Справа № 320/16400/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
01 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, у якому просив суд:
- визнати противоправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) № 2607/27600/27600/49 від 19.01.2018 «Про припинення щомісячної страхової виплати» припинено виплату позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в розмірі 1373,22 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати за період з 01.01.2018 по 31.05.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та у зв'язку з встановленням безстроково ступеню втрати працездатності отримував щомісячні страхові виплати по грудень 2017 року, проте з 01.01.2018 було припинено без жодних пояснень. Звернувшись до відповідача з заявою, позивачеві стало відомо про припинення нарахування страхових виплат на підставі ст. 46, 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації, шляхом винесення постанови Управлення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 19.01.2018 № 2607/27600/49. Позивач вказав на відсутність правових підстав для винесення вказаної постанови, тому вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано противоправною та скасовано постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (правонаступник Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві) № 2607/27600/27600/49 від 19.01.2018 «Про припинення щомісячної страхової виплати» припинено виплату позивачу щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності в розмірі 1373,22 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати за період з 01.01.2018 по 31.05.2022.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 01.10.2025.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, отримувачем страхових виплат в Фонді соціального страхування України.
Позивач перебуває на обліку в Тернопільському міському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Тернопільській області з травня 2022 року та отримує з червня 2022 року страхові виплати.
16.10.2023 позивач подав заяву на адресу ГУ ПФУ м.Київ про надання копії постанови про припинення страхових виплат, на його звернення листом від 03.11.2023 № 37583-38222/Т-03/8-2600/23 надіслав копію постанови від 19.01.2018 року № 2607/27600/27600/49 про припинення позивачу страхових виплат.
Згідно з постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 19.01.2018 № 2607/27600/27600/49, припинено потерпілому ОСОБА_1 (№ справи 27600, № випадку 27600) щомісячну страхову виплату у розмірі 1373,22 грн, причина припинення: Рішення комісії при Деснянській РДА у м.Києві, виплату припинено з 01.01.2018.
Відповідно до витягу з протоколу №1 від 18.01.2018 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації, Комісією вирішено на підставі рішення комісії відмовити внутрішній переміщеній особі в подовженні (призначенні) виплати пенсій (щомісячного грошового утримання) відповідно до законодавства.
На погоджуючись з рішенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві від 19.01.2018 № 2607/27600/27600/49, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що припинення позивачу виплати раніше призначеної щомісячної страхової виплати здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1105-ХIV, а тому таке рішення є протиправним.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк з 01.01.2023 набула чинності оновлена редакція Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до якої, уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку на виробництві є Пенсійний фонд України. 21.03.2024 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», затвердженого постановою від 26.01.2024 № 4-1, одночасно скасовано Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 №11. Поновлення виплати щомісячної страхової виплати здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України після звернення внутрішньо переміщеної особи до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем реєстрації як внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення / перерахування / продовження страхових виплат за формою, передбаченою Додатком 1 до Порядку № 4-1.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.
Статтею 46 Конституції України, визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ.
Відповідно до пункту 2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в редакції Закону від 21 вересня 2022 р. № 2620-ІХ, припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків відповідного територіального управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до відповідного територіального Головного управління Пенсійного Фонду України.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV), в редакції на час виникнення спірних правовідносин (припинення виплат), страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до частини 7 статті 36 Закону № 1105-XIV, страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Частиною 1 статті 47 Закону № 1105-XIV, визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: 1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; 2) особам, які мають право на виплати у зв'язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина 5 статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно з частинами 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України Про оплату праці .
За частиною 1 статті 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-ХІV, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Преамбулою Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) визначено, що він відповідно до Конституціїта законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Частиною 10 вказаної статті 7 Закону № 1706-VII, передбачено, що внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.
Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.
У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що припинення виплати страхових виплат відбулось на підставі ст. ст. 46, 47 Закону України від 23.09.1999 № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на підставі рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Деснянській районній в місті Києві державній адміністрації.
Колегія суддів наголошує на тому, що перелік підстав для припинення виплати, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплат лише у випадках, прямо передбачених законом.
Водночас, статтею 46 Закону №1105-XIV не надано повноважень щодо припинення страхових виплат (нарахування та виплату) із зазначених підстав.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано виснувано, що підстави зазначені відповідачем не є передбаченими законом підставами для припинення виплат.
При цьому, відповідачем щомісячні грошові суми за спірний період не виплачені позивачеві з посиланням на відсутність відповідної бюджетної програми для здійснення страхових виплат ВПО.
Разом з цим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що ні під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав встановлених Законом для припинення та не виплати сум страхових виплат за попередній період.
Норми та приписи Порядків на які посилається відповідач не є законами, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання виплат позивачем, а тому, як правильно встановив суд першої інстанції, право позивача на отримання виплат було безпідставно порушено відповідачем.
Таким чином, припинення виплати позивачу страхових виплат з 01.01.2018, є безпідставним, а права позивача підлягають відновленню, шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві (як правонаступника за компетенцією) поновити позивачу нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.01.2022 по 31.05.2022.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко