П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/125/25
Перша інстанція: суддя Караван Р.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Вербицької Н.В.,
суддів - Джабурії О.В.,
- Кравченко К.В,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року по справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
02 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не призначення йому пенсії за віком з 23 липня 2024 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період його навчання в Брянському технологічному інституті до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати період роботи з 07.04.2014 року по 31.08.2019 у Компанії “Вінсі Конструксьон Гран Проже/Компанії Буйг Траво Пюблік» у пільговому обчислені у полуторному розмірі (рік за півтора) до страхового стажу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити йому пенсію за віком з 23 липня 2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 30.07.2024 року №254150031414 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2024 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до загального страхового стажу періоди навчання ОСОБА_1 в Брянському технологічному інституті з 01.09.1982 по 30.06.1983 та з 01.09.1986 по 30.06.1990 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 07.08.1990 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволені позову відмовити повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року залишено без змін.
19 вересня 2025 року представником позивача направлено до П'ятого апеляційного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення до постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року про стягнення судових витрат на правову допомогу у сумі 15 000 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало заперечення на вказану заяву та просив відмовити у її задоволенні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною третьою статті 252 КАС України унормовано, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Згідно приписів ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Статтею 16 КАС України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що витрати на професійну правничу допомогу є одним з видів судових витрат і адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право позивача на відшкодування таких витрат за умови їх підтвердження належними доказами.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу вищевикладеного, видно, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 922/902/19.
Як вбачається з матеріалів справи, у своєму відзиві від 01.08.2025 року на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, ОСОБА_1 просив суд апеляційної інстанції стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на його користь 15 000 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. До відзиву додано договір №30/1 від 04.09.2024 року про надання правничої допомоги.
Дослідивши вказаний договір колегія суддів встановила, що він укладений між адвокатом Водолагіним С.М. та ОСОБА_1 щодо представлення інтересів в адміністративному суді першої та апеляційної інстанції за позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Відповідно до п.3.1 договору №30/1 від 04.09.2024 року оплата винагороди за надання правничої допомоги за даним договором, визначається сторонами за домовленістю та складає фіксовану суму 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн, в яку входить: надання консультації, що стосується предмету спору, вивчення законодавчої бази, щодо спірного питання, написання адміністративного позову, написання відзиву, участь в судових засіданнях(при необхідності).
На виконання умов договору №30/1 від 04.09.2024 року позивач сплатив адвокату 01.08.2025 року 15000 грн, що підтверджується довідкою №1 від 01.08.2025 року.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем до відшкодування сума є винагородою за представлення інтересів позивача у суді першої та апеляційної інстанції.
В той же час, відповідно до вимог процесуального закону, суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат, які сторона понесла виключно під час апеляційного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів констатує, що представником позивача адвокатом Водолагіним С.М. подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Справу розглянуто у порядку письмового провадження, тому особисту участь у судових засіданнях представник позивача не приймав.
ЄСПЛ зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи «Санді Таймс проти Об'єднаного Королівства (№ 2)» (Sunday Times v. UK (№2) від 6.11.1980, скарга № 6538/74) відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, їх необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.
Таким чином, на суд покладаються вимоги не тільки формально дослідити умови виконання договору про надання правової допомоги, а й встановити співмірність визначеної суми з урахуванням індивідуальних обставин кожної справи.
Отже, у суду апеляційної інстанції також наявні підстави для надання оцінки співмірності заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу, що корелюється з прецедентною практикою ЄСПЛ.
Надаючи оцінку заявленій до відшкодування сумі витрат на правову допомогу, колегія суддів акцентує увагу, що характер спірних правовідносин не потребує значних затрат часу з боку фахівця в галузі права, оскільки є розповсюдженим. Крім того, поданий відзив на апеляційну скаргу за суттю та змістом відтворює позовну заяву, тому його складення не потребувало затрати значних зусиль з боку фахівця у галузі права.
Таким чином колегія суддів, з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, складності виконаної адвокатом роботи, вважає, що співмірним розміром судових витрат пов'язаних з витратами на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є 1000 грн (одна тисяча гривень).
Частиною 3 ст.252 КАС України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст.134, 139, 252, 311, 321, 322, 325, 328 КАС України, судова колегія
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65012, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень).
Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Н.В.Вербицька
Суддя: О.В.Джабурія
Суддя: К.В.Кравченко