з яким погоджується апеляційний суд.
Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про встановлений розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 160000,00 грн.
Тому доводи апеляційних скарг ОСОБА_1 та ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» щодо необґрунтованого розміру стягнутої моральної шкоди є безпідставним, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
Стосовно доводу апеляційної скарги щодо помилкового відрахування податків та інших обов'язкових платежів, апеляційний суд виходить з наступного.
Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (стаття 1 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 265 ЦПК України рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин.
У резолютивній частині рішення зазначаються: 1) висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог; 2) розподіл судових витрат; 3) строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження; 4) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків сторін (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (частина п'ята статті 265 ЦПК України).
Отже, цивільно-процесуальним законодавством на рівні імперативних норм врегульовано зміст резолютивної частини судового рішення.
Згідно з частиною сьомою статті 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується, зокрема про порядок і строк виконання рішення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі №210/5258/16-ц при зміні судових рішень в частині стягнення моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я Великою Палатою Верховного Суду не вказано в резолютивній частині про необхідність утримання (неутримання) з присудженої суми установлених законодавством України податків і зборів.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі №363/3965/15 вказано, що «доводи касаційної скарги про неврахування судом положень податкового законодавства колегія суддів відхиляє, оскільки податкові зобов'язання сторін, які виникають у зв'язку з ухваленням та/або виконанням судових рішень про стягнення коштів, встановлюються не судом, а визначені податковим законодавством України».
Цивільний суд за позовом про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Правовідносини з нарахування, утримання та перерахування податків, зборів чи інших обов'язкових платежів знаходяться у площині публічних (податкових) відносин, а тому суд при вирішенні позову про стягнення грошової компенсації моральної шкоди відповідно до статті 23 ЦК України не вирішує питання про податки, збори чи інші обов'язкові платежі. У статті 265 ЦПК України немає імперативної вказівки на необхідність додаткової деталізації у рішенні суду грошової компенсації моральної шкоди із розміром сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року №235/3143/24.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що помилковим є вирішення судом першої інстанції у цій цивільній справі питань щодо податків, зборів чи інших обов'язкових платежів та визначення в резолютивній частині рішення порядку його виконання про стягнення цієї суми «з відрахуванням податків та інших обов'язкових платежів».
Наведений довід апеляційної скарги стосовно помилковості відрахування податків та інших обов'язкових платежів є таким, що частково заслуговує на увагу.
Інші доводи апеляційних скарг були предметом дослідження в суді першої інстанції, висновків суду не спростовують, переважно зводяться до незгоди із встановленими судом обставинами та спрямовані на переоцінку доказів у справі.
З огляду на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не перевірив доводи і заперечення сторін, не дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке не в повній мірі відповідає вимогам закону.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні відповідно до статті 376 ЦПК України в частині утримання податків та інших обов'язкових платежів, оскільки, як зазначене вище, податкові зобов'язання сторін судом не встановлюються, а визначені податковим законодавством України.
Крім того, оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» без задоволення, витрати відповідача ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мотуз Олександр Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року - змінити.
Абзац другий резолютивної частини рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2025 року викласти у такій редакції:
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ 00178353, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, 160000,00 (сто шістдесят тисяч) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: