Справа №760/25048/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/5146/2025 Доповідач: ОСОБА_2
04 вересня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року задоволено клопотання прокурора. Продовжено тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою до 27.09.2025 включно.
Обвинувачений ОСОБА_6 , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги зазначає про те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам КПК України, а саме тому, що санкцію тримання під вартою можна продовжувати лише на 60 діб. Однак, в ухвалі зазначено, що обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 27.09.2026 року включно.
Разом з тим, захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року - скасувати. Постановити нову ухвалу про застосування відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає про те, що висновки суду, викладені в судовому рішенні не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Так, стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Саме клопотання не містить посилання на матеріали, які обґрунтовують наявність відповідних ризиків. В судовому засіданні докази щодо наявності ризиків до клопотання не додавалися та судом не досліджувалися.
Фактично ОСОБА_6 продовжено тримання під вартою виключно на підставі тяжкості ст.185 КК України. Разом з тим, на думку захисника, це є неправомірним, оскільки чисельні висновки ЄСПЛ та рішення національних судів наголошують, що при продовженні строку тримання під вартою повинні бути встановлені виняткові обставини, а не лише тяжкість та складність кримінального провадження.
Крім того, суд не врахував, що обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, в судовому засіданні визнав свою провину, невідворотної шкоди або тяжких наслідків від нього не наступило. Матеріали провадження не містять будь-яких негативних даних щодо підозрюваного.
Більш того, суд помилково продовжив дію запобіжного заходу обвинуваченому до 27.09.2026, тобто майже на 1 рік, що є неприпустимим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, дослідивши матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд першої інстанції посилався на доведеність існування заявлених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику ухилення обвинуваченого від суду і вчинення ним нового корисливого кримінального правопорушення
Так, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні трьох епізодів тяжкого кримінального правопорушення, за яке, у випадку доведеності винуватості за пред'явленим обвинуваченням, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Разом з тим, суд врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, зокрема за злочини проти власності, вчинив інкриміновані діяння в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, неодружений, утриманців не має, що свідчить про відсутність стійких соціальних зв'язків, до затримання офіційно не працював, постійного джерела доходу не мав.
Колегія суддів в повній мірі погоджується з такими висновками місцевого суду, враховуючи, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Зважаючи на наведене, підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим належної процесуальної поведінки, колегія суддів не вбачає.
Посилання захисника на те, що обвинувачений має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, в судовому засіданні визнав свою провину, невідворотної шкоди або тяжких наслідків від нього не наступило, не можуть слугувати безумовною підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а також підтвердженням його належної процесуальної поведінки та відсутності ризиків.
На переконання апеляційного суду, вказані обставини на даний час не мінімізують встановлених ризиків, тому, з урахуванням наведеного, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, як про це просить захисник, не вбачається.
Посилання захисника на відсутність доказів існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України об'єктивно вбачається з судових матеріалів, фактичних обставин інкримінованого кримінального правопорушення та даних, щодо особи обвинуваченого.
Разом з тим, доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника про те, що суд помилково продовжив дію запобіжного заходу обвинуваченому до 27.09.2026, тобто майже на 1 рік, є безпідставними. Так, ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 року постановлено внести виправлення в резолютивну частину ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 31.07.2025 року у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, зазначивши вірно «… до 27.09.2025 включно.».
На думку колегії суддів клопотання прокурора є вмотивованим, а суд першої інстанції достатньо врахував всі обставини, надав їм правильну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про неможливість на даний час застосування до обвинуваченого будь-якого іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи, що істотних порушень КПК України при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не встановлено, колегія суддів за наслідками апеляційного розгляду, вважає за необхідне ухвалу суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 31 липня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4