02 жовтня 2025 року Справа № 160/4734/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування періоду роботи з 10.07.1995 по 21.12.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період з 20.07.1995 по 21.12.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , та здійснити перерахунок пенсії з моменту призначення, тобто з 10.12.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протиправна бездіяльність пенсійного органу порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року визнано причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним позовом. Клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження - задоволено. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
Витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , у тому числі первинний протокол призначення пенсії.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що з 10.12.2023 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За документами, що надавались для призначення пенсії, до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 20.07.1995 по 21.12.2001, оскільки запис в трудову книжку внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме: дата наказу про прийняття на роботу (22.02.1996) значно різниться в часі з датою прийняття (20.07.1995). Індивідуальні відомості про застраховану особу за цей період відсутні. З метою витребування уточнюючої довідки було надіслано запит від 09.02.2024 №0400-010305-8/27873 на поштову адресу підприємства: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15. На сьогодні відповідь від ТОВ “Фірма “ЛІТ» не надходила. Враховуючи викладене, неможливо зарахувати зазначений період до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.03.2025 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засвідчені належним чином копії відповіді Товариства з обмежено відповідальністю "Фірма "ЛИТ" на запит від 09.02.2024 №0400-010305-8/27873 (у разі, якщо відповідь було надано).
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати такі докази протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
Витребувано від ОСОБА_1 засвідчені належним чином копії інших наявних доказів працевлаштування у Товаристві з обмежено відповідальністю "ЛИТ" із зазначенням дат прийому на роботу та звільнення.
Зобов'язано ОСОБА_1 надати такі докази протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
Витребувано від Товариства з обмежено відповідальністю "Фірма "ЛИТ" засвідчені належним чином копії працевлаштування ОСОБА_1 за період 1995-2001 роках.
Зобов'язано Товариство з обмежено відповідальністю "Фірма "ЛИТ" надати такі докази протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
Витребувано від Державного архіву м. Києва (код ЄДРПОУ 03494327) засвідчені належним чином копії наказу Товариства з обмежено відповідальністю "Фірма "ЛИТ" від 22.02.1996 про призначення ОСОБА_1 комерційним директором Товариства з обмежено відповідальністю "Фірма "ЛИТ" (код ЄДРПОУ 22970727) та інші кадрові рішення (документи) щодо працевлаштування ОСОБА_1 у Товаристві з обмежено відповідальністю "Фірма "ЛИТ" протягом 1995-2001 років.
Зобов'язано Державний архів м. Києва надати такі докази протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали.
24.03.2025 від позивача на виконання ухвали суду надійшла довідка ТОВ "Фірма "ЛИТ" №2/54 від 14.02.2002, відповідно до якої, позивач працювала комерційним директором ТОВ "Фірма "ЛИТ" з 20.07.1995 по 21.12.2001.
27.03.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому суду повідомлено, що відділом перерахунків пенсій №1 Головного управління був направлений запит від 09.02.2024 №0400-010305-8/27873 до ТОВ “Фірма “ЛИТ» щодо надання довідки про періоди роботи за період 1995-2001 ОСОБА_2 , на теперішній час відповідь не надходила.
23.07.2025 від Державний архів м. Києва повідомив, що документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛИТ» на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходили, у зв'язку з чим надати запитувані документи немає можливості.
Згідно ч. 3, 4 ст. 263 КАС України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 10.12.2023 отримує пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
23.12.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу".
Листом від 29.01.2025 відповідач повідомив, що з 10.12.2023 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, призначену згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До загального страхового стажу не зараховано період роботи з 20.07.1995 по 21.12.2001, оскільки запис в трудову книжку внесено з порушенням вимог Інструкції, а саме: дата наказу про прийняття на роботу (22.02.1996) значно різниться в часі з датою прийняття (20.07.1995). Індивідуальні відомості про застраховану особу за цей період відсутні. З метою витребування уточнюючої довідки було надіслано запит від 09.02.2024 №0400-010305-8/27873 на поштову адресу підприємства: м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 15. На сьогодні відповідь від ТОВ "Фірма "ЛІТ" до нашого управління не надходила. 23.12.2024 ОСОБА_1 звернулась із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу".
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, за заявою від 23.12.2024, прийнято рішення від 30.12.2024 №045650018035 про відмову у зв'язку з відсутністю станом на 01.05.2016 необхідного стажу роботи на відповідних посадах. Стаж роботи на посадах державної служби зараховано заявниці з 17.04.2006 по 17.07.2006, що становить 0 років 3 місяці 0 днів.
Не погоджуючись з відмовою пенсійного органу у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 20.07.1995 по 21.12.2001, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон №1058- ІV).
Частиною 1 статті 24 Закону №1058-ІV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону №1058- ІV).
Основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону №1788-ХІІ та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, є трудова книжка.
Положеннями пункту 3 Порядку № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
При цьому відповідно до пункту 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників та у такій довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) про виконання встановлених норм обслуговування.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 (далі Інструкція № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 р. за № 110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Згідно до пункту 1 Інструкції № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Пунктом 2.2. Інструкції № 58 визначено, що заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.6. Інструкції № 58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктом 2.14 Інструкції № 58 визначено, що якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов'язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.
Згідно з п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162 (зі змінами) (далі - Інструкція № 162), що була чинна на момент видачі позивачеві трудової книжки серії НОМЕР_2 від 24.04.1984, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Згідно із пунктом 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу; прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження та заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і уставами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видано дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції і про виплачені у зв'язку із цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не вносяться.
Пунктом 2.5 Інструкції № 162 передбачено, що у разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення і інш. виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати робітнику в цьому необхідну допомогу.
Згідно із пунктом 2.7 Інструкції № 162 якщо підприємство, що внесло неправильний чи неточний запис, ліквідовано, виправлення вносяться правонаступником, а при його відсутності вищестоящою організацією, якій підпорядковувалося ліквідоване підприємство.
Аналогічні приписи містяться і у п.п.1.1, 2.4, 2.6 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 № 58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110.
Зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов'язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для відмови пенсійного органу у зарахуванні страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Дослідивши записи трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 25.11.1982 щодо спірних періодів судом встановлено, що ОСОБА_1 , зокрема:
- 20.07.1995 - прийнята до ТОВ «Фірма «ЛИТ» на посаду комерційного директора (наказ №34 від 22.02.1996);
- 21.12.2001 - звільнена за власним бажанням (наказ №76 від 05.12.2001).
При цьому, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Фірма «ЛИТ» №2/54 від 14.02.2002, відповідно до якої, позивач працювала комерційним директором ТОВ "Фірма "ЛИТ" з 20.07.1995 по 21.12.2001.
Суд враховує, що відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
За правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.02.2018 у постанові №687/975/17 працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах, відтак суд не погоджується із діями відповідача щодо не зарахування до страхового стажу з підстав неналежного оформлення довідок про підтвердження наявного трудового стажу позивача.
Але разом з цим, суд наголошує, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, датою державної реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «ЛИТ» є 22.02.1996.
Відтак, з урахуванням всього вищевикладеного, суд зазначає, що період роботи позивача з 22.02.1996 по 21.12.2001 є таким, що підтверджений належними та допустимими доказами та підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Разом з цим, щодо періоду з 20.07.1995 по 21.02.1996, в матеріалах справи відсутні докази фактичного існування трудових правовідносин між позивачем та ТОВ Фірма «ЛИТ», які могли існувати до офіційної реєстрації підприємства.
Відтак, у задоволенні цієї частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.
При цьому положеннями ч. 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 встановлено, що при зверненні осіб із заявою про призначення пенсії, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Пунктом 3.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію надає допомогу особам, що звертаються за призначенням пенсії, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії.
Відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема,
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Згідно пункту 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивача періоду з 20.07.1995 по 21.12.2001 відповідач був зобов'язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період, суд зазначає, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій.
Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що звертався до ТОВ «Фірма «ЛИТ» із запитом від 09.02.2024 №0400-010305-8/27873 щодо надання довідки про періоди роботи позивача за період з 1995 по 1996, проте, відповідь на запит не надійшла.
Суд наголошує, що направлення відповідачем одного запиту, відповідь на який не надійшла, не свідчить про те, що органами пенсійного фонду вживались відповідні заходи, направлені на всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх поданих позивачем документів.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності з 22.02.1996 по 21.12.2001.
За встановлених у цій обставин справи, суд дійшов висновку, що за відсутності доказів протилежного, відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу позивача спірні періоди роботи з 22.02.1996 по 21.12.2001.
Таким чином, з урахуванням вищенаведених висновків та з метою ефективності захисту прав позивача, суд вважає за необхідне - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періоду роботи з 22.02.1996 по 21.12.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати період з 22.02.1996 по 21.12.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), та здійснити перерахунок пенсії з 10.12.2023.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування періоду роботи з 22.02.1996 по 21.12.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати період з 22.02.1996 по 21.12.2001 до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), та здійснити перерахунок пенсії з 10.12.2023.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна