Справа № 620/2046/25 Суддя (судді) першої інстанції: Оксана ТИХОНЕНКО
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Чернігівської міської ради, в якому просив:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, стосовно застосування коригуючого коефіцієнта у рахунках пільгових компенсаційних виплат на оплату наданих послуг теплової енергії централізованого опалення ОСОБА_1 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2022 перерахунок та виплату 100% відсоткових пільгових компенсаційних виплат ОСОБА_1 на оплату наданих послуг теплової енергії централізованого опалення, з урахуванням соціального норматива, визначеного Постановою КМУ № 409 від 06.08.2014 року Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування на використання теплової енергії-0,0383Гкал. на 1 кв. метр опалювальної площі на місяць в опалювальний період, згідно установлених норм на опалювальну площу, визначених статтею 13 Закону України № 3551-Х11 від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме на 31,5 кв. метр опалювальної площі, без застосування у розрахунках коригуючого коефіцієнта.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що нарахування компенсації монетизованих пільг на оплату послуг постачання теплової енергії йому, як особі з інвалідністю внаслідок війни із 100% відсотковою пільгою повинно бути без застосування коригуючого коефіцієнта, а саме таким: 0.0383Гкал (норма тепла на 1 кв.метр)* 31,5кв.метра (норма житла на опалювальну площу)* 1598,94 грн (тариф)=1929,04 грн (щомісячно в опалювальний період). Позивач вважає помилковим використання відповідачем коригуючого (поверхового) коефіцієнту при розрахунку монетизованих пільг ветеранам війни. Коригуючий коефіцієнт, як вважає позивач, за своєю природою повинен закладатись для розрахунків розміру витрат (палива, електроенергії, газу, теплоенергії та інше) на теплову енергію надану користувачу і повинен закладатись у тарифах наданих послуг, а не для нарахування грошових компенсаційних сум монетизованих пільг для пільгової категорії населення.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 24.09.2025.
Розгляд апеляційної скарги 24.09.2025 не здійснювався, зв'язку із перебуванням головуючого судді у відрядженні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є особою з інвалідністю 3 групи, в зв'язку з чим має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни.
ОСОБА_1 є отримувачем пільги на оплату житлово-комунальних послуг, як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни за адресою АДРЕСА_1 .
Вважаючи, що відповідачем неправомірно застосовується коригуючий коефіцієнт у розрахунках компенсацій грошової монетизованої пільги за сплату послуг теплопостачання, позивач звернувся до відповідача з відповідним зверненням.
Листом від 08.10.2024 № 14266-13589/Л-02/8-2500/24, відповідач роз'яснив позивачу механізм надання громадянам пільг у грошовій формі. Зазначено про нарахування пільги на оплату житлово-комунальних послуг як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни та повідомлено про здійснення перерахунку, нарахованої пільги у зв'язку зі зміною тарифу по послузі з постачання електричної енергії з червня 2024 року - 1182,31 грн (щомісячно, на неопалювальний період) та 2364,95 грн (щомісячно, на опалювальний період з 16 жовтня до 15 квітня включно), у тому числі послуга з централізованого теплопостачання: за постачання теплової енергії - 43,3 кв.м (опалювальна площа) х 0,0383 Гкал х 0,446 (коефіцієнт) х 1598 94 грн (тариф) 1182,64 грн (щомісячно, на опалювальний період - з 16 жовтня до 15 квітня включно).
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування коригуючого коефіцієнта у розрахунках пільгових компенсаційних виплат на оплату наданих послуг теплової енергії централізованого опалення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо встановлення державних соціальних стандартів та нормативів у сфері житлово-комунальних послуг.
Постанова № 409 є чинною, не скасовувалась та у встановленому Законом порядку, неконституційною не визнавалась, відповідно її положення є обов'язковими для застосування, зокрема, щодо врахування коригуючих коефіцієнтів.
Додатком 2 до Постанови № 409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 807) коригуючий коефіцієнт для розрахунку розміру витрат теплової енергії для централізованого або автономного опалення для будівель на 5 і більше поверхів у розмірі встановлено на рівні 0,446 для Чернігівської області.
На думку суду першої інстанції, твердження позивача про зменшення його соціальної пільги встановленої законом внаслідок врахування коригуючого коефіцієнта є безпідставними, державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються Кабінетом Міністрів України, а 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», надається особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам тільки в межах середніх норм споживання та на встановлену площу житла.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- Постанова Кабінету Міністрів України № 409 є підзаконним актом, не може бути спеціальним у даній сфері відносин та не носить вищої сили ніж Закон;
- 100 % відсоткова пільга особам з інвалідністю внаслідок війни, по пріоритету, повинна бути визначена саме Законом України № 3551, а не підзаконним актом, Постановою Кабінету Міністрів України № 409, тобто від 0 Гкал. до 1,21 Гкал./місяць наданої теплової енергії за місяць, і визначену, саме спеціальним Законом України на соціальну норму опалювальної площі, тобто на сім'ю з двох осіб, особі з інвалідністю внаслідок війни на 31,5 кв. метр.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Відповідно до статті 4 Закону №3551-ХІІ, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Як встановлено судом першої інстанції та колегією суддів апеляційного суду, ОСОБА_1 має статус особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни.
Листом від 08.10.2024 №14266-13589/Л-02/8-2500/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області роз'яснило ОСОБА_1 механізм надання громадянам пільг у грошовій формі. Зазначено про нарахування пільги на оплату житлово-комунальних послуг як особі з інвалідністю 3 групи внаслідок війни та повідомлено про здійснення перерахунку, нарахованої пільги у зв'язку зі зміною тарифу по послузі з постачання електричної енергії з червня 2024 року - 1182,31 грн (щомісячно, на неопалювальний період) та 2364,95 грн (щомісячно, на опалювальний період з 16 жовтня до 15 квітня включно), у тому числі послуга з централізованого теплопостачання: за постачання теплової енергії - 43,3 кв.м (опалювальна площа) х 0,0383 Гкал х 0,446 (коефіцієнт) х 1598 94 грн (тариф) 1182,64 грн (щомісячно, на опалювальний період - з 16 жовтня до 15 квітня включно).
Отже, розмір пільги у грошовій формі обчислено згідно з положеннями чинного законодавства.
Щодо твердження апелянта про те, що Постанова Кабінету Міністрів України № 409 є підзаконним актом, не може бути спеціальним у даній сфері відносин та не носить вищої сили спірних відносин, колегія суддів апеляційної звертає увагу, що Закон №3551 не визначає розміру «середніх норм споживання» та «норм, встановлених для продажу населенню», тому ці норми права мають відсильний характер.
Так, відповідно до статті 2 Закону №3551-ХІІ, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається не лише із цього Закону, а й з інших актів законодавства України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» від 06.08.2014 № 409 (далі - постанова № 409) визначені соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 постанови № 409, встановлено соціальну норму житла, в межах якої держава надає громадянам пільги на оплату житлово- комунальних послуг, зокрема, для: - оплати комунальних послуг - послуг з постачання теплової енергії для потреб централізованого або автономного опалення, з постачання та розподілу природного газу або постачання та розподілу електричної енергії для індивідуального опалення незалежно від джерела та виду енергії - 21 кв. метр опалюваної площі на одну особу та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 постанови № 409, установлено соціальні нормативи, в межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, зокрема: для послуги з постачання теплової енергії (для потреб індивідуального опалення) у разі використання теплової енергії для централізованого або автономного опалення - 0,0383 Гкал на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період.
Для громадян, які використовують теплову енергію (для потреб централізованого або автономного опалення), природний газ або електричну енергію (для індивідуального опалення), опалювальний період для надання пільг та субсидій установлюється з 16 жовтня до 15 квітня включно.
Абзацом сьомим підпункту 8 пункту 3 Постанови № 409 встановлено, що залежно від особливостей регіонів та типу будівель соціальні нормативи користування комунальними послугами, встановлені підпунктом 1 цього пункту, визначаються з урахуванням відповідних коригуючих коефіцієнтів згідно з додатками 1 і 2.
Додатком 2 до Постанови № 409 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №807), встановлено коригуючий коефіцієнт для розрахунку розміру витрат теплової енергії для централізованого або автономного опалення для будівель на 5 і більше поверхів у розмірі встановлено на рівні 0,446 для Чернігівської області.
Таким чином, твердження позивача щодо того, що оскаржувана постанова порушує його права та звужує зміст прав, що визначені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є безпідставними та необґрунтованими.
Також колегія суддів зазначає, що проект оскаржуваної постанови погоджено з усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади та соціальними партнерами, а саме: з Міністерством соціальної політики України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерством фінансів України.
Водночас, позивачем не надано жодного допустимого доказу невідповідності оскаржених положень постанови правовим актам вищої юридичної сили, перевищення Кабміном повноважень при її прийнятті, що в сукупності свідчить про необґрунтованість позовних вимог. Більше з тим, позивачем не надано доказів того, що у зв'язку з прийняттям оскаржуваних окремих положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 № 409 його позбавлено будь-якої з пільг, що існували раніше.
Відповідно до статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України, зокрема, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України.
У відповідності до частини першої статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України у сферах соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій: забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян; забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту осіб з інвалідністю, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій.
У статті 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», терміни вжито у таких значеннях: державні соціальні стандарти - встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; соціальні норми і нормативи - показники необхідного споживання продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг та забезпечення освітніми, медичними, житлово-комунальними, соціально-культурними послугами.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти і нормативи встановлюються з метою: визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян, визначених Конституцією України; визначення пріоритетів державної соціальної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах та фінансових ресурсів для їх реалізації; визначення та обґрунтування розмірів видатків Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, соціальних фондів на соціальний захист і забезпечення населення та утримання соціальної сфери.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.
У частині першій статті 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», визначено, що державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються з метою визначення державних соціальних гарантій щодо надання житлово-комунальних послуг та розмірів витрат на найм житла, управління житлом і оплату комунальних, послуг, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло.
До їх числа відносяться: гранична норма оплати послуг з утримання житла, житлово-комунальних послуг залежно від отримуваного доходу; соціальна норма житла та нормативи користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії малозабезпеченим громадянам; показники якості надання житлово-комунальних послуг.
Таким чином, Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями вирішувати питання щодо встановлення державних соціальних стандартів та нормативів у сфері житлово-комунальних послуг.
Проект змін до Постанови № 409 щодо впровадження коригуючих коефіцієнтів було погоджено з усіма заінтересованими центральними органами виконавчої влади та соціальними партнерами, а саме: Міністерством соціальної політики України, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Міністерством фінансів України. Та, як зазначено вище, державні соціальні нормативи у сфері житлово-комунального обслуговування встановлюються Кабінетом Міністрів України, а 100-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надається особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам тільки в межах середніх норм споживання та на встановлену площу житла.
В частині доводів апелянта про те, що 100% відсоткова пільга особам з інвалідністю внаслідок війни, по пріоритету, повинна бути визначена саме Законом України № 3551, а не підзаконним актом, Постановою Кабінету Міністрів України № 409, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що постанова Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014 є чинною та протиправності її положень впродовж розгляду справи судом не встановлено, відповідно, її положення є обов'язковими для застосування.
Отже, колегія суддів вбачає відсутність правових підстав для визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, стосовно застосування коригуючого коефіцієнта у рахунках пільгових компенсаційних виплат на оплату наданих послуг теплової енергії централізованого опалення ОСОБА_1 протиправними; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.01.2022 перерахунок та виплату 100% відсоткових пільгових компенсаційних виплат ОСОБА_1 на оплату наданих послуг теплової енергії централізованого опалення, з урахуванням соціального норматива, визначеного Постановою Кабінету Міністрів України № 409 від 06.08.2014 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування на використання теплової енергії-0,0383Гкал. на 1 кв. метр опалювальної площі на місяць в опалювальний період, згідно установлених норм на опалювальну площу, визначених статтею 13 Закону України № 3551-Х11 від 22.10.1993 «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме на 31,5 кв. метр опалювальної площі, без застосування у розрахунках коригуючого коефіцієнта.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому, відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко