02 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 160/784/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року (суддя І.О. Лозицька) у справі № 160/784/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якому просив:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу та зарахування до списків особового складу позивача;
- зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити позивача з особового складу та повернути військовий квиток позивачу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Дніпровський фаховий коледж інженерії та педагогіки Українського державного університету науки і технологій», навчається на денному відділенні за спеціальністю 275 «Транспортні технології (275.03 на автомобільному транспорті). 26 жовтня 2024 р. невідомі особи силоміць доставили до ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача. 28 жовтня 2024 р. позивач був примусово мобілізований і відвезений до учбової частини в/ч НОМЕР_1 . 25 жовтня 2024 р. позивачем була подана заява на продовження відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , і 07 листопада 2024р. відстрочка від мобілізації позивачу була продовжена до 07.02.2025 р. Позивач зазначає, що означені обставини щодо відстрочки до 07.02.2025 р. відповідачем проігноровані.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що відповідно до абзацу другого частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.
Суд зазначив, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути
реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому, реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач станом на дату постановлення рішення, є військовослужбовцем. Однак, позивачем в обґрунтування позовної заяви зазначено, що 28 жовтня 2024 р. він був примусово мобілізований та відвезений до учбової частини в/ч НОМЕР_1 , будь-яких інших доводів, які б підтверджувались належними та допустимими доказами, в розумінні норм ст.ст. 73, 74 КАС України позивачем до суду надано не було.
Матеріали справи не містять доказів й того, що під час проведення мобілізаційних процедур, позивач надавав відповідачу будь-які документи для підтвердження наявності у нього статусу здобувача фахової передвищої освіти за денною формою навчання та оформлення права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Посилання позивача на той факт, що він 25 жовтня звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою на продовження відстрочки і вже 07 листопада 2024 р. відстрочка від мобілізації йому була продовжена до 07.02.2025р., передують обставинам, які склались 26 жовтня 2024 р., тому суд відхилив доводи позивача стосовно того, що «не дивлячись на наявність відстрочки, 28 жовтня 2024р. позивач був примусово мобілізований і відвезений до учбової частини в/ч НОМЕР_1 ».
Суд наголосив, що отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця. Після зарахування до особового складу військової частини подання заяви з відповідними документами про відстрочку, навіть якщо у особи є для цього підстави, втрачає свою мету.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому, задоволенню не підлягають.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що станом на 26-28 жовтня 2024 року він мав оформлену належним чином відстрочку, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, 25 жовтня 2024 року позивач подав заяву для продовження відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у подальшому відстрочку позивача продовжив. Скаржник зауважує, що згідно ст. 63 постанови КМУ №560 до розгляду заяви про надання відстрочки громадянина не можуть мобілізувати, а отже в діях відповідача наявні порушення норм права.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що відповідно до довідки № 404692 від 03.10.2024 р. про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, позивач є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Дніпровський фаховий коледж інженерії та педагогіки Українського державного університету науки і технологій», навчається на денному відділенні за спеціальністю 275 «Транспортні технології (275.03 на автомобільному транспорті).
Вважаючи протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу та зарахування до списків особового складу позивача, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон №2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст.1 Закону №2232-XII).
Згідно із ч. 6 ст. 2 Закону №2232-XII, одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період
Згідно ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Так, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають, зокрема, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Відповідно до ч. 7 ст. 23 Закону №3543-ХІІ, перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).
Відповідно до п. 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (пункт 59 Порядку №560).
За правилами пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Колегія суддів враховує, що Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі №520/7954/22 зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
Апеляційний суд з'ясував, що позивачем було подано суду першої інстанції лише копію військово-облікового документа позивача із застосунку Резерв+, який сформовано станом на 12.11.2024 року, зі змісту якого вбачається, що відповідач є військовослужбовцем.
Колегія суддів дослідила, що позивачем не було подано до суду першої інстанції доказів того, що позивач реалізував право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно приписів Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, зокрема позивач не надав докази, що він мав відстрочку від призову на військову службу станом на 28 жовтня 2024 та/або звернувся 25 жовтня 2024 року із заявою на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Відтак, колегія суддів зауважує, що позивач не подав до матеріалів справи доказів реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його уповноваженими органом, а отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про не підтвердження позивачем тих обставин, якими обгрунтовувався заявлений позов.
Суд апеляційної інстанції не приймає докази, які подані скаржником під час апеляційного перегляду (витяг із застосунку Резерв+, який сформовано станом на 12.10.2024 року), адже скаржник, у відповідності до приписів ч. 4 ст. 308 КАС України, не довів неможливість подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що у будь-якому випадку за відомостями військово-облікового документа позивача із застосунку Резерв+, який сформовано станом на 12.11.2024 року, позивач є військовослужбовцем і це ним не заперечується.
У контексті вказаного варто наголосити, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Задоволення заявлених у цій справі позовних вимог не призведе до поновлення прав позивача.
Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 року у справі №160/2592/23.
Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2025 року у справі № 160/784/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 02.10.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров