П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27332/24
Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
29 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неповного виконання обов'язку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядовогоначальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за періоди 27.03.2022, 29.03.2022, 03.04.2022, 04.04.2022, 07.04.2022, 08.04.2022, 11.04.2022, 12.04.2022, 15.04.2022, 16.04.2022, 19.04.2022, 20.04.2022, 23.04.2022, 24.04.2022, 27.04.2022, 28.04.2022, 01.05.2022, 02.05.2022, 05.05.2022, 06.05.2022, 09.05.2022, 10.05.2022, 13.05.2022, 14.05.2022, 17.05.2022, 18.05.2022, 21.05.2022, 22.05.2022, з 27.05.2022 по 29.05.2022, з 04.06.2022 по 09.06.2022, з 10.06.2022 по 25.06.2022, з 26.06.2022 по 30.06.2022, з 16.07.2022 по 25.07.2022, з 26.07.2022 по 31.07.2022,з 05.08.2022 по 11.08.2022, з 12.08.2022 по 16.08.2022, з 17.08.2022 по 25.08.2022, з 26.08.2022 по 31.08.2022, з 01.09.2022 по 09.09.2022, з 10.09.2022 по 19.09.2022, з 20.09.2022 по29.09.2022, 30.09.2022,з 15.10.2022 по 31.10.2022, з 20.11.2022 по 30.11.2022, з 01.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.01.2023, з 01.02.2023 по 28.02.2023, з 01.03.2023 по 20.03.2023, з 22.03.2023 по 31.03.2023, з 01.04.2023 по 30.04.2023, з 01.05.2023 по 10.05.2023, з 12.05.2023 по 22.05.2023, з 24.05.2023 по 31.05.2023, з 01.06.2023 по 30.06.2023, з 01.07.2023 по 09.07.2023, з 26.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023,з 01.09.2023 по 30.09.2023, з 01.10.2023 по 16.10.2023, з 02.11.2023 по 05.11.2023, з 07.11.2023 по 13.11.2023, з 15.11.2023 по 30.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому збільшену до 100 000 грн додаткову винагороду за спірні періоди. Позивач наголосив, що безперервно виконував бойові розпорядження, які є підставами для здійснення нарахувань додаткової винагороди починаючи з березня 2022 року по листопад 2023 року, однак відповідач відмовляється нарахувати таку винагороду.
Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що за період з 20.03.2022 року по 31.12.2023 року позивачу на постійній основі нараховувалась та виплачувалось додаткова грошова винагорода на підставі наступних наказів начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.03.22 №5; від 04.04.22 №24; від 03.05.22 №56; від 01.06.22 №78; від 01.07.22 №108; від 01.07.22 №108; від 01.08.22 №141; від 01.09.22 №180; від 01.10.22 №215; від 01.10.22 №216; від 01.11.22 №252; від 01.11.22 №253; від 01.12.22 №281; від 03.01.23 №4; від 01.02.23 №40; від 03.02.23 №46; від 06.03.23 №63; від 06.04.23 №93; від 06.05.23 №124; від 05.06.23 №152; від 20.07.23 №201; від 08.08.23 №228, від 05.10.23 №284, від 05.11.23 №312, від 13.12.23 №357, від 09.01.24 №8. За період з 28.07.2022 року до 01.02.2023 року додаткова грошова винагорода у розмірі 30 тис. позивачу нараховувалась та виплачувалась на підставі дії редакцій (№ 217 від 07.03.2022; № 350 від 22.03.2022; № 400 від 01.04.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1066 від 27.09.2022; № 1146 від 08.10.2022) постанови № 168, а саме - за період з 30.03.2022 року до 01.02.2023 року. Разом з тим, у період з 01.01.2023 року позивач виконував завдання в районах Херсонської області, які не входили до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій, які визначаються наказом Головнокомандувача ЗС України. Враховуючи викладене, відповідач наголосив, що додаткова грошова винагорода виплачена позивачу у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги за період квітень 2022 - жовтень 2022. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що належними доказами підтвердження права військовослужбовця на додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн до лютого 2023 року є будь-які документи, які підтверджують участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, з лютого 2023 року - бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційновахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Крім того, апелянт наголосив, що Окремі доручення Головнокомандувача ЗСУ, на які послався суд першої інстанції, мають нижчу юридичну силу, аніж постанова № 168 та наказ МОУ від 07.06.2018 року № 260.
Апелянт зазначив, що під час вирішення справи суд першої інстанції не врахував, що законодавство, яке було чинне станом на позовний період, щодо якого здійснено розгляд справи по суті в частині, з якою позивач виражає незгоду: квітень 2022 - жовтень 2022, не передбачав застосування всіх названих критеріїв, які визначають право позивача на додаткову винагороду у збільшеному еквіваленті. Тобто, до лютого 2023 року зміст виконаних бойових розпоряджень не має визначального значення, а за докази виконання бойових завдань приймаються - будь-які документи.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, у зв'язку із необґрунтованістю доводів апелянта.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлені та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить дійсну військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 з 20.03.2022 року на посаді стрільця групи охорони та патрульно-постової служби взводу охорони та патрульно-постової служби роти ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки №692 від 27.09.2024 року щодо виплаченої додаткової винагороди на період дії воєнного стану солдата ОСОБА_1 за період з 27.03.2022 року по 31.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювались нарахування додаткової винагороди в розмірі 30 000,00 грн на підставі відповідних наказів та в період з 20.11.2022 по 30.11.2022 року та 01.12.2022 по 31.12.2022 року з розрахунку 100 000,00 грн.
За період з 28.07.2022 року до 01.02.2023 року додаткова грошова винагорода у розмірі 30 тис. позивачу нараховувалась та виплачувалась на підставі дії редакцій (№ 217 від 07.03.2022; № 350 від 22.03.2022; № 400 від 01.04.2022; № 754 від 01.07.2022; № 793 від 07.07.2022; № 1066 від 27.09.2022; № 1146 від 08.10.2022) постанови № 168, а саме - за період з 30.03.2022 року до 01.02.2023 року.
У період з 20.03.2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно позивача видавались наступні бойові розпорядження, в тому числі бойові розпорядження 27.03.2022 №11/шт/дск, 29.03.2022 №13/шт/дск, 03.04.2022 №20/шт/дск, 04.04.2022№22/шт/дск, 07.04.2022 №26/шт/дск, 08.04.2022 №27/шт/дск, 11.04.2022 № 31/шт/дск, 12.04.2022 №32/шт/дск, 15.04.2022 №37/шт/дск, 16.04.2022 №38/шт/дск, 19.04.2022 №43/шт/дск, 20.04.2022 №46/шт/дск, 23.04.2022 №52/шт/дск, 24.04.2022 №58/шт/дск, 27.04.2022 №63/шт/ дск, 28.04.2022 №66/шт/дск, 01.05.2022 №75/шт/дск, 02.05.2022 №80/шт/дск, 05.05.2022 №89/шт/дск, 06.05.2022 №92/шт/дск, 09.05.2022 №102/шт/дск, 10.05.2022 №104/шт/дск, 13.05.2022 №114/шт/дск, 14.05.2022 №118/шт/дск, 17.05.2022 №133/шт/дск, 18.05.2022 №136/шт/дск, 21.05.2022 №147/шт/дск, 22.05.2022 №148/шт/ дск, 27.05.2022 №171/шт/дск (з 27.05.2022 по 29.05.2022), 03.06.2022 №192/шт/дск (з 04.06.2022 по 09.06.2022), 09.06.2022 №207/шт/дск (з 10.06.2022 по 25.06.2022), 25.06.2022 №257/шт/дск (з 26.06.2022 по 30.06.2022), 15.07.2022 №316/шт/ дск (з 16.07.2022 по 25.07.2022), 25.07.2022 №355/шт/дск (з 26.07.2022 по 31.07.2022), 04.08.2022 №387/шт/дск (з 05.08.2022 по 11.08.2022), 11.08.2022 №405/шт/дск (з 12.08.2022 по 16.08.2022), 16.08.2022 №417/шт/дск (з 17.08.2022 по 25.08.2022), 26.08.2022 №451/шт/дск (з 26.08.2022 по 31.08.2022), 31.08.2022 №471/шт/дск (з 01.09.2022 по 09.09.2022), 09.09.2022 №494/шт/дск (з 10.09.2022 по 19.09.2022), 19.09.2022 №524/шт/дск (з 20.09.2022 по 29.09.2022), 29.09.2022 №561/шт/ дск (з 30.09.2022), 15.10.2022 №615/шт/дск (з 15.10.2022 по 31.10.2022).
Відповідач зазначив, що обставини, які підтверджують фактичне виконання вказаних завдань відсутні, а саме рапорти командира підрозділу про виконання позивачем завдань - не обліковувались, в тому числі й відсутні й відмітки у журналах бойових дій. У зв'язку із чим підстав для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди із розрахунку 100 000 грн відсутні.
Вважаючи, що відповідач не в повному розмірі нараховував та виплачував додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 168, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав для нарахування і виплати позивачу додаткової винагороди в сумі до 100 000 грн у спірний період.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , а саме за період з квітня 2022 року по жовтень 2022 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який існує по сьогоднішній день.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20 грудня 1991 року держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).
Приписами п.1 постанови №168 визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» постанову № 168 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
Згідно з п.2 постанови №793, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260) (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Згідно п.1 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення згідно з цим Порядком виплачується: військовослужбовцям, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно п.2 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає:
щомісячні основні види грошового забезпечення;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належить, зокрема, додаткова винагорода на період дії воєнного стану.
На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України (п.17 Розділу І Порядку №260).
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 видано рішення-телеграма Міністра оборони України від 25.03.2022 №248/1298, яким встановлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойовихдіях, увиконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку командира військової частини, до якої відряджений військовослужбовець.
Згідно з пункту 4 Рішення №248/1298 командирам військових частин (установ), до яких відряджені військовослужбовці інших органів управління та військових частин (установ), щомісячно до 5-го числа повідомляти військові частини (установи) за місцем штатної служби військовослужбовців про підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах за минулий місяць за формою, наведеною у додатку 1.
Відповідно до п. 5 Рішення №248/1298 виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн або 30000 грн здійснювати на підставі наказів, зокрема, командирів (начальників) військових частин особовому складу військової частини.
В цих наказах про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру 100000 грн за місяць, обов'язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку №2 до цієї телеграми).
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів (пункт 6 Рішення №248/1298).
З 23.06.2022 року порядок і умови виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, в спірному періоді врегульовано окремим дорученням Міністра оборони України № 912/з/29 (далі - Окреме доручення № 912/ з/29), відповідно до п. 3 якого документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях здійснювати на підставі таких документів:
бойовий наказ (бойове розпорядження);
журнал бойових дій (вахтовий журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять доказів участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100 тис грн відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 за службу з 03 квітня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.
Верховний Суд неодноразово зазначав про необхідність з'ясування судами обставин, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував позивач, упродовж всього спірного періоду (з квітня 2022 року до жовтня 2022 року) та чим це підтверджується (постанова № 480/1045/23 від 03 липня 2025 року, № 420/36860/23 від 19 травня 2025 року тощо).
Дослідивши витяги з бойових розпоряджень відносно служби ОСОБА_1 у період з 03 квітня 2022 року по 31 жовтня 2022 року, колегія суддів встановила, що у спірні періоди позивач здійснював спільне патрулювання із представниками Національної гвардії та Національної поліції під час комендантської години та перебував на блокпостах Дніпропетровської області, які виконують завдання у системі організації комендантської служби; перебував у складі патруля під час патрулювання місця дислокації підрозділів ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та УВ «Південь».
В свою чергу, відповідно постанови № 168, збільшена до 100 000 грн додаткова винагорода нараховується тим військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби).
Перебування позивача в патрулі під час комендантської години, або чергування на блокпосту у Дніпропетровський області у 2022 році не є виконанням тих завдань, які би надавали йому право на отримання збільшеної до 100 000 грн додаткової винагороди, у зв'язку із чим такі періоди служби і правомірно не вносились відповідачем до Журналу бойових дій.
Перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн. на місяць, передбаченої постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, що в розумінні приписів постанови №168 означає «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 05.12.2024 року у справі №420/19038/23 та від 16.12.2024 року у справі №420/20311/23.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для нарахування додаткової винагороди в розмірі до 100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в бойових діях за період з 03 квітня 2022 року по 31 жовтня 2022 року.
Як зазначив відповідач, стосовно спірного періоду відомості про фактичне виконання вказаних завдань відсутні, а саме рапорти командира підрозділу про виконання позивачем завдань - не обліковувались, в тому числі й відсутні й відмітки у журналах бойових дій, на підтвердження чого в матеріалах справи наявні витяг з журналу ведення бойових дій інв № 1/дск від 24.02.2022 року.
З 20.11.2022 року особовий склад ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі бойового розпорядження ОУВ “ ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 20.11.2022 року №73/дск виконував бойові (спеціальні) завдання у Херсонській області та у м. Херсон.
Перший запис у Журналі ведення бойових дій (№20/дск від 20.11.2022) стосовно позивача здійснений відповідачем 20.11.2022 року та з цього часу позивачу нараховувалась додаткова винагорода згідно чинного законодавства, що вже не заперечується позивачем в апеляційній скарзі.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржує рішення суду першої інстанції в іншій частині позовних вимог, колегія суддів не надає оцінку рішенню Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року в частині позовних вимог за період з 20.11.2022 року по 30.11.2023 року.
Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 13 вересня 2024 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко