02 жовтня 2025 року Справа № 160/23701/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-2) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.07.2025 року № 103550006685;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 01.08.1986 по 14.07.2003 роки та період навчання з 01.09.1980 по 26.06.1986 роки навчався у Київському медичному інституті;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплати грошову допомогу у розмірі 10 місячних пенсії станом на дату її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправні дії пенсійного органу порушують право позивача на належний розмір пенсії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії.
Відповідачем-2 у наданому відзиві зазначено, що 26.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно п.7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 103550006685 від 03.07.2025 року позивачу відмовлено. За результатами розгляду документів, встановлено, що позивач з 01.08.1986 по 14.07.2003 працювала на посаді зав. бак. лабораторією районної СЕС, вищезазначена посада не відноситься до переліку посад, затверджених постановою КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років». Позивач перебуває на обліку Головного управління в Київській області з 2023 року та отримує пенсію за віком, обчислену за нормами Закону №1058. Згідно розрахунку стажу (Форма РС-право) обрахованого по 28.02.2025, страховий стаж позивача становить 44 роки 04 місяці 04 дні. Таким чином, право на проведення перерахунку на підставі заяви від 26.06.2025 щодо виплати грошової допомоги позивачу - відсутнє.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є уповноваженим органом, який мав право приймати рішення про перерахунок пенсії позивачу, а прийнявши таке рішення, мав передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області за місцем проживання позивача або до іншого територіального органу ПФУ у разі зміни місця проживання пенсіонера для здійснення виплати пенсії. Натомість, як вбачається, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області не вчиняло жодних протиправних дій чи бездіяльності, наслідками яких є рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії, оскільки взагалі не розглядало і не мало розглядати подані позивачем документи.
Крім того, на виконання ухвали суду відповідачем-1 надано пенсійну справу позивача.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 №443, суддя Калугіна Н.Є. з 15.09.2025 по 19.09.2025, з 22.09.2025 по 26.09.2025 та з 29.09.2025 по 30.09.2025 перебувала у відпустці та 01.10.2025 - брала участь у круглому столі, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 23.12.2022 отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
26.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про виплату грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно п.7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням від 03.07.2025 року № 103550006685 у виплаті грошової допомоги відмовлено.
У рішенні відповідачем-2 зазначено, зокрема, що 26.06.2025 року до Пенсійного фонду України звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку "зміна надбавки", а саме призначення грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій згідно п.7.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 3 23.12.2022 заявниця отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій призначається особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст.26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для жінок 30 років, а для чоловіків 35 років) на таких посадах, якщо вони до цього не одержували будь-якої пенсії.
Постановою Кабінету Міністрів від 04.11.1993 року №909 (зі змінами) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
За результатами розгляду документів, встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1986 по 14.07.2003 працювала на посаді зав. бак. лабораторією районної СЕС, вищезазначена посада не відноситься до переліку посад, затверджених постановою КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Право на проведення перерахунку на підставі заяви від 26.06.2025 щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 відсутнє.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та пысля цыэъ дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Відповідно до п. 7-1 Розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» від 04.11.1993 №909 затверджено вичерпний перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту 2 Переліку №909, до посад лікарняних закладів, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід служби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відносяться лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Пунктом 5 вказаного Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
В ході розгляду справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки НОМЕР_2 , працювала на посадах:
- з 01.08.1986 по 14.07.2003 - завідуючою бактеріальною лабораторією у Володарській районній санітарно-епідеміологічній станції;
- з 16.07.2003 по 30.06.2013 - лікарем-бактеріологом санітарно-епідеміологічного відділення МСЧ у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України;
- з 01.07.2013 по 15.04.2020 - завідувачем лабораторією-лікарем-бактеріологом вищої категорії клініко-діагностичної лабораторії у Державному підприємстві обслуговування повітряного руху України.
При цьому, в оскаржуваному рішенні відповідач-2 зазначив, що ОСОБА_1 з 01.08.1986 по 14.07.2003 працювала на посаді зав. бак. лабораторією районної СЕС, вищезазначена посада не відноситься до переліку посад, затверджених постановою КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
При цьому, суд наголошує, що відповідно до алгоритму розрахунку стажу, період роботи позивача з 01.08.1986 по 14.07.2003 на посаді завідувача бактеріологічною лабораторією районної СЕС зараховано до її спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналізуючи все вищезазначене та висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі № 200/854/19-а від 15 червня 2022 року, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
Право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі № 510/1646/16-а (постанова від 17.01.2022), № 686/19056/16-а від 31.10.2019.
Як встановлено судом, станом на день досягнення позивачем пенсійного віку (22.12.2022, оскільки пенсійним віком є вік 60 років, а днем народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), позивач, відповідно до записів трудової книжки, працювала на посаді завідувача лабораторії (лікаря-бактеріолога вищої категорії) Украероруху, що відноситься до переліку посад, затверджених постановою КМУ від 04.11.1993 №909 “Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Крім цього, станом на день звернення за призначенням пенсії та, відповідно до алгоритму розрахунку стажу, позивач мала більше необхідних 30 років страхового стажу на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Разом з цим, матеріали справи не містять відомостей щодо отримання позивачем до призначення пенсії за віком будь-якого виду пенсії. Відповідних доводів не містить ані оскаржуване рішення, ані відзиви на позовну заяву.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно відмовлено у виплаті грошової допомоги передбаченої п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
Разом з цим, щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1980 по 26.06.1986 роки у Київському медичному інституті, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є питання наявності або відсутності у позивача права на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В матеріалах справи міститься заява позивача про перерахунок пенсії від 26.06.2025, відповідно до якої, позивач просила виплатити їй 10 пенсій як медичному працівнику.
Відповідачем-2 винесено рішення про відмову в призначенні вказаної допомоги.
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача-2 з заявою про зарахування спірного періоду, так само як і не доведено, що відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку.
Суд наголошує, що перерахунок пенсії здійснюється на підставі заяви особи пенсіонера, яка, з огляду на обставини цієї справи, позивачем до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не подавалась.
Разом з цим, суд наголошує, що питання зарахування або незарахування вказаного періоду до спеціального стажу позивача мало бути вирішене відповідачем-1 при призначенні пенсії позивачу, проте, відповідної вимоги до відповідача-1 в рамках цієї справи не заявлено.
Суд звертає увагу, що відповідний спір в цій частині позовних вимог може бути вирішений судом виключно за умови попереднього звернення позивача до пенсійного органу про перерахунок пенсії шляхом зарахування до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1980 по 26.06.1986 роки у Київському медичному інституті та після прийняття відповідачем відповідного рішення за результатом розгляду заяви позивача.
В даній справі в цій частині позовних вимог такі обставини не настали, а тому заявлені вимоги в цій частині є необґрунтованими через їхню передчасність.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Крім того, щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.
Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення грошової допомоги, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку №22-1, рішення якого про відмову в призначенні допомоги оскаржив позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, відповідно до приписів Порядку №22-1, відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно призначення позивачу грошової допомоги, а відтак, вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням ефективності захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в такий спосіб - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.07.2025 року № 103550006685;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно у задоволенні позовних вимог в частині зарахування до спеціального стажу роботи ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1980 по 26.06.1986 роки у Київському медичному інституті суд відмовляє, у зв'язку із відсутністю порушеного права позивача станом на час подання позову.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити, відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.07.2025 року № 103550006685.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) нарахувати та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна