П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
02 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/11226/24
Перша інстанція: суддя Мельник О.М.,
повний текст судового рішення
складено 23.05.2025, м. Миколаїв
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну за апеляційною скаргою НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 Прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
27 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 Прикордонний загін), в якому просила суд:
- визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати позивачці компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення, яке було їй виплачене на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі 400/3982/24, за весь час затримки виплати - за період з 05.11.2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.10.2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення, яке було їй виплачене на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі 400/3982/24, за весь час затримки виплати - за період з 05.11.2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто по 26.10.2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2021 №159.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що отримавши 21.11.2024 року письмову відповідь від військової частини НОМЕР_2 від 06.11.2024 року № 09/3-236/242 та розрахунковий лист за жовтень 2024 року щодо виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/3982/24 встановлено відповідно до наданого розрахункового листа за жовтень 2024 на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/3982/24 були нараховані та виплачені кошти 64 841,89 гривень з урахуванням податків на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі 400/3982/24, компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення не виплачувалася. Позивачка вважає, що військовою частиною НОМЕР_2 було порушено строки виплати грошового забезпечення за період з 05.11.2020 року по 26.10.2024 рік та не було виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків його виплати, тому звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.
Представник відповідача не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволений. Визнано бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення, яке було виплачене на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/3982/24, за весь час затримки виплати - за період з 05.11.2020 року по 26.10.2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, протиправною. Зобов'язано військову частину НОМЕР_2 ( НОМЕР_1 прикордонний загін) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення, яке було їй виплачене на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/3982/24, за весь час затримки виплати - за період з 05.11.2020 року по 26.10.2024 року, відповідно до Порядку проведення компенсації сум грошових доходів у зв'язку з порушенням затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №159.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи подану апеляційну скаргу, апелянтом посилався на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 в період з 24 липня 2002 року по 24 липня 2021 року проходила військову службу в Прикордонних військах, Державній прикордонній службі України на різних посадах підрозділів та органів охорони державного кордону (витяг з послужного списку додається).
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 23 липня 2021 року №374-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Датою закінчення проходження військової служби позивачки є 24 липня 2021 року.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/3982/24 зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 : грошове забезпечення за період з 05.11.2020 по 31.12.2020 включно, допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум; грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 24.07.2021, допомогу на оздоровлення за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум.
26 жовтня 2024 року на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року у справі №400/3982/24 військовою частиною НОМЕР_2 було виплачено 64841,89 грн., що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1 .
28 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати донарахованого грошового забезпечення за період з 05.11.2020 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, тобто 26.10.2024 року.
21 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримала письмову відповідь від військової частини НОМЕР_2 , в якій зазначено, що відсутні підстави для виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: -пенсії; - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III, компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18, від 08 серпня 2019 року у справі № 638/19990/16-а.
Оскільки відповідачем проведено позивачеві перерахунок та виплату грошового забезпечення за період - з 05.11.2020 року по 31.12.2020 року включно, допомогу на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум; грошове забезпечення за період з 01.01.2021 по 24.07.2021, допомогу на оздоровлення за 2021 рік, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1, 14 КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 з урахуванням раніше виплачених сум лише 26.10.2024 року, у зв'язку із чим порушено строки виплати грошового забезпечення та інших виплат, відповідач зобов'язаний здійснити нарахування позивачу компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за весь час затримки виплати, а саме за період з 05.11.2020 по 26.10.2024 - день фактичної виплати перерахунку грошового забезпечення.
За таких обставин, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено ОСОБА_1 компенсацію втрати доходу згідно Постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», у зв'язку з несвоєчасною сплатою належних сум грошового забезпечення у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді К.В. Кравченко Н.В. Вербицька