Справа №760/33514/24
Провадження №2/760/6713/25
26 вересня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.
з участю секретаря судового засідання Невеселої Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Тарасова Є.О. звернулася до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- розірвати шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 05 березня 2022 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), актовий запис №284;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2024 року і до досягнення дітьми повноліття;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , 3-річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом останнього часу стосунки між позивачем та відповідачем розладились. Вже тривалий час кожен із подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила існування, а шлюб розпався та має лише формальний характер. Сімейні стосунки фактично припинені, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть. Причиною розпаду сім'ї на думку позивача є те, що вони з відповідачем мають різні характери та погляди на життя. Подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам позивача. Діти проживають разом із позивачем і знаходяться на її утриманні. Відповідач інших осіб на утриманні не має, працездатний, отримує дохід, його стан здоров'я дозволяє йому працювати, а тому може сплачувати аліменти.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2025 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою від 13 січня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року було зупинено провадження у справі та надано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк для примирення тривалістю три місяці, тобто до 24 червня 2025 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 липня 2025 року ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 24 березня 2025 року було залишено без змін.
Ухвалою суду від 03 вересня 2025 року провадження у справі було поновлено, призначено судове засідання на 26 вересня 2025 року.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак представник позивача подала до суду клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без її участі, вказала, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 05 березня 2022 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №284, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 05 березня 2022 року.
Від шлюбу сторони мають дітей:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується витягом свідоцтва про народження № НОМЕР_2 , виданим 15 вересня 2022 року;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується витягом з акту про народження №2023-00044.8461-60 від 07 листопада 2023 року.
Позивач, звернувшись до суду з позовом, зазначила, що у них з відповідачем відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, спільного господарства не ведеться, подальше спільне проживання та збереження сім'ї є неможливим та суперечить інтересам позивача.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Згідно ч.1 ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Як вбачається з ч.2 та ч.3 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Згідно ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року №11, охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Враховуючи, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, обґрунтовані, бажання розірвати шлюб відповідає дійсній волі позивача, подальше спільне життя подружжя суперечить її інтересам, а вжиті заходи для примирення сторін не призвели до відновлення сімейних стосунків, суд дійшов висновку, що збереження шлюбу за таких обставин є недоцільним, його необхідно розірвати, а позов у цій частині - задовольнити.
Що стосується позовної вимоги про стягнення аліментів, суд дійшов таких висновків.
Судом установлено, що сторони є батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Як вбачається з позовної заяви, діти проживають разом з позивачем. Указану обставину відповідачем підтверджено.
Домовленості щодо сплати батьком аліментів на утримання дитини у добровільному порядку не досягнуто.
Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , аліменти в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.12.2024 року і до досягнення дітьми повноліття.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України
Згідно з ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Як визначено ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно вимог ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов'язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.
Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ч.1 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Приписами ст.191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Отже, виходячи з норм чинного законодавства, відповідач зобов'язаний утримувати дітей до досягнення ними повноліття, створювати необхідні умови для їх розвитку та життя нарівні з позивачем, тобто витрати на утримання дітей мають нести спільно обоє батьків.
Крім того, суд вважає, що відповідач беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на нього обов'язку щодо забезпечення дітей, які залишилися проживати разом з матір'ю та потребують матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин. Тому він зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дітей.
Враховуючи викладене, беручи до уваги вік та стан здоров'я дітей, які перебувають на утриманні матері, матеріальне становище платника аліментів, та беручи до уваги щоденну потребу у забезпеченні дітей необхідним харчуванням і предметами вжитку, суд вважає, що необхідно стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Такий розмір аліментів, на думку суду, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.
Разом з тим, вимога позивача про стягнення аліментів, починаючи з 01 грудня 2024 року не ґрунтується на законі, оскільки статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч.2, 4 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.
Так, судом установлено, що малолітньому ОСОБА_5 , який проживає з матір'ю, на момент звернення до суду не виповнилось трьох років.
При цьому відповідачем не доведено його неможливість надання матеріальної допомоги позивачу на підставі ч.2 ст.84 СК України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на утримання від відповідача - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. А тому необхідно стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), починаючи з 20 грудня 2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 , трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат щодо сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі в справах про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.
Відтак, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 1211,20 грн судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 10, 12, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05 березня 2022 року Солом'янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №284.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/3 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 грудня 2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, починаючи з 20 грудня 2024 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_4 трьохрічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч.1 ст.355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України (ч.3 ст.354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст.273 ЦПК України).
Сторони у справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова