справа № 631/1061/25
провадження № 3/631/573/25
26 вересня 2025 року селище Нова Водолага
Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Тетяна Михайлівна, розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 07 червня 2023 року органом 6331, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
23 вересня 2025 року до Нововодолазького районного суду Харківської області від відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшли адміністративні матеріали, складені відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451560, складеного 12 вересня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Струповим Дмитром Олександровичем, убачається, що 12 вересня 2025 року о 12 години 30 хвилини за адресою: вулиця Слобожанська, будинок № 105, село Вільхуватка, Харківський район, Харківська область, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером «Yamaha» без державного номерного знаку та не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії.
Як вказано у протоколі своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.1 «А» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451553, складеного 12 вересня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Литовкою Сергієм Анатолійовичем, убачається, що 12 вересня 2025 року о 12 години 30 хвилини за адресою: АДРЕСА_2 , водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не був зареєстрований у Державтоінспекції у встановленому законодавством порядку протягом 10 діб з моменту придбання, переобладнання чи ремонту.
Як вказано у протоколі своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 30.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451527, складеного 12 вересня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Литовкою Сергієм Анатолійовичем, убачається, що 12 вересня 2025 року о 12 години 30 хвилини за адресою: вулиця Слобожанська, біля будинку № 105, в селі Вільхуватка Харківського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером «Yamaha», без державного номерного знаку та без мотошолому.
Як вказано у протоколі своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.3 «Г» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 26 вересня 2025 року відповідно до положень статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначені вище матеріали об'єднані в одне провадження та присвоєно справі єдиний унікальний № 631/1061/25 (провадження № 3/631/573/25).
У судовому засіданні ОСОБА_1 у присутності своєї матері, ОСОБА_2 , свою провину у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частиною 6 та частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчинення адміністративних правопорушень, як зазначено у протоколах, у скоєному щиро розкаявся та запевнив суд, що у подальшому такого роду проступків не допустить.
Суддя, вислухавши пояснення неповнолітнього правопорушника, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.
Положення частин 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
При цьому, положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Приписами пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Пунктом 2.1 «А» Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Діючим законодавством України розмежовані поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб».
Так, відповідно до пункту 10.1 Правил дорожнього руху, що містить терміни, що наведені у цих Правилах визначають:
транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;
механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт;
мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
Отже, будь-який транспортний засіб, що приводиться до руху за допомогою двигуна внутрішнього згорання, незалежно від його робочого об'єму, відноситься до механічних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 2.13 Правил дорожнього руху, право на керування транспортними засобами особам може бути надано, зокрема мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - з 16-річного віку.
Транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.
До категорії А належать мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше (пункт 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340).
Відтак, вищенаведене свідчить, що до категорії А1 належать транспортні засоби, зокрема скутера, мопеди, з електродвигуном потужністю до 4 кВт, оскільки вони відносяться до механічних транспортних засобів в розумінні діючого законодавства. Право на управління цими транспортними засобами передбачає наявність відповідних дозвільних документів, зокрема посвідчення водія відповідної категорії.
Особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами (пункт 2 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340).
Відповідно до пункту 6 вищенаведеного Положення право на керування транспортними засобами надається особам, які досягли:
шістнадцятирічного віку - категорії А1, А;
вісімнадцятирічного віку - категорії В1, В, С1, С;
дев'ятнадцятирічного віку - категорії BE, C1E, СЕ;
двадцятиоднорічного віку - категорії D1, D, D1E, DE, Т.
Положеннями частини 2 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
У пункті 30.1 Правил дорожнього руху передбачено, що власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
Відповідальність за керування водієм транспортним засобом не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку передбачена частиною 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, згідно пункту 2.3 «Г» Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: під час руху на мотоциклі або мопеді бути в застебнутому мотошоломі й не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
Відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами передбачена частиною 5 статті 121 Кримінального кодексу України.
Відповідно до пункту 1.4 Правил дорожнього руху, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 Правил дорожнього руху).
Таким чином, окрім визнання своєю провини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення підтверджується сукупністю доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451560, складеного 12 вересня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області старшим сержантом поліції Струповим Дмитром Олександровичем, у якому зафіксовано, що 12 вересня 2025 року о 12 години 30 хвилини за адресою: вулиця Слобожанська, будинок № 105, село Вільхуватка, Харківський район, Харківська область, ОСОБА_1 керував транспортним засобом - скутером «Yamaha» без державного номерного знаку та не маючи права керування транспортним засобом відповідної категорії. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та підписаний ним без будь-яких зауважень із зазначенням «з протоколом згодний»;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451553, складеного 12 вересня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Литовкою Сергієм Анатолійовичем, у якому зафіксовано, що 12 вересня 2025 року о 12 години 30 хвилини за адресою: вулиця Слобожанська, біля будинку № 105, в селі Вільхуватка Харківського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не був зареєстрований у Державтоінспекції у встановленому законодавством порядку протягом 10 діб з моменту придбання, переобладнання чи ремонту. Даний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та підписаний ним без будь-яких зауважень із зазначенням «з протоколом згодний»;
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451527, складеного 12 вересня 2025 року поліцейським відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітаном поліції Литовкою Сергієм Анатолійовичем, у якому зафіксовано, що 12 вересня 2025 року о 12 години 30 хвилини за адресою: вулиця Слобожанська, біля будинку № 105, в селі Вільхуватка Харківського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом скутером «Yamaha», без державного номерного знаку та без мотошолому. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та підписаний ним без будь-яких зауважень із зазначенням «з протоколом згодний;
Крім того, у судовому засіданні були досліджені та відтворені відеозаписи, що долучені до матеріалів справи, на яких відображено перебіг подій, що мали місце 12 вересня 2025 року, зокрема, як працівниками поліції під час патрулювання села Вільхуватка, Харківського району, Харківської області був зупинений водій транспортного засобу - скутера «Yamaha», без державного номерного знаку, водій був без шолома. Під час спілкування з водієм, особу якого встановлено як ОСОБА_1 , та перевірки документів було встановлено, що останній є неповнолітньою особою й не має посвідчення водія відповідної категорії. Крім того, було встановлено, що даний транспортний засіб не зареєстрований у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 у присутності матері було повідомлено, про порушенням ним Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Також, на вищевказаних записах міститься процес складення працівниками поліції протоколів про адміністративне правопорушення за порушення пунктів 2.1 «А» та 2.3 «Г», 30.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Відповідно до приписів статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, у тому числі без кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень, радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз, а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою:
1) запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Долучені до матеріалів справи відеозаписи не суперечать вимогам статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення та в даному випадку не є єдиним доказом по справі, а оцінюється в сукупності з іншими доказами.
Надані до матеріалів справи диски з відеозаписами сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, так як не містить ознак фальсифікації та фабрикації; на цих записах відображено подію, що зафіксовано у протоколах про адміністративне правопорушення та інших документах.
Як вбачається з матеріалів справи протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 451560, серії ЕПР1 № 451553 та серії ЕПР1 № 451527, складені 12 вересня 2025 року уповноваженими державою особами і в порядку передбаченому чинним законодавством.
В цілому протоколи про адміністративне правопорушення складені з дотриманням вимог статтей 254 - 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення та містить всі необхідні для розгляду справи відомості, будь-яких істотних недоліків при їх складанні, які б тягли за собою визнання цих протоколів недопустимим доказом, не вбачається. Достовірність відомостей, зазначених у протоколах, сумнівів не викликає, оскільки ці відомості узгоджуються з іншими доказами, доданими до протоколів.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) до суду не надано.
Приймаючи до уваги вищенаведені дані, які містяться в матеріалах справи, а також пояснення особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, про визнання своєї провини, з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам Правил дорожнього руху, зокрема пунктам 2.1 «А», 2.3 «Г» та 30.1, а отже в діях останнього міститься склад адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Суддя також вважає за необхідне зазначити, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», заяви № 15809/02 і № 25624/02), яке з урахуванням положень статтей 8 та 9 Конституції України є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
В якості обставини, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення ОСОБА_1 суддя вбачає щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 у судовому засіданні не встановлено.
Обираючи вид адміністративного стягнення ОСОБА_1 , суд враховує характер вчинених правопорушень, ступінь його вини, вік, який є неповнолітнім, майновий стан та обставину, що пом'якшує відповідальність, а також відсутність обставин обтяжуючих відповідальність, й те, що правопорушник скоїв вищевказане правопорушення вперше та щиро розкаюється в скоєному.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Адміністративна відповідальність має подвійну мету - захист правопорядку і виховання громадян у дусі поваги до закону та правил співжиття. Зазначену мету можна конкретизувати через дві основні функції адміністративної відповідальності.
Перша - репресивно-каральна («штрафна») - полягає в тому, що адміністративна відповідальність є, по-перше, актом відплати держави правопорушнику, а по-друге, - засобом, який попереджає нові правопорушення.
Друга функція - запобіжно-виховна - тісно пов'язана з попередньою. Вона покликана забезпечити формування в адресатів адміністративно-правових норм мотивів, які б спонукали їх дотримуватись вимог законів, поважати права і законні інтереси інших осіб.
Тобто, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, що і матиме місце в цій ситуації.
Статтею 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень, адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Крім того, згідно зі статтею 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є неповнолітньою особою, що підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданим 07 червня 2023 року органом 6331, та на момент вчинення адміністративних правопорушень (12 вересня 2025 року) досяг шістнадцятирічного віку.
Відповідно до статті 13 Кодексу України про адміністративні правопорушення до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121 - 127, 130, 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-2, 173-4, 174, 183-1, 185, 190 - 195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 Кодексу.
Відповідно до статті 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:
1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
2) попередження;
3) догана або сувора догана;
4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.
Враховуючи встановлені обставини справи, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, його вік, суд вважає за доцільне застосувати відносно ОСОБА_1 з урахуванням приписів статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення захід впливу, що застосовуються до неповнолітніх та передбачений статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як попередження.
Заходи впливу, передбачені статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення не є адміністративними стягненнями в розумінні статті 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а є альтернативними заходами впливу, які можуть бути застосовані тоді, коли виховання неповнолітнього правопорушника є можливим без накладення адміністративного стягнення у загальному порядку.
Тому, при застосуванні до неповнолітнього правопорушника заходів впливу, передбачених статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення судового збору не допускається.
Враховуючи, що до неповнолітнього ОСОБА_1 , застосовано захід впливу - попередження, яке не є адміністративним стягненням, суд вважає, що з неповнолітнього ОСОБА_1 не підлягає стягненню сума судового збору.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 13, 23, 24-1, 33 - 36, частиною 2 статті 38, частинами 5 та 6 статті 121, частиною 2 статті 126, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Застосувати до неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням приписів статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, заходи впливу, передбачені статтею 24-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді попередження.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Т. М. Трояновська