П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 522/17001/25-Е
Перша інстанція: суддя Бондар В.Я.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченка К.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 08 серпня 2025 року по справі, якою повернуто без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції м.Запоріжжя про визнання протиправним дій працівників поліції, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди,
25 липня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м.Одеси з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції м.Запоріжжя про визнання протиправним дій працівників поліції, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 28.07.2025 року позовну заяву залишено без руху через недоліки в її оформлені, відсутності доказів сплати судового збору та пропуску строку звернення до суду. Позивачу встановлено строк 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних недоліків.
04.08.2025 року позивач подав заяву про усунення недоліків, в якій зазначив зміст позовних вимог, вказав підстави, що обумовили пропуск строку та навів обґрунтування для його поновлення. До вказаної заяви додав квитанцію про сплату судового збору.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06 серпня 2025 року позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, апелянт вказує, що відповідно до довідки командира 10 ТВУЗ Держспецзв'язку від « 15» серпня 2025 року та уточнюючої довідки від командира підрозділу четвертого центру НОМЕР_1 ТВУЗ Держспецзв'язку, що дислокується у районі проведення бойових дій для забезпечення територіальної цілісності держави та виконання бойових завдань, я з 18.06.2025 по 24.07.2025 року перебував у складі підрозділу при виконанні бойових завдань у районі бойових дій. У цей період не мав можливості залишати місце несення служби, доступ до мережі Інтернет та поштових сервісів був істотно обмежений, тому підготовка та подання позовної заяви у визначений ч. 2 ст. 286 КУпАП десятиденний строк були фактично неможливими.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлений шляхом направлення судової кореспонденції до особистого електронного кабінету в системі Електронний суд.
Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції не вбачав підстав для поновлення позивачу строку для звернення з позовною заявою.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що Позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Колегія суддів зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду в визначений законом строк звернення, від дати порушення його прав, свобод чи інтересів.
Оскаржувана постанова винесена та вручена ОСОБА_1 17.06.2025 року. Отже позов мав бути поданий у 10-ти денний строку, тобто до 30.06.2025 року, оскільки 28-29.06.2025 року вихідні дні. Проте, позов подано лише 24.07.2025 року через систему Електронний суд.
Позивач наполягає, що звернення до суду відбулось у розумні строки з огляду на його перебуванням як військовослужбовця в районі виконання бойових завдань.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2025 року у справі № 990/98/25 зазначає, що розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати, викладеним у постановах від 01 лютого 2024 року у справі № 990/270/23, від 14 листопада 2024 року у справі № 990/240/24 та інших.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03) ЄСПЛ вказав «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
У пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (Заява N 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У справі «Устименко проти України» (Заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Касаційний адміністративний суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі № 120/359/24 дійшов висновку щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС у правовідносинах, що проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1) обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду;
2) виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори;
3) фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання визначеного процесуальним законом строку для звернення до суду;
4) повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку;
5) обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
З наведеного можна зробити висновок, що лише факт проходження військової служби не є самостійною та достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до довідки Адміністрації держспецзв'язку від 15.08.2025 року №34 лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу та з 18.01.2025 року по теперішній час перебуває в районні виконання бойових завдань.
На переконання колегії суддів проходження служби у СОУ та безпосереднє перебування у зоні проведення бойових дій обґрунтовано впливало на можливість подання позову у встановлений строк.
Також колегія суддів звертає увагу, що до позовної заяви позивачем долучено скаргу прокурору Запорізької обласної прокуратури щодо проведення перевірки діяльності працівника патрульної поліції від 17.07.2025 року; заяву адресовану Управлінню патрульної поліції в м.Запоріжжі від 15.07.2025 року про ознайомлення та надання письмової відповіді про відмову у скасування постанови, на якій міститься запис від руки «отримано 15.07.2025 року ОСОБА_2 підпис»; заяву адресовану Управлінню патрульної поліції в м.Запоріжжі від 14.07.2025 року про офіційне підтвердження відмови в ознайомленні з відеозаписом та ознайомлення з іншими матеріалами справи на якій міститься запис від руки «отримано 14.07.2025 року ОСОБА_2 підпис»; заяву адресовану Управлінню патрульної поліції в м.Запоріжжі від 17.06.2025 про скасування постанови.
Колегія суддів звертає увагу, що активні дії, які направлені на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, тому числі отримання доказів адміністративного правопорушення позивач вчиняв у період з 14 по 17 липня 2025 року, а безпосередньо позовну заяву подано 25.07.2025 року, що вказує на дотримання розумних строків.
За таких обставин суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у поновленні строку, тому відповідно до ч.1 ст.320 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.308,311,312,320,322,325,328,329 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 08 серпня 2025 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко