Справа № 755/11910/22 Головуючий у суді І інстанції Савлук Т.В.
Провадження № 22-з/824/1102/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
01 жовтня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» - адвоката Подоляко Нелі Петрівни про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2022 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»(далі - ОСББ «Лазурний блюз», ОСББ, Об'єднання) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті щомісячних внесків на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку, внесків на охорону та платежів за опалення будинку за період з 01 січня 2021 року по 31 жовтня 2022 року у розмірі 12 289,03 грн, інфляційних втрат у розмірі 1 271,75 грн, 3 % річних у розмірі 913,02 грн, а також понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 481 грн та на правничу допомогу у розмірі 5 300 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 рокупозов ОСББ «Лазурний блюз» залишено без задоволення.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення задоволено.
Здійснено поворот виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 року у справі № 755/19110/22 (скасованого ухвалою від 09 листопада 2023 року) шляхом стягнення з ОСББ «Лазурний блюз» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у загальному розмірі 22 939,64 грн.
Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач в особі представника - адвоката Подоляко Н. П. звернувся з апеляційними скаргами, в яких просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, а заяву ОСОБА_1 про поворот виконання судового рішення повернути без розгляду.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСББ «Лазурний блюз» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року задоволено частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лазурний блюз» заборгованість із оплати щомісячних внесків на утримання будинку та прибудинкової території, експлуатацію неподільного та загального майна будинку у розмірі 2 656,89 грн.
У задоволенні решти позовних вимог Об'єднання відмовлено.
Апеляційну скаргу ОСББ «Лазурний блюз» на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року задоволено.
Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 травня 2023 рокузалишено без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лазурний блюз» судові витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 4 166,57 грн.
23 липня 2025 року представник позивача - адвокат Подоляко Н. П. подала до апеляційного суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лазурний блюз» 5 300,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та 9 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
10 вересня 2025 року представник відповідачки - адвокат Тернова В.О. надіслала через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» заяву щодо ухвалення додаткового рішення, в якій просить зменшити заявлену суму витрат на правову допомогу, застосувавши принцип пропорційності розміру задоволених вимог позивача.
Як визначено частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 270 ЦПК України в редакції Закону № 4508-IX від 18 червня 2025 року додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на норми Закону № 4508-IX, які набули чинності 16 липня 2025 року, оскільки перегляд цієї справи в апеляційному порядку відбувався у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі вирішується судом апеляційної інстанції у тому ж самому порядку, тобто без повідомлення (виклику) сторін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, вимоги та обґрунтування поданої заяви, колегія суддів вважає, що заяву сторони позивача про ухвалення додаткового рішення слід частково задовольнити з таких підстав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За приписами частин першої, другої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України.
У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, розподіл судових витрат, понесених стороною у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції та її переглядом, зокрема, у суді апеляційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.
Аналогічної позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду (див. постанови від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17).
Частиною першою статті 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 607/6424/20 Верховний Суд зазначив, що відповідними нормами ЦПК України передбачено право судів першої та апеляційної інстанцій на розподіл судових витрат виключно у рішенні або постанові суду за результатами розгляду справи по суті, або шляхом ухвалення додаткового рішення з цього питання, що також узгоджується із статтею 270 ЦПК України.
Верховний Суд у постанові Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 вказав, що розподіл судових витрат здійснюється судом або в рішенні по суті спору (якщо сторони надали всі докази на підтвердження судових витрат до виходу суду до нарадчої кімнати), або в додатковому судовому рішенні (якщо сторони скористалися своїм правом подати докази на підтвердження понесення судових витрат).
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції
Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зроблено висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Вказана судова практика щодо питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу є сталою.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Частина третя статті 141 ЦПК Українипередбачає критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСББ «Лазурний блюз» в суді першої інстанції у цій справі представляла адвокат Адвокатського об'єднання «Захист 24» (далі - АО «Захист 24») - Подоляко Н. П. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 16 листопада 2022 року, який виданий відповідно до договору про надання правничої допомоги № 12-05/71 від 11 листопада 2022 року, укладеного між ОСББ та вказаним адвокатським об'єднанням (а.с. 81, 82, т. 1).
Розмір винагороди АО «Захист 24» за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції визначений сторонами відповідно до пункту 3.2 договору про надання правничої допомоги № 12-05/71 від 11 листопада 2022 рокуу розмірі 5 300,00 грн, а на підтвердження фактичного понесення Об'єднаннямтаких судових витрат до позовної заяви надано належні докази, а саме копії: договору № 12-05/71 від 11 листопада 2022 року, акта приймання-передавання наданих послуг № 1 від 16 листопада 2022 року до вказаного договору, платіжного доручення № 197 від 11 листопада 2022 року на суму 5 300,00 грн (а.с. 73-80, т. 1).
З огляду на викладене, оцінивши зазначені вище письмові докази та досягнуті домовленості між позивачем та АО «Захист 24» у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення Об'єднанням 5 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
Разом з тим, як передбачено положеннями частин другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У даній справі позовні вимоги ОСББ «Лазурний блюз» було задоволено лише частково, а саме стягнуто з відповідачки заборгованість з оплати щомісячних внесків у розмірі 2 656,89 грн із заявлених позивачем 14 473,80 грн.
Отже, відповідно до вимог статей 137, 141, 382 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Лазурний блюз»пропорційно до розміру задоволених вимог позовної заяви підлягають стягненню документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції, у розмірі 972,90 грн.
Розмір такого стягнення судових витрат є розумним та справедливим, відповідає обставинам даної справи та принципу пропорційності задоволення вимог позову, при цьому захистить право позивача на компенсацію коштів, які він змушений був затратити з метою захисту своїх прав та інтересів в суді першої інстанції, а також відповідатиме завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 15 лютого 2023 року у справі № 567/1508/19 вказано, що метою запровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
Водночас, у пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів (див. постанову Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19).
Зазначене узгоджується із положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18.
В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі, що розглядається, встановлено, що в апеляційних скаргах на ухвалу та рішення суду першої інстанції, які у даному випадку для позивача є першими заявами по суті спору в суді апеляційної інстанції, представник ОСББ «Лазурний блюз»- адвокат Подоляко Н. П. навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Об'єднання понесло і які очікує понести у зв'язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, та висувала вимогу всі судові витрати по справі покласти на ОСОБА_1 (а.с. 61, 62, 86, 87, т. 2).
Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСББ «Лазурний блюз» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 квітня 2024 року задоволено частково, а апеляційну скаргу на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року задоволено у повному обсязі.
23 липня 2025 року представник позивача - адвокат Подоляко Н. П. звернулася до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу, долучивши до неї, зокрема, договір про надання правничої допомоги № 12-05/134 від 12 грудня 2024 року, акт приймання-передавання наданих послуг № 1 від 06 січня 2025 року до зазначеного договору, платіжну інструкцію № 484 від 13 грудня 2024 року на суму 9 000,00 грн, докази надсилання заяви з додатками на адресу відповідачки (а.с. 148-155, т. 2)
Разом із тим, до ухвалення апеляційним судом постанови від 18 липня 2025 року ОСББ «Лазурний блюз»та/або його представник доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження у справі не надали, як і не подавали (не робили) до закінчення перегляду справи в апеляційному порядку відповідних заяв про те, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення відповідного рішення.
Тобто, у цій справі стороною позивача під час апеляційного перегляду справи не було вказано про намір подати докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення апеляційним судом.
Самі по собі зазначені в апеляційних скаргах попередній (орієнтовний) розрахунки суми судових витрат та фраза: «Всі витрати пов'язані з розглядом даної апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 »не є заявою, передбаченою частиною восьмою статті 141 ЦПК України.
Відповідно до частин другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно пунктів 4, 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
У даному конкретному випадку виконання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України цілком і повністю залежало від дій і волі позивача та його представника, між якими існують певні договірні відносини.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви ОСББ «Лазурний блюз» або його представника - адвоката Подоляко Н. П. про намір подати докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідачки витрат на правову допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищевказаній релевантній практиці Верховного Суду.
Зокрема, Верховний Суд у постанові (додатковій) від 30 листопада 2022 року в справі № 728/2519/21 звертав увагу, що посилання в касаційній скарзі на розмір витрат, які сторона планує понести у зв'язку з касаційним переглядом справи, не є тотожним із заявою про намір подати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення у справі.
Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах (додаткових) від 14 грудня 2022 року в справі № 225/890/21 та від 18 вересня 2023 року у справі № 759/5806/20.
Висновки за результатами розгляду заяви
За таких обставин колегія суддів вважає, що заява представника ОСББ «Лазурний блюз» - адвоката Подоляко Н. П. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, є обґрунтованимита підлягають частковому задоволенню, а тому наявні правові підстави для ухвалення у цій справі додаткової постанови відповідно до вимог статті 270 ЦПК України.
В іншій частині вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення є безпідставними та не узгоджуються із положеннями статей 134, 137, 141 ЦПК України, тому задоволенню не підлягають.
З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 382 ЦПК України, суд
Заяву представника Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» - адвоката Подоляко Нелі Петрівни про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостідодаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»972,90 грн у рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній