02 жовтня 2025 року справа №200/1437/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Компанієць І.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 р. у справі №200/1437/25 (головуючий І інстанції Троянова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення №056650011092 від 12.02.2025 року, що було прийняте за заявою про призначення пенсії за віком від 04.02.2025 року;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 05.12.2024 року відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1 - р/2020 від 23.01.2020 року) із зарахуванням до пільгового стажу за Списком №2 періоду з 19.01.2001 року по 15.01.2006 рік, з 06.05.2006 року по 22.09.2006 року, з 22.08.2009 року по 20.01.2013 рік, з 04.12.2020 року по 03.07.2024 рік та до страхового стажу період з 01.01.2004 по 31.12.2004 рік, з 01.02.2005 року по 28.02.2005 рік, з 06.05.2006 року по 22.09.2006 рік.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.02.2025 №056650011092, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05 грудня 2024 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року, з 06.05.2006 року по 22.09.2006 року, з 01.12.2010 по 30.04.2011 року, з 01.06.2011 по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 по 31.10.2011 року, та до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 19.01.2001 по 15.01.2006 року, з 06.05.2006 по 22.09.2006 року, з 22.08.2009 по 20.01.2013 року, з 04.12.2020 по 03.07.2024 року.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
В обґрунтування зазначено, що до пільгового стажу не зараховано період роботи на посаді пробовідбірника з 19.01.2001 по 15.01.2006 згідно відомостей довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1188 від 13.12.2024, виданої ПрАТ “Шахтоуправління “Покровське», оскільки позивачкою не надано наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці з додатками № 150к від 15.01.2001;
- не зараховано період роботи на посаді пробовідбірника з 22.08.2009 по 20.01.2013 згідно відомостей довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 27 від 29.11.2024, виданої філією “Збагачувальна фабрика “Свято-Варваринська» ПрАТ “ДМЗ», оскільки довідка не відповідає вимогам положень пункту 20 Порядку № 637, а саме: не зазначено розділ, підрозділ, пункт списків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, не зазначено первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких внесено відомості довідки;
- не зараховано період роботи на посадах учня лампівника, лампівника з 07.10.2020 по 03.07.2024 згідно відомостей довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданої ТОВ “Шахтобудівельна компанія», оскільки довідка не містить номера та дати реєстрації, позивачкою не надано накази про результати атестації робочих місць за умовами праці з додатками, чинними впродовж періодів роботи за зазначеними посадами.
Судом також не враховано, що норми ст. 114 Закону є чинними, Верховною Радою не було внесено зміни до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Справа розглянута у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України (паспорт серії НОМЕР_1 ), є особою, що претендує на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
04 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою №730 про призначення пенсії за віком за Списком № 2.
Судом встановлено на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 07 квітня 2000 року, виданого Красноармійським міським відділом реєстрації актів громадянського стану Донецької області, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний запис №137. Матір'ю вказано ОСОБА_1 .
Крім того, судом встановлено на підставі свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20 липня 2006 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Красноармійську Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що в Книзі реєстрації народжень зроблено відповідний актовий запис №344. Матір'ю вказано ОСОБА_1 .
12.02.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №056650011092.
Рішення обґрунтоване тим, що вік заявниці 50 років 1 місяць 29 днів. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців 15 днів. Пільговий стаж особи по Списку № 2 становить 9 років 10 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. За доданими документами до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди роботи з 27.10.2020 по 03.07.2024, з 22.08.2009 по 20.01.2013, з 19.01.2001 по 15.01.2006 згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, оскільки довідки не відповідають вимогам пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (Додаток №5), а саме: довідка видана ТОВ «Шахтобудівельна компанія» без № і дати реєстрації та не долучена атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві; довідка від 29.11.2024 року № 27 видана філія «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» ПрАТ «ДМЗ» не вказано: період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана довідка; довідка від 13.12.2024 року №1188 видана ПАТ «Шахтоуправління « Покровське»» не долучена атестація робочих місць за умовами праці на підприємстві від 15.01.2001 року № 150к. Основним документом, що підтверджує право на пільгове пенсійне забезпечення за результатами атестації робочих місць за умовами праці є наказ по підприємству, організації (п.9 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 №442). Враховуючи вищевикладене відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку.
Відповідно до розрахунку стажу ОСОБА_1 , з програмного забезпечення органу Пенсійного фонду України, до страхового стажу не зараховано періоди з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року, з 06.05.2006 року по 22.09.2006 року, з 01.12.2010 по 30.04.2011 року, з 01.06.2011 по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 по 31.10.2011 року, та до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано періоди з 19.01.2001 по 15.01.2006 року, з 06.05.2006 по 22.09.2006 року, з 22.08.2009 по 20.01.2013 рік, з 04.12.2020 по 03.07.2024 рік.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
03.10.2017 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-ІV) розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту: «На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.»
Відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше встановлений пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Разом з тим, відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Крім того, згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення суду конституційної юрисдикції застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Отже, рішенням №1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-XII, у зв'язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення (пункт 2 резолютивної частини). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).
На момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого, в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20, справа №560/12743/21 щодо якої є типовою, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, всупереч доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, у цій справі слід застосувати саме норми Закону №1788-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону №1058-ІV.
Як встановлено судом, на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії, позивачка досягла необхідного визначеного пунктом “б» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» віку, мала необхідний страховий та пільговий стаж для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачці відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останньої, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23 січня 2020 року № 1-р/2020.
Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи:
- на посаді пробовідбірника з 19.01.2001 по 15.01.2006 згідно відомостей довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 1188 від 13.12.2024, виданої ПрАТ “Шахтоуправління “Покровське», оскільки позивачкою не надано наказ про результати атестації робочих місць за умовами праці з додатками № 150к від 15.01.2001;
- на посадах учня лампівника, лампівника з 07.10.2020 по 03.07.2024 згідно відомостей довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданої ТОВ “Шахтобудівельна компанія», оскільки довідка не містить номера та дати реєстрації, позивачкою не надано накази про результати атестації робочих місць за умовами праці з додатками, чинними впродовж періодів роботи за зазначеними посадами.
Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у
ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Тобто надання уточнюючої довідки необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Судом встановлено на підставі відомостей трудової книжки серії НОМЕР_4 від 01 жовтня 1992 року, що ОСОБА_1 працювала на шахті «Красноармійська-Західна 1» в/о Красноармійськвугілля» (згодом ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна №1» у період з 05.04.1994 по 16.08.2009 року, а саме:
- на підставі наказу № 900к від 08.04.1994 року прийнято учнем пробовідбирача;
- на підставі наказу №1071к від 03.05.1994 року переведена пробовідбирачем 2 розряду;
- на підставі наказу №492ку від 16.08.2009 року звільнено за переводом на філіал «Збагачувальна фабрика» ЗАТ «Донецьксталь» згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України.
- на підставі наказу № 1773-к від 06.10.2020 року прийнято учнем лампівника на період проходження виробничої практики;
- на підставі наказу №2067-к від 08.12.2020 року переведена лампівником 2 розряду;
- на підставі наказу №667-к від 01.07.2024 року звільнено за угодою сторін ст. 36 п. 1 КЗпП України.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13 грудня 2024 року №1188, видана ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день на підземних роботах у період з 05.04.1994 по 06.05.1994 року - учень пробовідбірника дільниці ОТК, у період з 07.05.1994 по 16.08.2009 року виконувалися роботи зі шкідливими і важкими умовами праці за професією пробовідбірник дільниці ОТК, ТККУ, що передбачено Списком 2 розділ 1а -2010100а-17314, Списком 2 розділ І підрозділ 1.1а ПКМУ №162 від 11.03.1994, ПКМУ №36 від 16.01.2003. Дана професія підтверджена результатами атестації робочих місць: наказ №28 від 19.01.1996 року, №150к від 15.01.2021 року, №35/1 від 16.01.2006 року. Додаткові відомості: у страйках участі не брала, відпусткою без збереження заробітної плати не користувалася. Простої відсутні. З 05.06.2000 по 22.03.2005 року - відпустка по догляду за дитиною до 5-ти років. З 23.09.2006 по 12.07.2009 року - відпустка по догляду за дитиною до 3-х років.
Також, в матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видана ТОВ «Шахтобудівельна компанія», відповідно до якої ОСОБА_1 виконувала роботи зі шкідливими умовами та важкими умовами праці повний робочий день на поверхні у період з 07.10.2020 по 03.12.2020 року за професією учень лампівника, і за період з 04.12.2020 по 03.07.2024 року за професію лампівник, що передбачено Списком №2 розділ 1 підрозділ 1 підстава Постанова КМУ від 24.06.2016 року №461. Атестація робочих місць: накази №12 від 29.04.2016 року, №270/1 від 03.03.2020 року, №175 від 30.08.2024 року. Додаткові відомості: з 07.10.2020 по 12.10.2020 року навчальний пункт, відпустка без збереження заробітної плати: 8 днів квітень 2022 року, 1 день листопад 2022 року, 1 день березень 2023 року, 1 день травень 2023 року, 1 день серпень 2023 року, 1 день квітень 2024 року.
Стосовно не зарахування до пільгового стажу позивачки вказаних періодів роботи через відсутність атестації робочих місць, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442, та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Відповідно п.4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005383, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 р. за № 1451/11731) результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умові характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Відповідно до пунктів 4.4, 4.5 Порядку №383 якщо атестація була вперше проведена після 21.08.97, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.92, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. Якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Пунктом 10 Порядку №383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року №41. Відповідно до зазначених нормативних актів документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що атестація має проводитися у передбачені для цього строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 (адміністративне провадження К/9901/20098/18, справа №352/547/16-а) та постанові від 10.07.2018 (справа №227/545/17, адміністративне провадження №К/9901/22421/18) вказуючи, що: атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
При цьому, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у справі №520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особі, яка зайнята на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, має право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі №21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах №21-51а15, та №21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі №21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі №21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі №21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі №21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Робота позивача за професією (посадою), яка передбачена Списком № 2, підтверджена належним чином оформленими записами в трудовій книжці.
Отже, Головним управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 період роботи з 19.01.2001 по 15.01.2006 та з 04.12.2020 по 03.07.2024.
Щодо доводів апелянта, що до пільгового стажу не зараховано період роботи на посаді пробовідбірника з 22.08.2009 по 20.01.2013 згідно відомостей довідки № 27 від 29.11.2024, оскільки довідка не відповідає вимогам положень пункту 20 Порядку № 637, суд зазначає наступне.
Згідно відомостей трудової серії НОМЕР_4 від 01 жовтня 1992 року, що ОСОБА_1 працювала у філії «Збагачувальна фабрика» ЗАТ «Донецьксталь» - Металургійний завод» у період з 22.08.2009 по 30.05.2017 року, а саме:
- на підставі наказу № 110к від 21.08.2009 року прийнято пробовідбірником 2 розряду у відділ технічного контролю;
- на підставі наказу №93а/к від 18.06.2012 року переведена пробовідбірником 2 розряду в вуглехімічну лабораторію;
- на підставі наказу №15-к від 21.01.2013 року переведена лаборантом 3 розряду вуглехімічної лабораторії;
- на підставі наказу №12/к від 30.05.2017 року звільнено за переводом в ТОВ «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» згідно ст. 36 п. 5 КЗпП України.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо спірного періоду роботи, які не мають дефектів їх вчинення.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.11.2024 року №27, видана філією «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська» ПрАТ «ДОНЕЦЬКСТАЛЬ» - МЕТАЛУРГІЙНИЙ ЗАВОД», відповідно до якої ОСОБА_1 працювала повний робочий день на підземних роботах у період з 22.08.2009 по 20.01.2013 року виконувала роботи, передбачені Списком №2 пункт 2030000а-17314. Підстава для видачі: пільгові списки, затверджені постановою КМУ від 16.01.2003 №36, наказ про атестацію первинно від 02.11.2009 року №313. Додаткові відомості: у страйках участі не брала, відпустки без збереження заробітної плати не надавалися.
Судом встановлено, що насамперед відомостями трудової книжки позивачки підтверджується пільговий характер роботи у зазначені періоди.
Вищенаведене також підтверджується відомостями наявних в матеріалах справи довідок ПФУ Форми ОК-5, відповідно до яких позивачка у вказані періоди виконувала роботи, які обліковуються за кодом підстави для обліку спецстажу ЗПЗ013Б1.
Відповідно до п. 1 Додатку 3 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 454 (далі - Порядок №454), під кодом:
- ЗПЗ013Б1 обліковується спеціальний стаж працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону: на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
Суд звертає увагу, що в даному випадку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз наведених вище положень Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку № 637 дає змогу дійти висновку, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17.
В той час, зазначені вище спірні періоди роботи позивача підтверджено копією трудової книжки.
Враховуючи зазначене, відповідачем протиправно не зараховано періоди з 22.08.2009 по 20.01.2013 року, до пільгового стажу за Списком №2.
Таким чином, оскільки позивачка на час первинного звернення (04.02.2025 року) із заявою про призначення пенсії досягла віку 50 років, мала страховий стаж роботи більше 20 років, з них не менше ніж 10 років на пільгових роботах, що підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позивачка має право на пенсію, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 справа № 1-5/2018(746/15) від 23.01.2020 року.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 05 грудня 2024 року відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.2004 по 31.12.2004 року, з 01.02.2005 року по 28.02.2005 року, з 06.05.2006 року по 22.09.2006 року, з 01.12.2010 по 30.04.2011 року, з 01.06.2011 по 31.07.2011 року, з 01.09.2011 по 31.10.2011 року, та до пільгового стажу за Списком №2 періоди з 19.01.2001 по 15.01.2006 року, з 06.05.2006 по 22.09.2006 року, з 22.08.2009 по 20.01.2013 року, з 04.12.2020 по 03.07.2024 року.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 р. у справі №200/1437/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 р. у справі №200/1437/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 02 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук
Судді: А.А. Блохін
І.Д. Компанієць