Справа № 620/5990/21 Головуючий у 1 інстанції - Соломко І.І.
Суддя-доповідач - Василенко Я.М.
30 вересня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 за заявою ОСОБА_1 про невиконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною відмову щодо проведення перерахунку та виплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня 2021 року у меншому розмірі, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком та зобов'язати відповідача здійснити вказані виплати, з урахуванням раніше виплачених коштів.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 позов задоволено.
13.09.2021 Чернігівським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №620/5990/21 щодо виконання рішення суду від 09.08.2021.
26.03.2025 позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з заявою про невиконання рішення суду, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Чернігівської міської ради у виконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/5990/21 від 09.08.2021 в частині виплати нарахованої суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої допомоги, а саме, у розмірі 7354 грн.;
- зобов'язати Департамент соціальної політики Чернігівської міської ради виплатити нараховану суму допомоги до 5 травня 2021 року у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої допомоги, а саме, у розмірі 7354 грн.;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі №620/5990/21 від 09.08.2021 в частині виплати нарахованої суми щорічної допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої допомоги, а саме, у розмірі 7354 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України повернуто заявнику у зв'язку з недотриманням вимог ч. 4 ст. 383 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2025, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати зазначену ухвалу суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст. 129-1 Конституції України).
Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з ч. 2 ст. 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; ; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; . На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом. До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Частиною 4 ст. 383 КАС України визначено, що заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. . У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.
Як зазначено вище, підставою для повернення судом першої інстанції заяви в порядку ст. 383 КАС України стало те, що остання не відповідала вимогам ч. 4 ст. 383 КАС України, оскільки подана з порушенням десятиденного строку для звернення із цією заявою та після закінчення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що про порушення своїх прав дізнався після отримання листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Відділу примусового виконання рішень від 20.03.2025, водночас з заявою про невиконання рішення суду звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду 26.03.2025, тобто в межах десятиденного строку.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2023 по справі №9901/988/18 сформувала наступні правові висновки:
"За ч. 4 ст. 383 КАС України заяву, зазначену у її частині першій, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Ця норма вказує на дотримання двох строків: перший - це десять днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а другий - це строк пред'явлення до виконання виконавчого листа.
Отже, якщо особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, то таку заяву ця особа повинна подати виключно в межах строку пред'явлення до виконання виконавчого листа з дотриманням десятиденного строку з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, оскільки встановлення й дотримання цього строку зумовлено не тільки і не стільки діями, зокрема, органів та/чи осіб, які здійснюють примусове виконання рішень, скільки передбаченими процесуальним законом додатковими особливими "спонуками", які можуть бути застосовані до суб'єкта владних повноважень для належного, повного та вчасного виконання судового рішення.
Тобто, коли заявник вирішив звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України, він, окрім дотримання вимог самої заяви, зобов'язаний зважати на строки звернення, пропуск яких унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті".
Як було встановлено судом першої інстанції, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень від 19.07.2024 виконавче провадження за виконавчим листом №620/5990/21 закінчено.
Строк пред'явлення виконавчого листа Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.09.2021 №620/5990/21 до виконання закінчився 09.09.2024.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем подано заяву до суду першої інстанції в порядку ст. 383 КАС України 26.03.2025, тобто після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, що з урахуванням вищезазначених висновків Великої Палати Верховного Суду унеможливлює прийняття судом до розгляду такої заяви та розгляд її по суті.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заява позивача від 26.03.2025 подана з порушенням ч. 4 ст. 383 КАС України, водночас доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Також, надаючи оцінку всім доводам учасників справи, колегія суддів враховує рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що "…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…".
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" висновки ЄСПЛ є джерелом права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 244, 250, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.