02 жовтня 2025 р. Справа № 440/2411/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Калиновського В.А. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2025, (головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич) по справі № 440/2411/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області третя особа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років №163750024288 від 21.01.2021;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу для пенсії ОСОБА_1 періоди її роботи з 07.10.1993 по 05.05.1998, з 10.01.2000 по 10.01.2025, як пільговий стаж, що дає право на пенсію за вислугу років, та здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 за №2-р/2019 за заявою від 21.01.2025.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750024288 від 21 січня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 періоди її роботи з 07 жовтня 1993 року по 05 травня 1998 року та з 10 січня 2000 року по 10 січня 2025 року, та призначити ОСОБА_1 з 21 січня 2025 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" частини 1 статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 .
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 968,96 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не погодившись із рішенням суду в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову .
Апеляційна скарга мотивована тим, що для перерахунку пенсії позивач надала довідку від 20.01.2025 № НСК-09-30/23 за період роботи в виробничому підрозділі «Служба роботи станції» регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» за професією оператор сортувальної гірки станції Полтави-Південна-позакласом.
Проте, постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення» якою затверджено перелік професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, професія "оператор сортувальної гірки" не передбачена.
До того ж, вік позивача на момент звернення є недостатнім, адже становить лише 51 рік.
Позивачем подано відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що з 03.07.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що підтверджується рішенням пенсійного органу №163750024288 від 21.07.2023.
21.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено ГУ ПФУ в Донецькій області.
Рішенням № 163750024288 від 21.01.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовлено в переведенні з пенсію по інвалідності на пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та не досягнення віку (55 років).
Пенсійним органом не враховано довідку від 20.01.2025 №НСК-09-30/23 за період роботи в виробничому підрозділі "Служба роботи станції" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" за професією "оператор сортувальної гірки" станції Полтава- Південна-позакласом, оскільки зазначена посада не передбачена постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" .
Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернулася з позовною заявою до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення пенсійного органу прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до п. 5 Рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
Згідно з п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі - Закон № 1788-XII), Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з ст. 2 Закону № 1788-XII, трудові пенсії призначаються: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з п. "б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213- VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний п. «з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» щодо підвищення на 5 років стажу роботи, який дає право виходу на пенсію на пільгових умовах.
За конституційним поданням народних депутатів України Закон України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» перевірявся на відповідність Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі 1-5/2018(746/15) (далі Рішення № 1-р/2020) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.111991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне, що законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Тобто, пенсія за вислугу років є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Судом встановлено, що на момент звернення 21.01.2025 до пенсійного органу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнився 51 рік 0 місяців 9 днів, що не заперечується відповідачем.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо досягнення позивачем необхідного пенсійного віку, який дає право на призначення пенсії за вислугу років.
Щодо страхового стажу.
Судом встановлено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи на посаді "оператор сортувальної гірки" станції Полтава-Південна-позакласом, оскільки така професія не передбачена постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 №583.
З копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , судом встановлено, що:
- 07.10.1993 - призначена на посаду оператора сортувальної гірки ст. Полтава-Південна (підстава: наказ №58 л/к від 07.10.1993);
- 06.05.1998 - переведена оператором поста централізації (підстава: наказ №20 від 06.05.1998);
- 23.07.1998 - затверджена оператором поста централізації 4 розряду (підстава: наказ №41 від 13.07.1998);
- 10.01.2000 - переведена оператором сортувальної гірки (підстава: наказ №04 від 10.01.2000);
- 24.03.2000 - прийнята оператором сортувальної гірки 5 розряду (підстава: наказ №22 від 24.03.2000);
- 01.06.2012 - станція "Полтава-Південна" Південної залізниці перейменована на відокремлений підрозділ "Станція-Полтава-Південна" державного підприємства "Південна залізниця" (підстава: наказ №149 від 25.04.2012);
- 01.12.2015 - Державне підприємство "Південна залізниця" реорганізоване шляхом злиття у публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" та утворено регіональну філію "Південна залізниця" (підстава: постанова Кабінету міністрів України №200 від 25.06.2014; рішення правління ПАТ "Укрзалізниця" від 21.10.2015 протокол №2, від 16.11.2015 протокол №1);
- 01.12.2015 - відокремлений підрозділ "Станція-Полтава-Південна" державного підприємства "Південна залізниця" реорганізовано у виробничий підрозділ "Станція регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (підстава: наказ №01/ос від 01.12.2015);
- 01.07.2016 - виробничий підрозділ "Станція-Полтава-Південна" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" перепідпорядковані виробничому підрозділу "Полтавська дирекція залізничні перевезення" регіональної філії "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (підстава: наказ №204/ос від 01.07.2016;
- 01.01.2019 - регіональна філія "Південна залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" перейменовано на регіональну філію "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (підстава: постанова Кабінету міністрів України від 31.10.2019 №938, рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 04.12.2018, протокол №Ц-64-91 Ком.т.);
- 08.02.2024 - продовжує працювати ст. Полтава-Південна виробничого підрозділу "Служба роботи станцій" регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (підстава: рішення правління АТ "Укрзалізниця" (протокол №Ц-85/58 Ком.т.наказ регіональної філії від 09.10.2023 №549/Н, наказ регіональної філії від 19.01.2023 №32/Н, наказ директора виконавчої регіональної філії від 08.02.2024 №236/ОС);
- 10.01.2025 - переведена агентом комерційним станції Полтава-Південна (підстава: наказ №23/ОС від 10.01.2025).
Також, в підтвердження роботи з 07.10.1993 по 05.05.1998, з 10.01.2000 по 10.01.2025 позивачем надано довідку від 20.01.2025 № НСК-09-30/23, видану Акціонерним товариством "Українська залізниця" регіональної філії "Південна залізниця", в якій зазначено, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день у виробничому підрозділі "Служба роботи станцій" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" за період з 07.10.1993 по 05.05.1998, з 10.01.2000 по 10.01.2025 вела процес розпуску поїздів на механізованих гірках із річним середньодобовим переробленням вагонів за допомогою пристроїв автоматичного регулювання швидкості й керування автоматичними сигналами з пульта керування. Переводила централізовані стрілки та керувала сигналами для підготовки маршрутів слідування відчепів у процесі розпуску поїздів та маневрових пересувань в горловині сортувального парку. Регулювала швидкість руху вагонів шляхом гальмування їх вагонними уповільнювачами для забезпечення необхідними інтервалами між відчепами і допустиму швидкість з'єднання вагонів у сортувальному парку. Контролювала правильність гіркових пристроїв за показаннями контрольно-вимірювальних приладів. Стежила за відповідністю маршрутів слідування відчепів до даних сортувального листка. Передавала інформацію про порядок розпуску поїзда, зміни напряму слідування відчепів та наявності вагонів з вантажами, які потребують під час гальмування особливої обережності, - за професією, посадою: оператор сортувальної гірки станції Полтава-Південна-позакласом, що передбачено згідно статті 52 та 55 "А" Закону України "Про пенсійне забезпечення" та списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті, станціях позакласних та І класу, користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року №583 за період з 07.10.1993 по 05.05.1998, з 10.01.2000 по 10.01.2025. Всього: 29 років 07 місяців 00 днів. Підстава видачі: накази по особовому складу, картка форми П-2; додаткові відомості: працювала на даній посаді повний робочий день, на інші роботи не відволікалась.
Відповідно до абз. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10. 1992 року №583 затвердженого список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років ,, до якого включено посаду - "чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу".
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що професія "оператор сортувальної гірки на станціях позакласних і 1 класу" передбачена постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 №583 «Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення", відтак доводи відповідача є помилковими.
Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750024288 від 21 січня 2025 року про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років необґрунтоване та правомірно скасовано судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Підсумовуючи приведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог .
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За пунктом 1 частини першої статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 440/2411/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді В.А. Калиновський А.О. Бегунц