Справа № 320/6639/24
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
за участю секретаря: Цапун Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Державне підприємств "Науково-технічний комплекс "Імпульс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2023 №329950413 на суму 2 793 790,20 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.
В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишено без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року залишено без змін.
Позивач звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 17 Закон України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
Згідно з п.п. 1 - 3 ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції вказує на положення ч. 6 ст. 7 КАС України, якими встановлено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
В контексті наведеного колегія суддів вважає, що в зв'язку із необхідністю подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року, позивач для захисту своїх прав та інтересів був вимушений понести витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 2 Додаткової угоди №5 до Договору про надання правової допомоги від 01 червня 2022 року, сторони дійшли згоди, що розмір винагороди (гонорару) Адвоката при вирішення зазначених вище питань складає: 25 000 гривень за представництво інтересів Клієнта у адміністративному суді апеляційної інстанції (судова справа № 320/6639/24), включаючи підготовку, оформлення, подання до суду апеляційної скарги (за необхідністю), всіх необхідних заяв та клопотань з процесуальних питань, участь у судових засіданнях.
На підтвердження наявності у позивача витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії таких документів: ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1206686; платіжна інструкція № 1219 на суму 25 000 грн.; рахунок №1 за договором про надання правової допомоги від 01.06.2022 р. та додатковою угодою №5 від 10.09.2025 р. до даного договору від 10.09.2025 р., відповідно до якого опис постуг становить: представництво інтересів підприємства у Шостому апеляційному адміністративному суді під час розгляду апеляційної скарги ГУ ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 р. у справі № 320/6639/24, а саме: робота із законодавством, судовою практикою, матеріалами справи; підготовка, подання відзиву на апеляційну скаргу; представництво у судових засіданнях.
Так, Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Також Верховний Суд у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 зазначив, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Таким чином, враховуючи обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для позивача, судова колегія приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Імпульс" та відшкодування на його користь судових витрат, які пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 15 000,00 грн.
Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Імпульс" про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.
Ухвалити додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи № 320/6639/24.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (ЄДРПОУ 14307765) судові витрати у розмірі 15 000 грн. (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.
Повний текст додаткової постанови виготовлено - 01 жовтня 2025 року.