01 жовтня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11054/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Бойченко Ю.П.) в адміністративній справі №280/11054/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
27.11.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, яка передбачена Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15);
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров'я, яка передбачена Законом України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15);
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6);
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити позивачу усю невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , проходив військову службу за призовом під час мобілізації та звільнений у запас за станом здоров'я - за наявності інвалідності. Враховуючи ці обставини, вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавки за вислугу років. Проте відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплати зазначених видів грошового забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та невірно застосовано норми матеріального права. Так матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому рішення). Утім, ця виплата не є обов'язковою. В Постанові КМУ зазначено, що це право командира надавати таку допомогу в межах наявного фонду грошового забезпечення та на підставі наявних документів. Позивач стверджує, та про це зазначено і судом, що військовослужбовцем ОСОБА_1 під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 було подано рапорт від 26.10.2024 року, який знаходиться в матеріалах справи, однак матеріали справи не містять відповіді на рапорт від військової частини НОМЕР_1 . Проте в військовій частині НОМЕР_1 відсутній рапорт з відповідним пакетом документів, відповідно до вимог діючого законодавства України, який давав би право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.11.2024 № 309 молодшого сержанта, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації ОСОБА_1 , головного сержанта 3 зенітного кулеметного взводу 1 зенітної кулеметної роти в/ч НОМЕР_1 , звільнено у запас відповідно до пп. “б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я - за наявністю інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). З 08.11.2024 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
У наказі від 08.11.2024 № 309, зокрема, вказано: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2024 року № 260, не надавалась.
Також, наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за 32 повні календарні місяці служби.
Вважаючи, що грошове забезпечення нараховано та виплачено не в повному обсязі, ОСОБА_1 звернувся до суду з даною позовною заявою.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нарахована та не виплачена позивачу матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік. Інші позовні вимоги не були задоволені оскільки не доведені належними доказами.
Так позивач не оскаржує судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Таким чином колегія суддів суду апеляційної інстанції надає оцінку доводам суду першої інстанції в частині доводів та вимоги апеляційної скарги, відповідно до приписів ст. 308 КАС України.
Колегія суддів переглядаючи судове рішення погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей відповідно до Конституції України визначає Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон, Закон № 2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30.08.2017 № 704 (далі Постанова № 704) затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів визначено Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначенні Законом України Про соціальний і протиправний захист військовослужбовців та членів їх сімей (Далі Закон № 2001-ХІІ)
Відповідно до розділу XXIV Наказу № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу із запасу, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується в календарному році, у якому вони призначені та вступили до виконання обов'язків за посадами.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Як встановлено Наказом № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України.
Пунктом 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 183/уд від 16.01.2024 визначено, що матеріальну допомогу для вирішення соціальнопобутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:
смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця;
поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов'язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;
у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини;
порушення стану здоров'я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;
безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою, які пов'язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;
сім'ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев'ятому цього пункту).
Як свідчать встановлені обставини справи, з 05.07.2023 ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, причина інвалідності - травма, пов'язана із захистом Батьківщини (відповідно висновку МСЕК).
У довідці про результати визначення у застрахованої особи ступеня професійної працездатності у відсотках серії АГ №0016277 зазначено, що дата встановлення страхового випадку - 16.06.2023. (а.с. 14-20)
Таким чином, позивач у 2023 році (як у році, коли настав страховий випадок) мав право отримати матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідач не надав доказів того, що позивач у 2023 році отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Проте позивач надав доказів, а саме звернення у 2024 році до позивача із рапортом та документами про виплату матеріальної допомоги. (а.с. 22) До цього рапорту додані відповідні документи.
Оскільки рапорт на час звільнення позивачем з військової служби залишився не реалізований, а спірна виплата не здійснена, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у 2024 році позивач набув право на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки таке прав він не реалізував у 2023 році, коли настав страховий випадок.
Доводи скаржника про відсутність у нього рапорту на виплату спірної суми, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а саме копією рапорту з відміткою про його реєстрацією військовою частиною. (а.с. 22).
З огляду на зазначене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року в адміністративній справі №280/11054/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак