Провадження № 1-кп/643/855/25
Справа № 643/8010/25
02.10.2025 м. Харків
Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226200000221 від 27.04.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою освітою, студента 2-го курсу Харківського регіонального центру професійної освіти поліграфічних медіатехнологій та машинобудування, який не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України
Обвинувачення, визнане судом доведеним
ОСОБА_3 (обвинувачений) 26.04.2025 приблизно о 17:20 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом із малознайомими йому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знаходився біля магазину «Гномик» за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 140-Д, де зустріли малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який проходив повз них з баскетбольним м'ячем в руках. При цьому ОСОБА_5 вибив баскетбольний м'яч з рук малолітнього ОСОБА_6 та почав гратись ним, буцаючи його ногами, перемістившись до будівлі за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та малолітній ОСОБА_6 пішли за ним, при цьому останній прохав віддати йому м'яч. Біля 17:30 годин того ж дня неповнолітній ОСОБА_3 , знаходячись за адресою: м. Харків, вул. Валентинівська, буд. 27-Г, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи протиправний умисел, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, бажаючи продемонструвати своє явне нехтування до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, а також зневажливе ставлення до громадського порядку, існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, почувши зауваження малолітнього ОСОБА_6 щодо своєї поведінки, знаходячись навпроти малолітнього ОСОБА_6 та проявляючи особливу зухвалість, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, умисно наніс один удар кулаком правої руки в обличчя, а саме в ліву скулу малолітнього ОСОБА_6 , після чого в конфлікт втрутились ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , припинивши протиправні дії неповнолітнього ОСОБА_3 . Внаслідок вчинених неповнолітнім ОСОБА_3 хуліганських дій, умисного нанесення удару малолітньому ОСОБА_6 було спричинено фізичний біль та згідно висновку судово - медичного експерта - мається синець на голові, який викликав незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, виник від ударної дії тупого твердого предмета, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Релевантна судова практика
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 22.12.2006 «Про судову практику у справах про хуліганство»).
Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений
Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує як кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 296 КК, а саме хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Підстави розгляду обвинувального акту в спрощеному провадженні
Кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, відноситься до кримінальних проступків (ч. 2 ст. 12 КК).
Згідно з ч. 2 ст. 381 КПК суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.
Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).
Разом з обвинувальним актом до суду надійшла заява обвинуваченого щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Оскільки вказана заява підписана також законним представником обвинуваченого та його захисником, у суду відсутні підстави ставити під сумнів добровільність та щирість зазначеної вище позиції обвинуваченого.
Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію обвинуваченого та участь у кримінальному провадженні його захисника та законного представника, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні мінімальні гарантії справедливого судового розгляду та відмова обвинуваченого від права на розгляд справи в загальному порядку, передбаченому главою 28 КПК, не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.
Потерпілий також надав заяву, згідно якої згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження та згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Вказана заява підписана також законним представником потерпілого.
За таких обставин наявні передбачені законодавством України підстави для розгляду обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 382 КПК, у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Учасники судового провадження не оспорювали вказані вище обставини вчинення кримінального правопорушення, які були встановлені органом досудового розслідування.
Ураховуючи наведене, у суду відсутні підстави надавати у даному вироку оцінку доказам, які зібрані органом досудового розслідування на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст.107 КПК не здійснювалось.
Призначення покарання
Дані про особу обвинуваченого
Обвинувачений є неповнолітньою особою, не одружений, на утриманні будь-яких осіб не має, офіційно не працевлаштований, студент, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, на профілактичному обліку в Секторі ювенальної превенції Харківського РУП № 2 ГУНП в Харківській області не перебуває.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд відповідно до ч. 1 ст. 66 КК визнає його щире каяття (п. 1), а також вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім (п. 3).
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого згідно з ч. 1 ст. 67 КК та обвинувальним актом, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини (п. 6), а також вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння (п. 13).
Застосовне законодавство та релевантна судова практика
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 1 ст. 103 КК при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.
Положеннями ст. 98 КК України передбачено, що до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) пробаційний нагляд; 5) позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Згідно з ст. 101 КК пробаційний нагляд застосовується до неповнолітніх відповідно до статті 59-1 цього Кодексу. Пробаційний нагляд стосовно неповнолітніх призначається на строк від одного до двох років.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується до неповнолітніх.
Штраф застосовується лише до тих неповнолітніх, які мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. З урахуванням цього суди повинні досліджувати докази щодо наявності у неповнолітнього достатнього для сплати штрафу доходу, коштів або майна та наводити у вироку відповідні мотиви прийнятого рішення (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх»).
Заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).
Питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).
Також Верховним Судом неодноразово зазначалось на другорядній ролі кари як мети покарання та необхідності вирішення питання щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з урахуванням таких критеріїв, як співрозмірність вказаного рішення характеру вчиненого діяння та його наслідкам (постанови від 09.06.2022 у справі № 389/936/19, від 27.05.2021 у справі № 127/2554/15-к).
Мотиви призначення покарання
Згідно з матеріалами кримінального провадження обвинувачений офіційно не працевлаштований. Матеріали справи не містять даних щодо наявності у обвинуваченого самостійного доходу, власних коштів або майна, на яке може бути звернено стягнення. Ураховуючи наведене та вказані вище роз'яснення Пленуму ВСУ, у суду відсутні підстави для призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 61 КК, обвинуваченому також не може бути призначено покарання у виді обмеження волі.
При призначенні обвинуваченому покарання суд у відповідності до вимог ст. 65, 103 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, конкретні обставини вчиненого ним кримінального проступку, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, особу винного, який раніше не судимий, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку, і вважає за необхідне призначити покарання у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку
Запобіжний захід щодо обвинуваченого під час досудового розслідування не обирався. Прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу під час судового провадження не заявлялось.
Ураховуючи наведене, а також засади змагальності та диспозитивності кримінального провадження (ст. 22, 26 КПК), суд не вбачає підстав за власною ініціативою вирішувати питання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні, які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави - відсутні.
Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлений.
Керуючись ст. 2, 91, 337, 369-371, 373, 374, 381, 382, 392, 395 КПК України
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Згідно з ст. 101, ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ, а саме CD-R диск з аудіозаписами зі служби «102» про події, що мали місце 26.04.2025, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1