02 жовтня 2025 року Справа № 160/20992/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в формуванні та поданні до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири в сумі 20100,00 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155) подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири у сумі 20 100,00 грн. (двадцять тисяч сто гривень нуль копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не складено подання про повернення з бюджету коштів (страхового внеску) при придбанні квартири, адже у позивача був відсутній обов'язок сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості придбаного нерухомого майна.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 263 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначив, що звертаючись до пенсійного органу з вимогою про повернення коштів з бюджету, позивачем не надано всіх документів, що б свідчили про купівлю нерухомості вперше.
Третя особа правом на надання пояснень щодо позову або відзиву на позов не скористалась.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з довідкою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 №443, суддя Калугіна Н.Є. з 15.09.2025 по 19.09.2025, з 22.09.2025 по 26.09.2025 та з 29.09.2025 по 30.09.2025 перебувала у відпустці та 01.10.2025 - брала участь у круглому столі, тому справу розглянуто з дотриманням розумного строку.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини
18.06.2025 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шевченко В.В. та зареєстрований в реєстрі за №629.
Продаж вказаної вище квартири було вчинено за 2 010 000 грн., що підтверджується вище зазначеним договором.
Цього ж дня позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості придбаного житла, шо становить 20100,00 грн (платіжна інструкція №0.0.4418477525.1 від 18.06.2025).
З метою повернення помилково сплачених коштів із бюджету, позивач 24.06.2025 звернулась до відповідача з заявою, про в якій просила сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби у Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від договірної вартості квартири в сумі 20100,00 грн.
Листом від 01.07.2025 відповідач повідомив, що для розгляду заяви щодо повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна позивачу необхідно надати документи, які дадуть можливість зробити висновок про такі помилково або надміру сплачені кошти, а саме: - довідку про реєстрацію місця проживання після 1992 року по 18.06.2025; - Інформацію з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта" (за параметрами запиту пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно по РНОКПП ОСОБА_1 ) щодо об'єктів нерухомого майна, які знаходяться у власності станом на дату звернення (оригінал); - довідки про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду з усіх місць проживання після 1992 року по 18.06.2025.
Крім цього, в листі зазначено, що щодо інформації з "Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта", то дана інформація повинна бути з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Невід'ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав є Реєстр прав власності на нерухоме майно (далі - РПВН). Однак, в період до 01.01.2013 року реєстрація прав власності на житло на підставі укладених договорів купівлі-продажу у РПВН здійснювалась за добровільним заявницьким принципом, а тому частина договорів купівлі-продажу та набутих за ними прав не відображена у Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Враховуючи вищезазначене, підстави для складання подання на повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна відсутні.
Не погоджуючи з вказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, суд враховує таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Згідно з п.15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Пунктом 18 Порядку №1740 визначено, що облік сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій ведеться відповідно до законодавства.
Повернення помилково або надміру сплачених сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій здійснюється у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, щодо повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.
Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, розробленим на виконання статей 43, 45, 78 та 112 Бюджетного кодексу України та затвердженим наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 (далі - Порядок № 787, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.5 глави I Порядку №787, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Відповідно до п. «в» п.15-2 Порядку №1740 (у редакції після внесених змін постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій», яка набула чинності 26.09.2020), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
Згідно з п.15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
Суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах «в» і «г» пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, з 26.09.2020 держава конкретизувала законодавство, яке регламентувало підстави та процедуру звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, чітко визначила коло осіб, які у розумінні Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» вважаються такими, що придбавають житло вперше (до придбання житла особа не набувала права власності на інше житло в будь-який із перелічених способів: не приватизувала державний житловий фонд, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя); перелік документів, котрі особа повинна зібрати та надати для підтвердження того, що вона вперше придбаває житло.
Тобто, починаючи з 26.09.2020 в рамках чинного законодавства держава створила механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше та, відповідно, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла), не сплачує збір при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
Для цього фізична особа подає нотаріусу:
- заяву про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя);
- відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло;
- дані про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року).
За умови отримання від фізичної особи таких документів нотаріус на підставі абз.4 п.15-3 Порядку №1740 здійснює нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Якщо ж особа помилково сплатила збір при посвідченні договору купівлі-продажу майна, то вона може подати заяву до пенсійного органу про повернення помилково сплачених коштів з бюджету.
До такої заяви особа має додати пакет документів, визначений п. «в» п. 15-2 Порядку № 1740 на підтвердження того, що житло придбавається вперше.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20.
Отже, законодавець у випадку помилкової сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна покладає на особу обов'язок подання пакету документів, встановленого Порядком № 1740, для виникнення у пенсійного органу обов'язку формування подання про повернення помилково сплачених коштів.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20, в якій вирішувалося питання, чи є позивач, який придбав квартиру, платником збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна.
Верховний Суд у п.41 цієї постанови зазначив: «Якщо ж особа не скористалася цим механізмом на стадії посвідчення договору в нотаріуса та помилково сплатила збір, то вона вправі скористатися ним вже після посвідчення нотаріусом договору, подавши відповідному територіальному органу Пенсійного фонду визначені підпунктом "в" пункту 15-2 Порядку № 1740 інформацію та пакет документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, для формування відповідного подання про повернення безпідставно сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. У разі отримання відмови особа може оскаржити таке рішення до суду».
У цій справі позивач при посвідченні договору купівлі-продажу у нотаріуса не скористався механізмом, визначеним Порядком №1740, та звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про повернення помилково сплачених коштів.
Під час звернення до пенсійного органу із заявою про повернення помилково сплачених коштів позивачем було надано: копію паспорта, копію РНОКПП, копію платіжної інструкції АТ КБ "Приватбанк", копію витягу з реєстру територіальної громади; копію договору купівлі-продажу квартири; копію витягу з Державного реєстру речових прав.
Позивач зазначає, що в матеріалах справи наявний інформаційний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, який є належним та достовірним доказом того, що позивачем житло придбавалось вперше.
Проте суд зазначає, що вказана інформація не містить відомостей з невід'ємної архівної складової частини вказаного Реєстру, тому не є в розумінні підпункту «в» пункту 15-2 Порядку №1740 відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за позивачем прав власності на житло.
Наданий позивачем витяг з Державного реєстру речових прав лише посвідчує факт державної реєстрації за позивачем права приватної власності на об'єкт нерухомого майна.
До того ж в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач разом із заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області докази того, що вона не набувала права власності на житло на підставі приватизації, не успадковувала майно, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що позивач не дотримався вимог Порядку №1740 та не подав повного пакету документів, що підтверджують факт придбання житла вперше відповідно до приписів п.15-2 Порядку № 1740.
Тому, подані позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи були недостатніми для прийняття рішення про повернення позивачу сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, з огляду на що відповідач обґрунтовано відмовив заявнику у формуванні подання про повернення суми сплаченого збору.
При цьому, відмова відповідача не є перешкодою для позивача повторно звернутися до територіального органу ПФУ із належно оформленою заявою про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з додатками, передбаченими пунктом 15-2 Порядку №1740.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 241-246, 250, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02.10.2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна