Справа № 757/19082/22-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4958/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
16 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
представника потерпілого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12021262100000032 від 31.03.2021 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 206-2 КК України.
Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_9 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме можливістю: переховуватися від суду, оскільки на стадії досудового розслідування вчиняв дії по неотриманню викликів слідчого, перешкоджав слідству, у зв'язку з чим оголошувався у розшук і кримінальне провадження зупинялося; незаконно впливати на недопитаних свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Вказані ризики вважав реальними, стійкими та триваючими, та такими, що виправдовують подальше перебування під вартою обвинуваченого.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_9 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 05 вересня 2025 року включно із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 000 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано тяжкість кримінального правопорушення, відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, також суд вважає, що розмір застави, визначений ОСОБА_9 при продовженні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є таким, що гарантуватиме виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, у випадку її внесення.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08 липня 2025 року та ухвалити нову, якою в задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора про продовження запобіжного заходу відмовити.
В своїй апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 посилається на те, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, немотивованим, а тому підлягає безумовному скасуванню, оскільки з початку підготовчого засідання і по теперішній час прокурором не було долучено жодного процесуального документу, який підтверджував би його доводи не тільки з приводу існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але й обґрунтував обставини, які свідчать про те, що заявлені прокурором нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_9 під вартою.
Посилання суду першої інстанції, на думку захисника, на те, що обвинувачений може переховуватися від суду, спростовується тим, що на сьогодні відсутнє підтвердження факту ухилення обвинуваченого від явки про виклик до слідчого. Обвинувачений не з'являвся на виклик тому, що не проживав за вказаною адресою, але він з 31.10.2021 до введення воєнного стану на території України проживав разом зі своєю дружиною та малолітніми дітьми, а після введення воєнного стану дружина та діти поїхали за кордон, а він проживав за місцем роботи у Вінницькій області.
Також захисник звертає увагу, що при продовженні дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_9 судом не було враховано майновий стан обвинуваченого, тому визначений розмір застави, з огляду на спричинені збитки у кримінальному проваджені, є необґрунтованим, непомірним та перевищує передбачений ст.182 КПК України.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений повідомлений, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надходило.
Заслухавши доповідь судді, захисника, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора та представника потерпілого, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останньої перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також відомості про особу обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки прокурором в судовому засіданні доведено відповідні відомості щодо існування таких ризиків з посиланням на відповідні аргументи, які суд належним чином перевірив .
Даних про те, що обвинувачений ОСОБА_9 має такий стан здоров'я, який перешкоджає його перебувати під вартою в умовах СІЗО, провадження за апеляційною скаргою не містить.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_9 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченого ОСОБА_9 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також колегія суддів не вбачає підстав вважати, що визначений судом розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 50000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Також, з огляду на вимоги п.2 ч.5 ст.182 КПК України, відсутні підстави вважати, що суд вийшов за межі своїх повноважень, визначаючи заставу у розмірі, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду від 08 липня 2025 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_9 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: