справа № 757/4130/25-ц
провадження № 22-ц/824/13808/2025
головуючий у суді І інстанції Шум Л.М.
1 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 5 червня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У квітні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 4 липня 2005 року у розмірі 79 457,66 грн, а також судові витрати по справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог вказав на те, що 4 липня 2005 року між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.
Відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив умови кредитного договору.
Станом на 11 грудня 2024 року утворилась заборгованість, яка з урахуванням процентів за користування кредитом та штрафів становить 79 457,66 грн.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 5 червня 2025 року позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 4 липня 2005 року в розмірі 63 472,07 грн, судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.
У задоволенні інших вимог відмовлено.
Не погоджуючись із указаним рішенням представник Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» - Назаренко Сергій Миколайович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині не задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідачем було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій, зокрема були визначені умови щодо процентної ставки у розмірі 42,0 % річних для карт Універсальна та 40,8 % річних для карт Універсальна Gold, тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови щодо сплати процентів.
Вказує, що на підставі заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт, яким останній користувався, що підтверджується випискою по рахунку.
Зазначав, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, зазначив, що позивачем не надано до суду доказів того, що відповідач ознайомлений з істотними умовами договору, проте, вказані висновки суду спростовуються підписаною відповідачем заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг.
Відтак, вважає, що у суду не було підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв'язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 5 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 63 472,07 грн не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду у даній справі лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за відсотками, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , ПАТ КБ ПриватБанк дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статтей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Законодавець пов'язує момент укладення договору з моментом передання грошей у випадку укладення договору позики (ст.1046 ЦК України). Однак кредитний договір є укладеним з моменту досягнення його сторонами у письмовій формі згоди з усіх істотних умов договору.
За змістом статті 1054 ЦК України істотними умовами кредитного договору є розмір кредиту, порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитом.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається з матеріалів справи, 4 липня 2005 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
В подальшому, ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 27 травня 2022 року, в якій були зафіксовані умови кредитування.
У вказаній заяві зазначено, що підписанням цієї заяви, клієнт приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі та зобов'язується їх належним чином виконувати.
Пунктами 1.3., 1.5. заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг визначено фіксовану процентну ставку для карт Універсальна в розмірі 42,0 % річних та 40,8% для карт Універсальна Gold, наслідки прострочення виконання та невиконання зобов'язань за договором, розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання 84% для карт Універсальна та 81,6% для карт Універсальна Gold.
З огляду на вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що, підписавши за Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач добровільно погодився з визначеними у ній умовами кредитування, в тому числі, і щодо розміру відсотків за кредитом та взяв на себе відповідні зобов'язання.
З виписки по картковому рахунку вбачається, що відповідач отримавши кредитну картку активно нею користувався, знімаючи грошові кошти та здійснюючи покупки за кредитні кошти.
Зазначена виписка є належним та допустимим доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, що відповідачем не спростовано.
Як вбачається з розрахунку заборгованості у відповідача станом на 11 грудня 2024 року наявна заборгованість по простроченим відсоткам у розмірі 15 985,59 грн. Сума відсотків нараховувалася відповідачу відповідно до погоджених умов кредитування із розрахунку 3,4 % на місяць (40,8 % річних).
Таким чином, суд першої інстанції помилково вважав, що позивачем не було надано доказів на підтвердження погодження умов кредитування щодо сплати відсотків, оскільки підписавши викладені у заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг умови кредитування, сторони в подальшому їх виконували, угод про зміну умов кредитування не підписували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами. При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів, а саме розрахунку заборгованості та виписки по рахунку, можливо встановити, який тип картки отримав відповідач.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за відсотками у розмірі 15 985,59 грн, а відтак рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимоги про стягнення заборгованості за відсотками підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення вказаних вимог.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» сплатило 2 422,40 грн судового збору. При подачі апеляційної скарги АТ КБ«Приватбанк» сплатило 2 906,88 грн судового збору з урахуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір».
Оскільки апеляційний суд задовольняє апеляційну скаргу АТ КБ«Приватбанк» з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 5 329,28 грн.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк».
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.
Рішення Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованості за відсотками та судового збору - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по відсоткам у розмірі 15 985 (п'ятнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 59 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 329 (п'ять тисяч триста двадцять дев'ять) грн 28 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба