02 жовтня 2025 рокуСправа №160/10806/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Самарівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Самарівської міської ради щодо ненадання відповіді на моє звернення від 02.03.2025 про надання матеріальної допомоги на лікування;
- визнати протиправним рішення Виконавчого комітету Самарівської міської ради про надання матеріальної допомоги в розмірі 2000 гривень у 2025 році як таке, що не відповідає принципам розумності, справедливості та врахування інфляційних процесів;
- зобов'язати Виконавчий комітет Самарівської міської ради надати обґрунтовану письмову відповідь на моє звернення від 02.03.2025 у строк, визначений судом;
- зобов'язати Виконавчий комітет Самарівської міської ради переглянути розмір матеріальної допомоги на лікування з урахуванням мого статусу особи з інвалідністю І групи внаслідок війни, інфляційних процесів та попереднього розміру допомоги (8760 гривень у 2024 році).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він 02.03.2025 звернувся до Виконавчого комітету Самарівської міської ради із письмовим клопотанням про надання матеріальної допомоги на лікування, у якому чітко вказав свій статус особи з інвалідністю І групи внаслідок війни. Станом на дату подання цього позову (позивач не отримав жодної відповіді на своє звернення, що є порушенням моїх прав, гарантованих законодавством України. 09.04.2025 на банківський рахунок позивача надійшла сума в розмірі 2000 гривень від відповідача. Проте, у 2024 році (08.04.2024) позивач отримав матеріальну допомогу в розмірі8760 гривень. Таким чином, у 2025 році сума допомоги була зменшена більш ніж у 4 рази без будь-якого обґрунтування, письмового пояснення чи повідомлення. Зменшення розміру допомоги відбулося на тлі інфляційних процесів в Україні, що робить таке рішення нелогічним і необґрунтованим. Вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача та рішення про зменшення розміру матеріальної допомоги є протиправними, необґрунтованими і таким, що порушують законні інтереси позивача як особи з інвалідністю внаслідок війни.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Витребувано від Виконавчого комітету Новомосковської міської ради у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії відповіді, що була надана позивач за результатами розгляду його заяви від 02.03.2025 (у разі її розгляду), а також докази на підтвердження нарахування та виплати позивачу матеріальної допомоги у 2025 році разом із поясненнями щодо підстав її виплати та розміру такої допомоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував та зазначив, що 03 березня 2025 року за вх. № М-360 на адресу виконавчого комітету Самарівської міської ради надійшло звернення гр. ОСОБА_1 від 02.03.2025 р., в якому останній просив надати йому матеріальну допомогу на лікування. Рішенням виконавчого комітету Самарівської міської ради № 216/0/6-25 від 28.03.2025 р. «Про надання матеріальної допомоги на лікування мешканцям міста за рахунок коштів бюджету Новомосковської міської територіальної громади» гр. ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу на суму 2000 грн. 14 квітня 2025 року на адресу виконавчого комітету Самарівської міської ради надійшло звернення гр. ОСОБА_1 № РЄЗСО-107 від 13.04.2025 р. (вх. № ПІ90/0/11-25), в якому останній просив надати інформацію з якої причини розмір матеріальної допомоги на лікування, наданої виконавчим комітетом Самарівської міської ради у 2025 році в чотири рази менше допомоги, яку заявник отримав у 2024 році. У відповідь на зазначене звернення 17 квітня 2025 року листом вих. ІЗ № 94/0/13-25 виконавчий комітет Самарівської міської ради повідомляв заявника, що для підтримки рівня життя осіб, які опинилися за певних обставин у складній життєвій ситуації надання матеріальної допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету передбачено міською програмою соціального захисту населення м. Самар на 2021-2025 роки, затвердженою рішенням міської ради 27.03.2020 року №1223. Матеріальна допомога за рахунок коштів бюджету міської територіальної громади в межах витрат, передбачених на такі цілі на відповідний бюджетний період надається мешканцям міста Самар, місце проживання яких зареєстровано у місті Самар та не є обов'язковою виплатою, передбаченою чинним законодавством України, а є додатковою допомогою громадянину, яка надається на вирішення конкретних життєвих обставин. Основним напрямком надання матеріальної допомоги мешканцям міста Самар є тривале лікування онкологічних захворювань. Окрім того, заявнику повідомлялося, що 03 березня 2025 року він звернувся до виконавчого комітету міської ради з заявою про надання матеріальної допомоги на лікування. Заяву розглянуто і прийнято відповідне рішення. Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 200/0/6-24 від 13.10.2024 року було затверджено Положення про надання матеріальної (фінансової) допомоги громадянам Новомосковської територіальної громади. Відповідно до п. 1.5 Положення, при прийнятті рішення про розмір матеріальної допомоги до уваги береться рівень забезпеченості сім'ї та надзвичайність конкретних обставин, які склалися у заявника (його сім'ї). П. 4.4. Положення чітко визначено, що розмір матеріальної допомог визначається для кожного громадянина виходячи із ситуації, в якій перебуває громадянин та його родина, з урахуванням матеріального стану та обсягів коштів, виділених в бюджеті міста на зазначені цілі, але який не перевищує граничних розмірів, встановлених даним Положенням. Таким чином, як видно із вищевикладеного, відсутня конкретна, стала сума матеріальної допомоги, яка надається конкретному заявникові з огляду на конкретну ситуацію, в якій він опинився. Той факт, що гр. ОСОБА_1 в 2024 році виплатили матеріальну допомогу в розмірі 8760 гр., а в 2025 році в розмірі 2000 грн. не є порушенням з боку виконавчого комітету Самарівської міської ради, оскільки не суперечить Положенню. Твердження позивача, що виконавчий комітет Самарівської міської ради допустив бездіяльність щодо ненадання відповіді на його звернення від 02.03.2025 року є необґрунтованими та нічим не підтвердженим. Натомість, факт виплати матеріальної допомоги гр. ОСОБА_1 згідно рішення виконавчого комітету Самарівської міської ради слід вважати відповіддю на звернення від 02.03.2025.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що стаття 7 Закону України “Про звернення громадян» чітко передбачає, що відповідь на звернення має бути наданою в письмовій формі, з зазначенням мотивів прийнятого рішення. Перерахування коштів без супровідного документа, який би пояснював підстави, розмір допомоги, порядок її нарахування та врахування мого статусу особи з інвалідністю I групи внаслідок війни, не може вважатися належною відповіддю. Відсутність письмового документу, надісланого позивачу як заявнику, є прямим порушенням прав, гарантованих статтею 40 Конституції України, яка закріплює право громадян на отримання обґрунтованої відповіді на звернення. Відповідач не надав суду жодних доказів (наприклад, копії листа чи повідомлення, надісланого позивачу до 13.04.2025 року), які б підтверджували виконання обов'язку щодо надання відповіді. Наведені у відзиві документи (рішення № 216/0/6-25 від 28.03.2025 р. та платіжна інструкція № 99 від 08.04.2025 р.) є внутрішніми документами відповідача, які не були повідомлені позивачу як заявнику, що також підтверджує факт бездіяльності.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, судом встановлено таке.
02.03.2025 року позивач звернувся до виконавчого комітету Самарівської міської ради, в якому позивач просив надати йому матеріальну допомогу на лікування.
Рішенням виконавчого комітету Самарівської міської ради № 216/0/6-25 від 28.03.2025 «Про надання матеріальної допомоги на лікування мешканцям міста за рахунок коштів бюджету Новомосковської міської територіальної громади» ОСОБА_1 було надано матеріальну допомогу на суму 2000 грн. (дві тисячі грн. 00 коп.)
09.04.2025 виконавчим комітетом Самарівської міської ради виплачено позивачу суму у розмірі 2000,00 грн.
13.04.2025 позивач звернувся до відповідача із зверненням, в якому просив надати у 5-ти денний термін інформацію щодо причин встановлення відповідачем матеріальної допомоги на лікування в чотири рази менше за допомогу, отриману позивачем у 2024 році.
Відповідач листом від 17.04.2025 року надав відповідь та повідомив, що для підтримки рівня життя осіб, які опинилися за певних обставин у складній життєвій ситуації надання матеріальної допомоги за рахунок коштів місцевого бюджету передбачено міською програмою соціального захисту населення м. Самар на 2021-2025 роки, затвердженою рішенням міської ради 27.03.2020 року №1223. Матеріальна допомога за рахунок коштів бюджету міської територіальної громади в межах витрат, передбачених на такі цілі на відповідний бюджетний період надається мешканцям міста Самар, місце проживання яких зареєстровано у місті Самар та не є обов'язковою виплатою, передбаченою чинним законодавством України, а є додатковою допомогою громадянину, яка надається на вирішення конкретних життєвих обставин. Основним напрямком надання матеріальної допомоги мешканцям міста Самар є тривале лікування онкологічних захворювань. Окрім того, заявнику повідомлялося, що 03 березня 2025 року він звернувся до виконавчого комітету міської ради з заявою про надання матеріальної допомоги на лікування. Заяву розглянуто і прийнято відповідне рішення.
Позивач не погоджуючись із бездіяльність відповідача щодо надання відповіді на звернення від 02.03.2025 та рішенням Виконавчого комітету Самаріської міської ради про надання матеріальної допомоги в розмірі 2000 гривень, звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Закон України "Про звернення громадян", регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. (ч. 1 ст. 1 Закону України "Про звернення громадян")
Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб. (ст. 3 Закону України "Про звернення громадян")
Згідно з нормами ст. 15 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Приписами ст. 18 Закону України "Про звернення громадян", встановлено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, серед іншого, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до положень ст. 19 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги.
Так, згідно ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Слід зазначити, що звернення громадян до відповідного органу мають бути викладені максимально чітко та зрозуміло з метою їх належного та всебічного розгляду. Зрозуміле та чітке викладення вимог сприяє всебічній оцінці, викладених у зверненні фактів, та наданні максимально чіткої відповіді на поставлені питання.
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 02.03.2025, в якій просив надати йому матеріальну допомогу на лікування.
При цьому, 09.04.2025 виконавчим комітетом Самарівської міської ради виплачено позивачу суму у розмірі 2000,00 грн на підставі прийнятого 28.03.2025 рішення виконавчого комітету Самарівської міської ради № 216/0/6-25 «Про надання матеріальної допомоги на лікування мешканцям міста за рахунок коштів бюджету Новомосковської міської територіальної громади».
Позивач наголошує, що відповідач за результатами розгляду його звернення мав надати обґрунтовану відповідь із зазначенням мотивів прийнятого рішення.
При цьому, вказаного не здійснив.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що факт виплати матеріальної допомоги ОСОБА_1 згідно рішення виконавчого комітету Самарівської міської ради слід вважати відповіддю на звернення від 02.03.2025.
Суд критично оцінює вказані доводи відповідача та зазначає, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, медіа, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
Факт виплати позивачу матеріальної допомоги, не може нівелювати обов'язок надання відповіді на звернення позивача.
З огляду на викладене, відповідач не виконав вказаного обов'язку, чим допустив протиправну бездіяльність.
Відтак, бездіяльність Виконавчого комітету Самарівської міської ради щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 02.03.2025 про надання матеріальної допомоги на лікування є протиправною.
Щодо рішення Виконавчого комітету Самарівської міської ради від 28.03.2025 № 216/0/6-25 «Про надання матеріальної допомоги на лікування мешканцям міста за рахунок коштів бюджету Новомосковської міської територіальної громади», суд зазначає таке.
Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР/надалі - Закон № 280/97-ВР/ визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Положеннями статті 1 Закону № 280/97-ВР передбачено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування.
Рішенням Новомосковської міської ради від 27.03.2020 №1223 затверджено Програму соціального захисту населення міста Новомосковська на 2021-2025 роки.
Рішенням виконавчого комітету Новомосковської міської ради №200/0/6-24 від 13.03.2024 затверджено Положення про надання матеріальної (фінансової) допомоги громадянам Новомосковської територіальної громади (далі - Положення).
Положення про надання матеріальної (фінансової) мешканцям Новомосковської міської територіальної громади (далі Положення) встановлює правові й організаційні засади надання матеріальної підтримки мешканцям громади, які опинились у складних життєвих обставинах і наслідки яких не можуть подолати самостійно, за рахунок коштів бюджету Новомосковської міської територіальної громади, у межах реалізації заходів міської Програми соціального захисту населення міста Новомосковська на 2021 2025 роки, затвердженої рішенням міської ради від 27.03.2020 року № 1223 (далі - Програма)
Пунктом 1.1 Положення встановлено, що Положення визначає механізм, порядок та умови надання матеріальної (фінансової) допомоги (далі матеріальна допомога) мешканцям Новомосковської міської територіальної громади.
Матеріальна допомога - це виключно грошова виплата (одноразова чи періодична), яка є безповоротною допомогою та надається мешканцям міста у готівковій формі за рахунок коштів бюджету Новомосковської міської територіальної громади в межах витрат, передбачених на такі цілі на відповідний бюджетний період для реалізації Програми.
Матеріальна допомога не носить постійного характеру, не є обов'язковою виплатою, передбаченою чинним законодавством України, а є додатковою допомогою громадянину (заявнику), яка надається на вирішення конкретних життєвих обставин.
За п. 1.4 Положення, матеріальна допомога надається за рішенням:
- виконавчого комітету Новомосковської міської ради, якщо розмір допомоги не перевищує трьох прожиткових мінімумів встановлених законодавством на одну особу в розрахунку на місяць станом на 1 січня відповідного року;
- Новомосковської міської ради, якщо розмір допомоги перевищує три прожиткових мінімумів встановлених законодавством на одну особу в розрахунку на місяць станом на 1 січня відповідного року.
Відповідно до п. 1.5 Положення, матеріальна допомога надається заявнику один раз протягом календарного року. При прийнятті рішення про розмір матеріальної допомоги до уваги береться рівень забезпеченості сім'ї та надзвичайність конкретних обставин, які склалися у заявника (його сім'ї).
За пунктом 2.2 Положення, питання щодо надання допомоги розглядається на підставі звернень/ заяв громадян, клопотань виконавчих органів Новомосковської міської ради, інших організацій, закладів та установ, громадських організацій міста щодо надання допомоги, поданих на ім'я міського голови за наявністю необхідного пакету документів.
Пунктом 2.10 Положення передбачено, що звернення/ заяви громадян про надання допомоги подаються на розгляд у порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян».
Як вбачається з тексту позовної заяви, позивач не погоджується з сумою матеріальної допомоги, виплаченою відповідачем у 2025 році, відповідно до Положення.
Разом з цим, суд зазначає, що за приписами пункту 4.4 Положення, розмір матеріальної допомоги визначається для кожного громадянина виходячи з ситуації, в якій перебуває громадянин та його родина, з урахуванням матеріального стану та обсягів коштів, виділених в бюджеті міста на зазначені цілі, але який не перевищує граничних розмірів встановлених даним Положенням.
При визначенні розміру допомоги або при відмові в її наданні Комісія обов'язково приймає до уваги такі обставини: вік, стан здоров'я заявника або членів його сім'ї, його матеріальний та сімейний стан, наявність родичів або опікунів, які зобов'язані згідно із законодавством утримувати заявника з урахуванням їх можливостей, наявність можливості покращити своє становище за рахунок власної праці або власних матеріальних цінностей.
Відтак, Положенням встановлено виключну компетенцію при розгляді заяви щодо визначення суми матеріальної допомоги, що підлягає виплаті.
При цьому, судом не встановлено протиправності дій відповідача при прийнятті рішення Виконавчого комітету Самарівської міської ради про надання позивачу матеріальної допомоги в розмірі 2000 гривень у 2025 році.
Отже, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 2, 5, 14, 241-246, 255, 263, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Самарівської міської ради щодо ненадання відповіді на звернення від 02.03.2025 про надання матеріальної допомоги на лікування.
Зобов'язати Виконавчий комітет Самарівської міської ради (код ЄДРПОУ 04052206) надати письмову відповідь на звернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.03.2025.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 02.10.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна