02 жовтня 2025 року справа №200/463/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Компанієць І.Д., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 200/463/25 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач отримує пенсію по інвалідності. 10.01.2025 року позивач звернувся з заявою про зміну виду розрахунку, відповідно до ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Рішенням відповідача від 16 січня 2025 року, відмовлено в задоволенні заяви позивача, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. За розрахунком відповідача страховий стаж позивача складає 25 років 03 місяці 06 днів, в свою чергу позивач вважає такий висновок відповідача протиправним, у з в'язку з неправильним обчисленням стажу. Так, ОСОБА_1 зазначає, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Отже, на переконання позивача, його страховий стаж має складає 42 роки 4 місяці 16 днів.
З огляду на зазначене, позивач в уточненій позовній заяві просив суд: визнати протиправною відмову в переведенні на пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком від 16 січня 2025 року № 133950008989; зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28, згідно ст. 33 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком 1 та до Списку передбаченого постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 періоди роботи: з 17.08.2004 по 09.10.2004, з 07.11.2005 по 21.11.2005, 31.01.2006, 31.07.2007, 30.12.2007, з 30.05.2008 по 31.05.2008, 30.04.2009, з 31.05.2009 по 31.05.2009, з 10.09.2009 по 11.09.2009, з 14.09.2009 по 18.09.2009, з 21.09.2009 по 27.09.2009, з 31.12.2009, з 11.05.2010 по 01.07.2010, з 21.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 02.07.2018, з 24.07.2018 по 17.09.2018, з 18.09.2018 по 27.11.2020, з 01.12.2020 по 01.08.2024; зобов'язати відповідача зарахувати за кожен рік пільгового стажу позивача за Списком 1 додатково 1 рік до страхового стажу, відповідно до абз. 10 ч.3 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 200/463/25 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2025 року № 133950008989, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10 січня 2025 року про перерахунок пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу за Списком 1 та до Списку передбаченого постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 періодів роботи з 17.08.2004 по 09.10.2004, з 07.11.2005 по 21.11.2005, 31.01.2006, 31.07.2007, 30.12.2007, з 30.05.2008 по 31.05.2008, 30.04.2009, 31.05.2009, з 10.09.2009 по 11.09.2009, з 14.09.2009 по 18.09.2009, з 21.09.2009 по 27.09.2009, 31.12.2009, з 11.05.2010 по 01.07.2010, з 21.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 02.07.2018, з 24.07.2018 по 17.09.2018, з 18.09.2018 по 27.11.2020, з 01.12.2020 по 01.01.2023, з 02.03.2023 по 30.06.2024, а також до страхового та пільгового стажу за Списком 1 та до Списку передбаченого постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 періодів роботи з 01.04.2018 по 30.04.2018 та з 01.01.2022 по 01.03.2023. В решті заявлених вимог- відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено практично ті самі доводи якими обґрунтовано відзив на позовну заяву.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчать копії паспорта серії НОМЕР_1 .
Позивач є особою з інвалідністю третьої групи, відповідно до довідки серії 12ААГ № 772127.
Згідно відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 позивач. зокрема у періоди з 17.08.2004 по 26.08.2004 був зайнятий в учбовому пункті Відокремленого підрозділу “Шахтоуправління імені Г.М. Димитрова» Державного підприємства “ Красноармійськвугілля», з 31.08.2004 по 09.10.2004 працював учнем гірника підземного Відокремленого підрозділу “Шахтоуправління імені Г.М. Димитрова» Державного підприємства “ Красноармійськвугілля», з 07.11.2005 по 21.11.2005, 31.01.2006, 31.07.2007, 30.12.2007, з 30.05.2008 по 31.05.2008, 30.04.2009, з 31.05.2009 по 31.05.2009, з 10.09.2009 по 11.09.2009, з 14.09.2009 по 18.09.2009, з 21.09.2009 по 27.09.2009, 31.12.2009 працював гірником підземним ТОВ “Краснолиманська», з 11.05.2010 по 01.07.2010 працював учнем прохідника підземного ТОВ “Краснолиманська», з 21.11.2014 по 04.03.2018 працював прохідником підземним ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська», з 06.03.2018 по 02.07.2018, з 24.07.2018 по 17.09.2018 працював прохідником підземним ТОВ “Краснолиманська», з 18.09.2018 по 27.11.2020 працював прохідником підземним ТОВ “Краснолиманська», з 01.12.2020 по 01.08.2024 працював прохідником підземним ДП “ Вугільна компанія “Краснолиманська».
10 січня 2025 року позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2025 року № 133950008989 відмовлено позивачу в проведенні перерахунку. Так, у рішенні вказано, що згідно наявних документів в електронній пенсійній справі страховий стаж ОСОБА_1 , до якого додатково зараховано 16 років 7 місяців 8 днів за кожен повний рік стажу на підземних роботах, становить 25 років 03 місяці 06 днів. Крім того зазначено, що в матеріалах ЕПС наявні дві довідки за період роботи з березня 2018 року по серпень 2024 року, видані без № та дати. Довідки містять суперечливу інформацію щодо пільгових періодів роботи за зазначені роки (2018-2024 рр.). Відтак, на даний час відсутні підстави для їх врахування.
При цьому з розрахунку стажу позивача вбачається, що, зокрема, періоди роботи з 17.08.2004 по 09.10.2004, з 07.11.2005 по 21.11.2005, 31.01.2006, 31.07.2007, 30.12.2007, з 30.05.2008 по 31.05.2008, 30.04.2009, 31.05.2009, з 10.09.2009 по 11.09.2009, з 14.09.2009 по 18.09.2009, з 21.09.2009 по 27.09.2009, 31.12.2009, з 11.05.2010 по 01.07.2010, з 21.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 02.07.2018, з 24.07.2018 по 17.09.2018, з 18.09.2018 по 27.11.2020, з 01.12.2020 по 01.01.2023, з 02.03.2023 по 30.06.2024 не враховано до пільгового стажу позивача.. При цьому періоди з 01.04.2018 по 30.04.2018 та з 01.01.2022 по 01.03.2023 не враховано ані до страхового, ані до пільгового стажу позивача.
Страховий стаж позивача з урахуванням перетину періодів становить 25 років 3 місяці 2 дні. Крім того, додаткові роки за Список №1 складають 8 років 0 місяців 0 днів. Додатковий стаж позивача дорівнює 16 років 7 місяців 8 днів. Загальний страховий стаж позивача для розрахунку становить 49 років 10 місяців 10 днів.
Враховуючи, що пенсійним органом невірно розрахований стаж позивача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В першу чергу, суд вважає за необхідне дослідити правомірність відмови у зарахуванні періоду роботи позивача до пільгового стажу.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
З 16.01.2003 по 24.06.2016 застосовувався Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.
Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 № 341.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації вимагається в двох випадках:
1) відсутність трудової книжки;
2) відсутність в трудовій книжці відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі № 233/2084/17.
З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що у періоди з 17.08.2004 по 26.08.2004 був зайнятий в учбовому пункті Відокремленого підрозділу “Шахтоуправління імені Г.М. Димитрова» Державного підприємства “ Красноармійськвугілля», з 31.08.2004 по 09.10.2004 працював учнем гірника підземного Відокремленого підрозділу “Шахтоуправління імені Г.М. Димитрова» Державного підприємства “ Красноармійськвугілля», з 07.11.2005 по 21.11.2005, 31.01.2006, 31.07.2007, 30.12.2007, з 30.05.2008 по 31.05.2008, 30.04.2009, з 31.05.2009 по 31.05.2009, з 10.09.2009 по 11.09.2009, з 14.09.2009 по 18.09.2009, з 21.09.2009 по 27.09.2009, 31.12.2009 працював гірником підземним ТОВ “Краснолиманська», з 11.05.2010 по 01.07.2010 працював учнем прохідника підземного ТОВ “Краснолиманська», з 21.11.2014 по 04.03.2018 працював прохідником підземним ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська», з 06.03.2018 по 02.07.2018, з 24.07.2018 по 17.09.2018 працював прохідником підземним ТОВ “Краснолиманська», з 18.09.2018 по 27.11.2020 працював прохідником підземним ТОВ “Краснолиманська», з 01.12.2020 по 01.08.2024 працював прохідником підземним ДП “Вугільна компанія “Краснолиманська».
При цьому з розрахунку стажу позивача вбачається, що, зокрема, періоди роботи з 17.08.2004 по 09.10.2004, з 07.11.2005 по 21.11.2005, 31.01.2006, 31.07.2007, 30.12.2007, з 30.05.2008 по 31.05.2008, 30.04.2009, 31.05.2009, з 10.09.2009 по 11.09.2009, з 14.09.2009 по 18.09.2009, з 21.09.2009 по 27.09.2009, 31.12.2009, з 11.05.2010 по 01.07.2010, з 21.11.2014 по 04.03.2018, з 06.03.2018 по 31.03.2018, з 01.04.2018 по 02.07.2018, з 24.07.2018 по 17.09.2018, з 18.09.2018 по 27.11.2020, з 01.12.2020 по 01.01.2023, з 02.03.2023 по 30.06.2024 не враховано до пільгового стажу позивача. При цьому періоди з 01.04.2018 по 30.04.2018 та з 01.01.2022 по 01.03.2023 не враховано ані до страхового, ані до пільгового стажу позивача.
Посилання пенсійного органу на суперечливість інформації у довідках без номеру та дати, суд не приймає до уваги, адже записами у трудовій книжці підтверджено що у періоди 2018-2024 років позивач працював на підземних роботах повний робочий день.
Щодо періодів з 2004 року по 2018 років відповідачем не зазначено причини відмови у зарахуванні.
Враховуючи, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження правомірності відмови у зарахуванні вказаних періодів, а тому періоди роботи позивача мають бути враховані до пільгового стажу за до пільгового стажу за Списком 1 та до Списку передбаченого постановою Кабінетом Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, а також до страхового стажу.
Враховуючи, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 16 січня 2025 року № 133950008989 ґрунтується на невірному визначенні стажу позивача, суд вважає за необхідне визнати вказане рішення протиправним.
Крім того, з метою повного та всебічного захисту прав позивача, з урахуванням повноважень суду, що визначені ст. 245 КАС України та на підставі ст. 9 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати спірне рішення.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача зарахувати за кожен рік пільгового стажу позивача за Списком 1 додатково 1 рік до страхового стажу, відповідно до абз. 10 ч.3 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що приписами статті 24 Закону України від 09.07.2003 № 1058-VI “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-VI) передбачено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
З розрахунку стажу позивача вбачається, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії позивач мав 8 років пільгового стажу. В свою чергу, позивачу додатково нараховано 8 років стажу, як то і визначено приписами чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не переглядається.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 200/463/25 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі № 200/463/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.Д. Компанієць
І.В. Сіваченко