П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/28643/24
Перша інстанція: суддя Хом'якова В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Бітова А.І.,
Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2017 році без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язати НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2017 році за весь час затримки виплати - з 1.08.2017р. по день фактичної виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона проходила службу за контрактом у ДПС України та звільнена наказами від 21.05.2024р. №433-ОС.
19.08.2024р. позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок допомоги на оздоровлення за 2017 рік із урахуванням у складі місячного грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889.
Однак, листом від 30.08.2024р. ВЧ НОМЕР_2 у задоволенні вказаної заяви відмовлено.
Позивачка вважає протиправною вказану відмову, а тому звернулася до суду із даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025р. адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2017 році без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2017 році з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення.
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонний загін ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати недоплаченої допомоги на оздоровлення у 2017 році відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000р. №2050-ІІІ з 1.08.2017р. по дату фактичної виплати індексації .
В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_2 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивачки, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена Постановою №889.
Також суд вказав, що оскільки спірна допомога у належному розмірі ОСОБА_1 є невиплаченою, то позивачка має право на компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходила службу за контрактом у ДПС України та звільнена наказом від 21.05.2024р. №433-ОС.
19.08.2024р. позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2017 рік із урахування щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої Постановою КМУ від 22.09.2010р. №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій».
Однак, листом від 30.08.2024р. за №09/П-205/212 НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України (ВЧ НОМЕР_2 ) повідомлено позивачку, що правові підстави для виплати щомісячної додаткової грошової винагороди для перерахунку допомоги на оздоровлення відсутні.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивачка звернулася до суду із даним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_2 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов'язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20.12.1991р. №2011-XII (надалі - Закон №2011-XII).
Окрім того, цей Закон встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.1-3 ст.9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами ч.4 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Підпунктами 3.7.1 та 3.7.4 пункту 3.7 розділу III Інструкції №425 встановлено, що військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, під час проходження військової служби відповідачем у серпні 2017 року було нараховано та виплачено позивачці грошову допомогу для оздоровлення за 2017 рік в сумі 4 623,25грн..
У свою чергу, спірним в межах розгляду даної справи є питання наявності підстав для включення при обчисленні цієї виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №889 (чинна з 2.10.2010р. по 1.03.2018р.), яка нараховувалась та виплачувалась позивачці щомісяця протягом всього 2017 року.
Так, Постановою №889 (у редакції, чинній у 2017 році) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, зокрема, Державної прикордонної служби у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення (підпункт 5 пункту 1).
Пунктом 2 Постанови №889 передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Пунктом 2 Інструкції №73 визначено, що виплата винагороди здійснюється в таких розмірах й таким військовослужбовцям:
1) до 100 відсотків місячного грошового забезпечення: військовослужбовцям, які займають посади в загонах морської охорони та їх структурних підрозділах; військовослужбовцям, які займають посади льотного складу в авіаційних частинах Держприкордонслужби;
2) військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 1 цього пункту) - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення. Розміри винагороди для органів Держприкордонслужби з урахуванням виконання покладених завдань, особливостей умов проходження служби військовослужбовцями встановлюються наказами Адміністрації Держприкордонслужби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Держприкордонслужби у Державному бюджеті України на відповідний рік.
У даному ж випадку, як на підставу для неврахування щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок допомоги для оздоровлення, відповідач посилається на пункт 8 Інструкції №73, відповідно до якого винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
Застосовуючи наведену Інструкцію №73 як спеціальний нормативно-правовий акт, що визначає структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті позивачці допомоги на оздоровлення, судова колегія зазначає про пріоритетність законів над підзаконними актами. Ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу.
Кабінет Міністрів України, як вищий орган у системі органів виконавчої влади, прийняв Постанову №889, якою з 1.10.2010р. установлено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Зі змісту Постанови №889 слідує, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ та Постанова №899, а не Інструкція №73, в частині обмеження включення до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується допомога для оздоровлення.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2021р. по справі №825/997/17 та у постанові Верховного Суду від 21.01.2022р. по справі №520/8887/2020.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021р. по справі №825/997/17 зазначила про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода входить до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду повторює, що незалежно від того, чи перераховані всі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019р. по справі №755/10947/17).
Отже, суд першої інстанції дійшов слушно зазначив, що щомісячна додаткова грошова винагорода не може вважатись одноразовою та повинна бути включена до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється допомога для оздоровлення.
Що стосується вимог про компенсацію втрати частини доходів, то судова колегія зазначає наступне.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою КМУ №159.
Відповідно до статей 1, 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Згідно ст.3 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Правилами ст.4 цього Закону встановлено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 21.02.2001р. №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1.01.2001р..
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Зміст наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі щомісячної грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі страхові виплати, у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.
Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).
Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Враховуючи те, що нарахування та виплату позивачці допомоги на оздоровлення за 2017 рік у належному розмірі не здійснено, то вона має право на компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Відтак, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025р. залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.І. Бітов
О.В. Єщенко