П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/18841/25
Перша інстанція: суддя Білостоцький О.В.,
повний текст судового рішення
складено 25.07.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо своєчасної виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 327448,50 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 327 448,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звертався до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах адміністративної справи №420/4472/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року по справі №420/4472/24 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2022 року її максимальним розміром. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 01 квітня 2019 року по 28 лютого 2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 набрало законної сили 27.05.2025 року.
05 червня 2024 року Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/4472/24 було видано виконавчий лист.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2025 року позивача було повідомлено, що покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 327 448,50 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Зазначена відповідь, на думку позивача, є доказом відмови пенсійного органу виконати рішення суду, що набрало законної сили, з огляду на що він звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/18841/25.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року адміністративну справу №420/18841/25 судом було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін в порядку, визначеному ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.
02.07.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшла заява про залишення адміністративного позову без розгляду, в якій представник відповідача зазначила, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами по справі №420/4472/24, та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року його позовні вимоги задоволено, а саме зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум. У той же час, Головне управління провело перерахунок пенсії позивачу на виконання зазначеного рішення, внаслідок чого виникла заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року у розмірі 327 448,50 грн.
04.07.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшли заперечення на заяву представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року провадження в адміністративній справі №420/18841/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості закрито. Роз'яснено сторонам, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Не погодившись зі зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Апелянт просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт вважає зазначену ухвалу незаконною, необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, а тому, на думку апелянта, є всі підстави для скасування ухвали.
14 серпня 2025 року Головне управління ПФУ в Одеській області надало до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, з якого вбачається, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (або стягнення грошових сум), які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, не можуть розглядатись в окремому судовому провадженні.
Відповідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач раніше звертався до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в межах адміністративної справи №420/4472/24.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року її максимальним розміром. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 набрало законної сили 27.05.2025 року.
05.06.2024 року по справі №420/4472/24 було видано виконавчий лист.
01.07.2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №75412608 на підставі виконавчого листа №420/4472/24, виданого 05.06.2024 року Одеським окружним адміністративним судом. У зазначеній постанові було вказано про необхідність боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
06.07.2024 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 пенсійним органом було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року без обмеження її максимальним розміром. Сума доплати за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум, склала 327 448,50 грн. та обліковується в автоматизованих базах даних обробки пенсійної документації. Покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати до пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 327 448,50 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Враховуючи вищевказані обставини, позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст.378 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 24.04.2024 року у справі №420/4472/24.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 року у справі №420/4472/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 року - залишено без змін.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 29.05.2025 року було повторно зазначено, що погашення заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду, здійснюватиметься в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету. Таким чином, покладені судом зобов'язання виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління. Виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 327 448,50 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
Вважаючи зазначену бездіяльність щодо невиплати відповідачем заборгованості протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі №420/18841/25 задля стягнення суми пенсійних виплат.
Згідно з вимогами ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до вимог ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання окремого адміністративного позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання вже постановлених судових рішень, які набрали законної сили.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Як вбачається з позовної заяви, за своєю суттю спір у справі №420/18841/25 виник у зв'язку із виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 з питання виплати позивачу заборгованості при перерахунку його пенсії.
При цьому, колегія суддів наголошує, що зазначеним рішенням суду від 24.04.2024 року по справі №420/4472/24 вже визнавались протиправними дії відповідача щодо обмеження виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року її максимальним розміром, у зв'язку з чим було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим, позивач вважає, що на момент його звернення до суду в межах адміністративної справи №420/18841/25 заборгованість Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області по виплаті перерахованої пенсії в повному обсязі виплачена йому не була.
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що вказаним діям Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо неперерахунку та невиплати пенсії ОСОБА_1 вже надавалась правова оцінка судом в межах провадження по справі №420/18841/25.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені в судовому порядку та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Верховний Суд в постанові від 03 квітня 2019 року по справі №820/4261/18 (№ К/9901/1062/19) вказав, що є наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, такі як зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Верховний Суд в постанові від 20 лютого 2019 року у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Також Верховний Суд вказав, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 382 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов. У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах 06.02.2019 року по справі №816/2016/17, від 30.03.2021 року по справі №580/3376/20, 30.09.2020 року по справі №420/5365/19.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити його право у разі визнання його судом порушеним.
Отже, в даній справі новий публічно-правовий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення по справі №420/18841/25.
Верховний Суд в постанові від 11.04.2018 року по справі №9901/433/18 зазначив, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини.
В рішенні від 27.11.2008 року у справі «Крутько проти України» (№2), Європейський суд з прав людини зазначив, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями одного провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy) (no.1) (GC), no. 36813/97, п.197 ЄСПЛ 2006). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Джорж Естіма проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998*II, п.35, та «Сіка проти Словакії» (Sica v. Slovakia), №2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).
У справі «Горнсбі проти Греції» (від 19.03.1997 року, заява №18357/91, п.40) Суд зазначив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. У вказаній справ визначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важно уявити ситуацію, щоб п.1 ст.6 Конвенції докладно описував процедурні Гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення ст.6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду ї проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації несумісних із принципом верховенства права.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявні підстави для закриття провадження у справі №420/18841/25 на підставі пункту 4 частини 1 статті 238 КАС України.
З підстав, визначених статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька