Справа № 620/1838/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:
визнати протиправним та скасувати рішення № 103950006192 від 24 січня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 17 січня 2025 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 103950006192 від 24 січня 2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яким відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 17 січня 2025 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадженні на 24.09.2025.
03.07.2025, під № 16499 до суду від сторони позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Розгляд апеляційної скарги 24.09.2025 не здійснювався, у звґязку із перебуванням головуючого судді у відрядженні.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 4-ої категорії, проживав та проживає у м. Фастові Київської області, тобто на території, яка була віднесена до зони посиленого радіоекологічного контролю.
17 січня 2025 року, у зв'язку із досягненням пенсійного віку (зі зменшенням, передбаченим ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), позивач звернувся з заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
24 січня 2025 року позивач отримав від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (Відповідач 2) рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (Відповідач 1) № 103950006391 від 24 січня 2025 року, яким йому відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення Відповідач 1 мотивував тим, що ОСОБА_1 не підтверджено факту постійного проживання або постійної роботи в зоні посиленого радіоактивного контролю станом на 01.01.1993 року - 4 роки.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що питання проживання позивачем не менше 4 років у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні статусу потерпілої особи. Факт проживання чи роботи позивача на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 перевірявся відповідними комісіями при видачі посвідчення.
Звертаючись до Відповідача 2 з заявою про призначення пенсії позивач надав документи, які підтверджують його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та факт постійного проживання та роботи, в тому числі не менше 4 років станом на 01.01.1993 року, у зоні посиленого радіоекологічного контролю у м. Фастові, зокрема копію паспорта громадянина України з відміткою про його постійне проживання (реєстрацію) з 19.05.1989 року у м. Фастові, посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 1994 року Київською обласною державною адміністрацією.
Крім того, його постійне проживання у м. Фастові (не менше 4 років станом на 01.01.1993 року) підтверджується актом про фактичне проживання від 30 січня 2025 року, засвідченим т.в.о. начальника КП «Фастівська ЖЕК» Авраменко Ю.В., з якого вбачається що з 30 серпня 1985 року по теперішній час ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтвом про народження з якого вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Фастів, фотоальбомом випускників Фастівської середньої школи № 4 (випуск 1986 року), витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, з якого вбачається, що 30 січня 1988 року у м. Фастові позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 , свідоцтвом про народження сина позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 з якого вбачається, що син позивача народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Фастові Київської області.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк за принципом екстериторіальності було передано заяву позивача до іншого органу ПФУ, який і приймав рішення, тому зобовґязання судом Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 17 січня 2025 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є помилковим, адже апелянт не порушував права позивача.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Апеляційний розгляд здійснюється згідно приписів ч. 1 ст. 308 КАС України, в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Закон України № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Згідно норм ч. 1 ст. 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі також - Закон № 1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Закон № 796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону № 796-XII. Згідно з частиною третьою цієї статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - зменшення віку передбачено на 2 роки* та додатково 1 за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. *Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тож, з наведеного слідує, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі приписів п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII, є встановлене постійне проживання та (або) робота такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01 січня 1993 року. При цьому, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, також встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що звертаючись до Відповідача 2 з заявою про призначення пенсії позивач надав документи, які підтверджують його статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та факт постійного проживання та роботи, в тому числі не менше 4 років станом на 01.01.1993 року, у зоні посиленого радіоекологічного контролю у м. Фастові, зокрема копію паспорта громадянина України з відміткою про його постійне проживання (реєстрацію) з 19.05.1989 року у м. Фастові, посвідчення громадянина, який постійно проживає або працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4), серії НОМЕР_1 , виданого 22 червня 1994 року Київською обласною державною адміністрацією.
Крім того, його постійне проживання у м. Фастові (не менше 4 років станом на 01.01.1993 року) підтверджується актом про фактичне проживання від 30 січня 2025 року, засвідченим т.в.о. начальника КП «Фастівська ЖЕК» Авраменко Ю.В., з якого вбачається що з30 серпня 1985 року по теперішній час ОСОБА_1 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтвом про народження з якого вбачається, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Фастів, фотоальбомом випускників Фастівської середньої школи № 4 (випуск 1986 року), витягом з Держаного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу, з якого вбачається, що 30 січня 1988 року у м. Фастові позивач уклав шлюб з ОСОБА_2 , свідоцтвом про народження сина позивача ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 з якого вбачається, що син позивача народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Фастові Київської області.
Тож, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що ОСОБА_1 , фактично з народження (окрім служби в армії та роботи в росії), постійно проживав та проживає у м. Фастові Київської області, тобто станом на 1 січня 1993 року він постійно проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4-х років. Отримати довідку про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 він не має можливості, оскільки до 1989 року проживав без реєстрації. При цьому з домової книги видно, що батьки позивача були зареєстровані в квартирі з 1985 року і позивач, будучи неповнолітнім, проживав з батьками.
Позивач має статус особи, що постійно проживає чи постійно працює або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю, що підтверджується посвідченням потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (Категорія 4).
З урахування наведеного, суд першої інстанції мав підстави для висновку про те, що станом на 1 січня 1993 року, позивач проживав у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше чотирьох років, це відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої ст. 55 Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дає йому право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, на 5 років, тобто 1 рік за 3 роки проживання, але не більше 5 років. ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачеві виповнилось 55 років. Таким чином, позивач фактично досягнув віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV з врахуванням зменшення 18 листопада 2024 року, а тому має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Отже, відмова у призначенні позивачу пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, що працювала або проживала на територіях радіоактивного забруднення, яка викладена в рішенні Головного Управління пенсійного фонду України в Чернігівській області № 103950006391 від 24 січня 2025 року, є протиправною.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка за правилами екстериторіальності була передана на розгляд ГУ ПФУ в Чернігівській області.
Водночас, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 24.01.2025 № 1039500063391, позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Так, ГУ ПФУ в Київській області не приймало рішення по заяві позивача, адже її було розглянуто ГУ ПФУ в Чернігівській області за принципом екстериторіальності, тому зобовґязання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не може бути адресовано конкретно цьому відповідачу, позаяк, цем органом не порушено прав позивача в цій частині, адже він лише прийняв від позивача документи та передав на вирішення до іншого органу пенсійного фонду.
Водночас, апелянт вказує на орган, який розглядав заяву позивача та приймав рішення.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Так, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року№ 13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).
При цьому, 30 березня 2021 року набрала чинності постанова правління Пенсійного фонду України від 16 грудня 2020 року № 25-1 "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрована в Міністерстві юстиції України від 16 березня 2021 року за № 339/35961 (далі - Постанова правління ПФУ № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління ПФУ № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01 квітня 2021 року.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1, заява про призначення пенсії, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу ІV Порядку 22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3 розділу ІV Порядку 22-1, визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Тож, сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території; після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10); виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Отже, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, належним відповідачем у спірних вимогах, є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, що потребує уточнення, шляхом зміни рішення суду першої інстанції в резолютивній частині, без зміни висновків суду по суті спору.
Доводи апеляційної скарги відповідача частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції в резолютивній частині щодо органу, якого слід зобовґязати призначити пенсію.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року - змінити в абзаці 3 резолютивної частини рішення, шляхом їх викладення у наступній редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області з 17 січня 2025 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У іншій частині Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко