Справа № 640/149/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
02 жовтня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови, оформленої листом № 25761-26836/А-02/8-2600/20 від 11.11.2020, у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати позивачу до спеціального стажу періоди роботи з 05.01.1979 по 12.11.1979 - роботу на посаді тренер-викладач відділу спортивної акробатики у Спеціалізованій дитячо- юнацькій спортивній школі олімпійського резерву № 4 м. Києва; з 13.11.1979 по 08.06.2020 - роботу на посаді тренер-викладач з акробатики відділу стрибків у воду у Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву № 4 м. Києва, яка за час роботи перейменована в Позашкільний навчальний заклад «Дитячо-юнацька спортивна школа № 4» Подільського району м. Києва (ДЮСША-4);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку з набуттям необхідного стажу, як педагогічний працівник, у відповідності до пункту 7-1 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вважає, що має право на призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27 лютого 2025 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що посада тренера-викладача позашкільних навчальних закладів, до яких належать дитячо-юнацькі спортивні школи, Переліком закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, не передбачені. Апелянт стверджує, що робота на цих посадах до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років не зараховується.
Апелянт вважає, що дії Головного управління ПФУ в м. Києві є правомірними, у спірних правовідносинах відповідач діяв відповідно до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 та від 27.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Від ОСОБА_1 23.04.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 08.01.1979 по день звернення до суду з позовом (04.01.2021) працює в Позашкільному навчальному закладі «Дитячо-юнацька спортивна школа № 4» Подільського району м. Києва (ДЮСША-4) (код ЄДРПОУ 22878134) на посаді тренера- викладача.
Позивачці 08.06.2020 призначено пенсію за вислугою років. На дату призначення пенсії позивачка мала понад 40 років педагогічного стажу на посаді тренера-викладача, що дає право відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.
У зв'язку із наміром отримати зазначену грошову допомогу, позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із відповідною заявою від 12.10.2020.
Листом № 25761-26836/А-02/8-2600/20 від 11.11.2020 відповідач повідомив, що розділом 1 «Освіта» Переліку закладів установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 04.11.1993 року, в позашкільних навчальних закладах передбачені директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, а також зазначив, що посада тренера-викладача позашкільних навчальних закладів, до яких належать дитячо-юнацькі спортивні школи зазначеним Переліком не передбачені, тому робота на цих посадах не зараховується до спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що посади тренера-викладача та керівника інших форм гурткової роботи ототожнені, а тому посаду тренера-викладача слід віднести до категорії керівників інших форм гурткової роботи, яка передбачена Постановою № 909, що дає право на зарахування часу роботи у Позашкільному навчальному закладі «Дитячо-юнацька спортивна школа № 4» Подільського району м. Києва на посаді тренера-викладача до вислуги років. Оскільки позивачка отримує пенсію за вислугу років, працювала та працює на посаді, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», загальний спеціальний стаж роботи на час призначення пенсії за віком склав понад 40 років, остання має право на призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Тобто, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
Приписами п. 7-1 «Прикінцевих положень» Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено в Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 (далі Порядок № 1191).
Відповідно до п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909.
Згідно з п. 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
В п. п. 6, 7 Порядку № 1191 зазначено, що для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно зі статтями 27 і 28 Закону № 1058-IV станом на день її призначення (п.6). Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати (п.7).
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІІ, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Тотожні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 у справі № 234/13835/17.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Спірне питання в контексті розгляду даної справи, в межах доводів апеляційної скарги, стосується права позивачки на зарахування до спеціального стажу періодів роботи на посадах тренера-викладача в позашкільних навчальних закладах робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону № 1788-ХІІ та дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком.
Вирішуючи спірне питання, колегія суддів виходить з таких міркувань.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 , позивачка в спірні періоди працювала:
- з 05.01.1979 до 12.11.1979 - тренером-викладачем відділу спортивної акробатики у Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву №4 м. Києва;
- з 13.11.1979 до 08.06.2020 - тренером-викладачем з акробатики відділу стрибків у воду у Спеціалізованій дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву №4 м. Києва.
Приписами статті 10 Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VІІІ визначено складники системи освіти, а саме: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.
Отже позашкільна освіта разом із іншими освітами становить структуру (систему) освіти в Україні.
Відповідно до Конституції України державну політику у сфері позашкільної освіти, її правові, соціально-економічні, а також організаційні, освітні та виховні засади, визначено в Законі України «Про позашкільну освіту» від 22.06.200 № 1841-ІІІ (далі Закон № 1841-ІІІ).
Статтею 1 Закон № 1841-ІІІ визначено, що позашкільна освіта - сукупність знань, умінь та навичок, що здобувають вихованці, учні і слухачі в закладах позашкільної освіти, інших суб'єктах освітньої діяльності за програмами позашкільної освіти; система позашкільної освіти - освітня підсистема, що включає державні, комунальні, приватні заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти (заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої); гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об'єднання на базі закладів загальної середньої освіти, навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної (професійно-технічної) та фахової передвищої; клуби та об'єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов'язана із функціонуванням позашкільної освіти; відповідні органи управління позашкільною освітою і науково-методичні установи; інші суб'єкти освітньої діяльності, що надають освітні послуги у системі позашкільної освіти;
Згідно з частиною 3 статті 12 Закону № 1841-ІІІ, заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 № 433, затверджено Перелік типів позашкільних навчальних закладів та Положення про позашкільний навчальний заклад.
В пункті 1 Переліку типів позашкільних навчальних закладів зазначено, що Дитячо-юнацькі спортивні школи це комплексні дитячо-юнацькі спортивні школи, дитячо-юнацькі спортивні школи з видів спорту, дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю, спеціалізовані дитячо-юнацькі школи олімпійського резерву, спеціалізовані дитячо-юнацькі спортивні школи для осіб з інвалідністю паралімпійського та дефлімпійського резерву.
Постановою Кабінету Міністрів України від 147.06.2000 № 963 затверджено Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, де зазначено, що викладачі всіх спеціальностей віднесені до посад педагогічних працівників (п.4).
Колегія суддів зауважує, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2008 № 993 затверджено Положенням про дитячо-юнацьку спортивну школу, де передбачено такі посади працівників освіти вказаного виду позашкільного навчального закладу як, зокрема, тренер-викладач.
Відповідно до пункту 2 Порядку виплати надбавок за вислугу років педагогічним та науково-педагогічним працівникам навчальних закладів і установ освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2001 № 78, діяльність на посаді тренера-викладача у спортивних школах всіх типів зараховується до стажу педагогічної роботи.
Апеляційний суд зауважує, що Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 300/2555/22 зазначив, що враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Отже, згідно з вищевказаними приписами чинного законодавства, тренер-викладач дитячо-юнацької спортивної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу і має право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи.
За наведеного, на думку колегії суддів, посади: тренера-викладача в дитячо-юнацькій спортивній школі, на яких працювала ОСОБА_1 з 05.01.1979 до 12.11.1979; з 13.11.1979 до 08.06.2020 відносяться до педагогічних і дають право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вказаний стаж роботи позивачки повинен зараховуватися до її пільгового стажу у відповідності до п. "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909.
Відтак, є правильними висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №640/149/21 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова