02 жовтня 2025 року справа №200/499/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Гаврищук Т.Г. суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 р. у справі №200/499/25 (головуючий І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), в якому, просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно не здійснення нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку із затримкою виплати щомісячної суми пенсійних коштів позивачки, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.07.2018 по 30.09.2024 та виплачених разом в сумі 163 407,71 грн, у листопаді 2024 року;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів на щомісячну суму пенсійних коштів позивачки, нарахованих за кожен місяць періоду боргу з 01.07.2018 по 30.09.2024 року та виплачених разом в сумі 163 407,71 грн, із затримкою у листопаді 2024 року, відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 № 2050-III.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 та виплачених разом в сумі 163 407,71 грн, у жовтні 2024 року на виконання рішення суду у справі №200/656/24.
Зобов'язано Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 та виплачених разом в сумі 163407,71 грн, у жовтні 2024 року на виконання рішення суду у справі №200/656/24.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів зазначає, що суд не врахував того, що адвокат Меламед В.Б. вже представляв інтереси позивача на підставі того ж самого ордеру (серія АА № 1187684, виданого 27.01.2022 на підставі договору про надання правової допомоги від 05.11.2021) в інших справах № 200/3484/22, 200/656/24.
Розгляд справ закінчено, рішення суду 1 інстанції набрали законної сили.
Таким чином, відповідно до пункту 5 Положення № 41 повноваження Меламеда В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 закінчилися ще 25.07.2022, а отже ордер (серія АА №1187684, виданого 27.01.2022 на підставі договору про надання правової допомоги від 05.11.2021), який адвокат Меламед В.Б. додав як доказ належних повноважень для представництва інтересів позивача ОСОБА_1 в даному судовому провадженні, є недіючим.
Тобто відповідно до пункту 5 Положення повноваження адвоката Меламед В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у Донецькому окружному адміністративному суді та у Першому апеляційному адміністративному суді закінчилися.
У жовтні 2024 року доплату, нараховану на виконання Рішення суду за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 у сумі 163407,71 грн включено до сформованих відомостей на виплату пенсій через поштове відділення 84450 м.Лимана, але кошти не були отримані пенсіонером.
Судом помилково не враховано те, що посилання ОСОБА_2 в позовній заяві на ті обставини, що у листопаді 2024 року сума 163407,71 грн була отримана Позивачем, не відповідає дійсності.
Таким чином, враховуючи те, що Позивачу не було здійснено виплату пенсії за спірний період з 01.07.2018 по 30.09.2024 у сумі 163407,71 грн, Відповідач вважає, що висновок суду, що є наявні підстави для зобов'язання Відповідача нарахувати та виплатити Позивачеві компенсацію втрати частини доходів, є помилковим.
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м. Лиман), як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №200/656/24, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.10.2024, адміністративний позов задоволено частково. Вирішено: «Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині встановлення особливості “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.03.2016 по довічно» в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №914420181454 від 26.06.2023 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області скасувати в пенсійній справі ОСОБА_1 позначку “Особливості» - “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.03.2016 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до пенсійних виплат особливості - “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 липня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів на несвоєчасно виплачену пенсію в сумі 247090,80 грн. за період з 01.07.2018 по 30.06.2023, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159».
На звернення адвоката позивача щодо виконання судового рішення у справі №200/656/24, відповідач листом від 15.11.2024 повідомив, що з 01.07.2018 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , нараховано доплату за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 у сумі 163407,71 грн та нараховано компенсацію втрати частини доходів у сумі 92986,20 грн на несвоєчасну виплачену пенсію в сумі 247090,80 грн за період з 01.07.2018 по 30.06.2023 у сумі 247090,80 грн, яка була розрахована та виплачена у грудні 2023 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.07.2022 у справі №200/3484/22. При цьому, у вказаному листі Відповідач зазначив, про відсутність у судовому рішенні зобов'язання щодо нарахування компенсації на суму в розмірі 163 407,71 грн за період з 01.07.2018 по 30.09.2024.
Разом з тим, у відзиві на адміністративний позов, відповідач зазначив, що оскільки банківською установою повідомлено про неотримання пенсії ОСОБА_1 , більше року або отримання пенсії за довіреністю більше року, та переведення виплати пенсії позивача на поштове відділення у м. Лиман Донецької області, де кошти фактично не отримані.
В матеріалах справи містяться листи пенсійного фонду до позивача щодо необхідності надання заяви про виплату пенсії на банківський рахунок, зокрема лист від 01.08.2024, від 02.09.2024, від 15.11.2024.
При цьому, згідно з інформацією з ІКІС ПФУ: Підсистема «Призначення та виплати пенсій (ППВП)» нарахована на виконання судового рішення сума в розмірі 163407,71 грн разом з основним розміром пенсії (9161,15 грн) в жовтні 2024 (день виплати - 20), виплачено через відділення пошти (84450), разом з тим є відмітка про неоплату.
У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав, що у жовтні 2024 року доплату, нараховану на виконання рішення суду за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 у сумі 163407,71 грн включено до сформованих відомостей на виплату пенсій через поштове відділення 84450 м. Лимана, але кошти не були отримані пенсіонером.
Отже матеріалами справи підтверджується, що на виконання судового рішення відповідач нарахував та включив до сформованої відомості на виплату пенсії через поштове відділення у жовтні 2024 року, а не як зазначає позивач: у листопаді 2024 року.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Згідно зі статтями 1-3 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону № 2050 Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок № 159.
Відповідно до пункту 1 Порядку № 159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
На підставі пункту 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку № 159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 свідчать, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2050 право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів.
За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням.
Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, в постановах від 13.09.2021 у справі № 639/3140/17, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2024 у справі №200/656/24, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.10.2024, яке набуло законної сили, зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без застосування до пенсійних виплат особливості - “Не підлягають МП, признач. за ріш. суду в тверд. розм. з 01.07.2018 по довічно; ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ з 01.07.2018 по довічно», та з дотриманням вимог ст.27, 28 та ч.2, 3 ст. 42, пунктів 4-1, 4-3 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», від 01.04.2020 № 251 “Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» з 01 липня 2018 року, з урахуванням раніше проведених виплат.
На виконання рішення суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено нарахування та виплата пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 в сумі 163 407,71 грн, проте відповідачем не нараховано та не сплачено компенсацію втрати частини доходу за зазначений період.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії за період з 01.07.2018 по 30.09.2024 в сумі 163 407,71 грн.
Щодо доводів апелянта, що повноваження адвоката Меламед В.Б. щодо представництва інтересів ОСОБА_1 у Донецькому окружному адміністративному суді та у Першому апеляційному адміністративному суді закінчилися, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Частиною сьомою статті 59 КАС України передбачено, що у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
У частині другій статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява адвоката Меламеда В.Б. в інтересах ОСОБА_1 сформована та подана до суду представником з використанням сервісу підсистеми «Електронний суд», до позовної заяви подано ордер в електронному вигляді від 27.01.2022, який містить всі необхідні реквізити.
Стосовно посилань відповідача на пункт 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 №41, а саме щодо дії ордера після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні), суд зазначає наступне.
Так, згідно з пунктом 5 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України Національної асоціації адвокатів України від 12.04.2019 № 41 (в редакції чинній на час формування ордеру) типова форма ордеру, виготовлена друкарським способом на замовлення ради адвокатів регіону відповідно до Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затверджене рішенням Ради адвокатів України № 36 від 17 грудня 2012 року, із змінами та доповненнями, діє після 01 січня 2022 року до закінчення повноважень адвоката у конкретній справі (провадженні).
Разом з тим, суд зазначає, що вказаний пункт Положення стосується ордерів, виготовлених друкарським способом. Проте, до матеріалів справи адвокатом додано електронний згенерований ордерів на надання правничої (правової) допомоги через особистий кабінет адвоката на офіційному веб-сайті НААУ.
Отже, адвокатом Вадимом Меламедом належним чином підтверджено наявність повноважень на звернення з цим позовом до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах ОСОБА_1 .
За наслідками судового розгляду, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 р. у справі №200/499/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 р. у справі №200/499/25 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 02 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко