Справа № 620/15682/24 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
01 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , в якому просив:
визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 03.07.2024, належного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 03.07.2024 виплату належного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, безвісно відсутнього з 03.07.2024 військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що має право на грошове забезпечення його сина, зниклого безвісти військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , належного останньому з 03.07.2024.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 , починаючи з 03.07.2024 належного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , починаючи з 03.07.2024 виплату належного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, безвісно відсутнього з 03.07.2024 військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне зґясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2025 поновлено строк звернення до суду з апеляційною скаргою, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 01.10.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва про народження від 09.08.1974 НОМЕР_2 ОСОБА_3 , батьком останнього є ОСОБА_1 .
Син позивача - ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією (а.с. 23).
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2024 № 279, рядового ОСОБА_3 , вважати таким, що зник безвісти з 03.07.2024 (а.с. 17 зворот).
У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_4 вихідним від 25.07.2024 направлено позивачу сповіщення сім'ї № 54 про те, що його син, рядовий ОСОБА_3 03.07.2024 під час виконання обов'язку військової служби при захисті Батьківщини зник безвісти в районі АДРЕСА_1 (а.с.30 зворот).
За вищевказаним фактом, Військовою частиною НОМЕР_1 проведено службове розслідування (а.с.16-17).
Згідно з п. 2 витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 09.08.2024 № 2451-ОД, вважати військовослужбовця військової служби за мобілізацією рядового ОСОБА_3 зниклим безвісти з 03.07.2024 поблизу АДРЕСА_1 під час виконання службових (бойових) завдань за призначенням із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України.
Також, факт зникнення безвісти сина позивача підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 26.08.2024 (а.с.18).
У зв'язку з зазначеним, позивач 29.07.2024 звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою до в/ч НОМЕР_1 про виплату йому грошового забезпечення зниклого 03.07.2024 безвісти сина.
Однак, листом від 16.10.2024 № 1914/3879, відповідачем відмовлено у виплаті позивачу належного грошового забезпечення його зниклого безвісти сина, в зв'язку з тим, що у ОСОБА_3 є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які мають першочергове право на виплату належного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскільки мати безвісно відсутнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 не перебуває у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , не має неповнолітніх дітей, не був опікуном, піклувальником та усиновлювачем неповнолітніх дітей та не має дітей-осіб з інвалідністю, а його повнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 та повнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не проживав разом із безвісно відсутнім, тому позивач, як батько останнього, має право на отримання виплати грошового забезпечення свого безвісти зниклого сина.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк Військова частина НОМЕР_1 при розгляді заяв родичів зниклого безвісти військовослужбовця зобов'язана з'ясувати (перевірити) всі обставини щодо осіб, які мають право на отримання такого грошового забезпечення, які наведені у пункті 7 Порядку № 884, у тому числі, і щодо дотримання прав, свобод і інтересів таких осіб, та прийняти відповідне законне рішення з дотриманням вимог пунктів 5-7 Порядку № 884.
На момент розгляду заяви позивача, від дітей загиблого військовослужбовця до Військової частини НОМЕР_1 жодних документів не надходило (заяви про виплату грошового забезпечення або відмови від виплати грошового забезпечення). Оскільки, ОСОБА_1 не спростовано право повнолітніх дітей зниклого безвісти військовослужбовця (як особам, що передують у черзі на виплату) на отримання грошового забезпечення, у Військової частини НОМЕР_1 підстави для задоволення його заяви були відсутні, останній має повторно звернутись до військової частини із заявою.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі - Закон № 2011-XII), визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до положень частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Тож, з наведеного слідує, що передумовою для виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця його батькам, є факт відсутності перебування військовослужбовця у шлюбі та відсутності дітей, на чому цілком обґрунтовано наголосив суд першої інстанції.
Так, норми частини 6 статті 9 Закону № 2011-XII, визначають, що у разі відсутності інших осіб, зокрема у разі якщо повнолітні діти не проживали з військовослужбовцем, інші особи не перебували на його утриманні, право на отримання грошового забезпечення мають батьки.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації.
Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх визначає Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (надалі - Порядок № 884).
Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку № 884).
Пунктом 3 Порядку № 884, передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до змісту пунктів 5, 6 Порядку № 884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що син позивача - ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у Військовій частині НОМЕР_1 за мобілізацією (а.с. 23).
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2024 № 279, рядового ОСОБА_3 , вважати таким, що зник безвісти з 03.07.2024 (а.с. 17 зворот).
Позивач 29.07.2024 звернувся через ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою до в/ч НОМЕР_1 про виплату йому грошового забезпечення зниклого 03.07.2024 безвісти сина.
Однак, листом від 16.10.2024 № 1914/3879, відповідачем відмовлено у виплаті позивачу належного грошового забезпечення його зниклого безвісти сина, в зв'язку з тим, що у ОСОБА_3 є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які мають першочергове право на виплату належного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
З урахуванням наведеного, колегія суддів констатує, що відмова відповідача, оформлена листом від 16.10.2024 № 1914/3879, не містить підстав для відмови, які наведені у п. 5 Порядку № 884, які є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню відповідачем, при цьому, ґрунтується на тому, що у військовослужбовця ОСОБА_3 є двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які на думку військової частини НОМЕР_1 мають першочергове право на виплату належного грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
Також, як було звернуто увагу судом першої інстанції, у відмові вказують про необхідність документально підтвердити, відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян та/або інформацією наявною в Реєстрах актів цивільного стану громадян, наявність або відсутність записів щодо укладення шлюбу від 30.01.2004, піклувальників (опікунів), повнолітніх дітей, які проживали разом зі зниклим безвісти із зазначенням їх місця реєстрації, законних представників (опікунів, піклувальників) чи усиновлювачів неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також осіб, які перебували на утриманні зниклого безвісти рядового ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за весь період його життя.
Суд першої інстанції було досліджено, що згідно з довідкою станом на 03.07.2024 Управління адміністративних послуг від 20.12.2024 №8473 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за адресою: АДРЕСА_2 , до складу зареєстрованих осіб входить 1 особа - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.66).
Згідно з наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 30.01.2004 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розірвано, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 91 (а.с.30).
Згідно актового запису про смерть №03 від 10.02.2014 Виконавчого комітету Присеймівської сільської ради Конотопського району Сумської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 15 років (а.с.102).
Зниклий безвісти ОСОБА_3 має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією запису акта про народження від 28.03.2000 (а.с.70).
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що ОСОБА_2 проживав разом з військовослужбовцем ОСОБА_3 .
Таким чином, судом було виснувано, що повнолітній син ОСОБА_2 , зниклого безвісти військовослужбовця не проживав разом з ОСОБА_3 , а тому, в розумінні вищевказаних норм законодавства не має підстав для отримання грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця, а, оскільки, мати безвісно відсутнього ОСОБА_3 - ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 (а.с.29 зворот), ОСОБА_3 не перебуває у шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , не має неповнолітніх дітей, не був опікуном, піклувальником та усиновлювачем неповнолітніх дітей та не має дітей-осіб з інвалідністю, а його повнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.102), та повнолітній син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не проживав разом із безвісно відсутнім (а.с.66), тому, позивач, як батько останнього, має право на отримання виплати грошового забезпечення свого безвісти зниклого сина.
Позовні вимоги підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , починаючи з 03.07.2024 виплату належного грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, безвісно відсутнього з 03.07.2024 військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Колегія суддів наголошує на тому, що оскаржуваним рішенням відповідачем не було належним чином розглянуто заяву позивача, не перевірено всіх важливих обставин, а прийняте рішення є необґрунтованим та не узгоджується з дійсними обставинами, при цьому, що при розгляді заяв родичів зниклого безвісти військовослужбовця, військова частина зобов'язана з'ясувати (перевірити) всі обставини щодо осіб, які мають право на отримання такого грошового забезпечення, які наведені у пункті 7 Порядку № 884, у тому числі, і щодо дотримання прав, свобод і інтересів таких осіб, та прийняти відповідне законне рішення з дотриманням вимог пунктів 5-7 Порядку № 884, чого здійснено не було, а лише формально надано зазначення про наявність інших осіб, хто має право на отримання виплат, тобто, відповіда діяв не у якнайпослідовніший спосіб.
Щодо доводів апелянта про те, що на момент розгляду заяви позивача, від дітей загиблого військовослужбовця до Військової частини НОМЕР_1 жодних документів не надходило, а позивачем не спростовано право повнолітніх дітей зниклого безвісти військовослужбовця (як особам, що передують у черзі на виплату), у Військової частини НОМЕР_1 підстави для задоволення його заяви були відсутні, колегія суддів зазначає, що, тим самим, на позивача було покладено обовґязок та дії, які мала вчинити та перевірити сама військова частина, тому посилання на те, що останній має повторно звернутись до військової частини із заявою, колегією суддів не приймається до уваги, через те, що такі дії не відповідають приписам чинного законодавства та порушують права позивача на отримання грошового забезпечення за зниклого безвісно відсутнього сина.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко