02 жовтня 2025 року Справа № 160/18375/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вих. № К-425/6/1201-25/1201.4.3/6673-25 від 28.05.2025 р. у видачі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII у зв'язку з досягненням чотирнадцятирічного віку;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ в зв'язку з досягненням нею чотирнадцятирічного віку, без надання згоди на обробку персональних даних.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є матір'ю неповнолітньої - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач звернулась до відділу №1 у м. Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області із заявами щодо видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки, зразка затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. У заяві повідомлено про відмову від оформлення та отримання паспорта у формі ID-картки. Однак, відділ №1 у м. Дніпро ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області та ГУ ДМСУ в Дніпропетровській області відмовили у наданні такого паспорта та запропонували звернутися до суду. Позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що порушує конституційні права ОСОБА_2 . Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ, передбачено можливість видачі паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки, що не враховано відповідачем, за викладених обставин просить задовольнити позовну заяву.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за правилами ст. 257 КАС України.
Роз'яснено відповідачу про необхідність подати до суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази - у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, дотримуючись, вимог ст. 162 КАС України.
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував в повному обсязі та просив в його задоволенні відмовити. Крім цього, зазначив, що позивач просить суд зобов'язати оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт саме як передбачено Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ у зв'язку із досягненням нею 14-річного віку. При цьому відповідне Положення регулює оформлення і видачу паспорта громадянина України саме на підставі досягнення особою 16-річного віку. Однак, 16 років ОСОБА_2 має виповнитись тільки 15.08.2025. Тобто підстава для оформлення паспорта у вигляді книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, на яку посилається позивач, не настала.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористалась.
Згідно з ч. 1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є законним представником ОСОБА_2 .
23.05.2025 позивач в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась із заявами до Відділу №1 у м. Дніпрі ГУ ДМС у Дніпропетровській області та до Головного управління ДМС у Дніпропетровській області, в яких просила оформити ОСОБА_2 паспорт громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, без надання згоди виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992р. № 2503-ХІІ, форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID-1, форма якої не є паспортом та не є його єдиним зразком.
При цьому в заявах зазначено про ненадання позивачами згоди на обробку персональних даних та про категоричну заборону внесення даних до будь-яких реєстрів, та про заборону присвоєння будь-яких ідентифікаторів, в тому числі, у зв'язку з релігійними переконаннями.
Листами від 28.05.2025 та від 04.06.2025, які є аналогічними за своїм змістом, повідомлено, що з метою документування ОСОБА_2 паспортом громадянина України зразка 1994 року у формі паспортної книжечки необхідно надати рішення суду засвідчене в установленому законодавством порядку, що набрало законної сили та документи, перелік яких визначено розділом III Тимчасового порядку.
Не погоджуючись з вказаним позивач звернулась до суду в інтересах неповнолітнього сина.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, підпунктом а пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 №5492-VI (далі - Закон №5492-VI) передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: паспорт громадянина України.
Згідно частини третьої статті 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Згідно частин першої - четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Паспорт громадянина України оформляється особам, які не досягли вісімнадцятирічного віку, на чотири роки, а особам, які досягли вісімнадцятирічного віку, - на кожні 10 років. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.
Слід зазначити, що на даний час діє Положення № 2503-ХІІ, пунктом 3 якого передбачено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 - 3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі Постанова № 302), передбачено, що паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Кабінет Міністрів України 03.04.2019 прийняв постанову №398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. № 302, відповідно до якої пункт 3 Постанови № 302 доповнено абзацом такого змісту: Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктами 1, 2 розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 №456, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2019 за № 620/33591 (далі Порядок № 456), цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абзацу п'ятого пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 р. №302, Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 №719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку. Паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 №353 Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України.
Також, підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІІ Порядку №456 визначено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає, зокрема, рішення суду.
Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі №806/3265/17 .
Так, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря. Законодавець, приймаючи Закон № 1474-VIII, яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. Відтак, дії відповідача щодо відмови позивачу видати паспорт громадянина України у формі книжечки визнані Великою Палатою Верховного Суду у вказаній зразковій справі протиправними.
Крім цього, при вирішенні цього спору суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20.
Спірним у вказаній справі стало також питання віку, з якого має видаватися паспорт у формі книжечки, з огляду на приписи статті 21 Закону №5492-VI, якими встановлено обов'язок громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку, отримати паспорт громадянина України, тоді як приписами Положення №2503-ХІІ передбачено отримання паспорта з шістнадцятирічного віку.
Також, Верховний Суд у справі №420/4049/20 погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування Закону №5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Порядок №456, та вказав на імперативність приписів Закону №5492-VI, яким встановлено обов'язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку, отримати паспорт громадянина України. Верховний Суд також акцентує увагу на тому, що відповідно до частини першої статті 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації своїх громадянських прав.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20.
Отже, положення Тимчасового порядку № 456 щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України особам, що досягли 16-річного віку, не відповідають ані Закону № 5492-VI, ані Порядку № 302, тому в силу частини 3 статті 7 КАС України, яка передбачає, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України, суд не застосовує положення Тимчасового порядку № 456 щодо оформлення паспорту зразка 1994 року особам тільки після досягнення 16-річного віку.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки неповнолітній ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, правові висновки Верховного Суду, суд зазначає про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області вих. №К-425/6/1201-25/1201.4.3/6673-25 від 28.05.2025 у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-XII.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37806243) оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя Н.Є. Калугіна