01 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/10307/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Ткаченко О.Є., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , по справі про адміністративне правопорушення № 398 від 18 квітня 2025 року, якою визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.
Згідно із частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Відповідно до частини 2 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.
Главою 2 Кодексу адміністративного судочинства України розмежовано предметну юрисдикцію (підсудність) справ.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Згідно із частиною 2 статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 27 Кодексу адміністративного судочинства України підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, Кодексом адміністративного судочинства України визначені особливості розгляду даної категорії спорів, яка, в силу наведених вище положень процесуального законодавства, не може бути предметом розгляду Чернігівського окружного адміністративного суду.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанову начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 №398 від 18.04.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тобто, спір стосується рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту статей 20, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку, що законодавець виключає можливість розгляду окружними адміністративними судами справ щодо оскарження дій суб'єктів владних повноважень у справах про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що вирішення спору, що виник між сторонами, має здійснюватися місцевим загальним судом, як адміністративним.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» у рішенні від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд звертає увагу, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України не регламентовано дії суду у разі встановлення належності справи до предметної юрисдикції іншого адміністративного суду, у зв'язку з наведеним, суд вважає за можливе застосувати аналгію закону.
Так, частиною 5 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 25 Кодексом адміністративного судочинства України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
З огляду на матеріали справи зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивач ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
За наведених обставин суддя доходить висновку, що вказана справа підсудна Сновському районному суду Чернігівської області.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З огляду на викладені обставини, для об'єктивного розгляду даного спору, суд вважає за необхідне передати адміністративну справу на розгляд до Сновського районного суду Чернігівської області (вул. Перемоги, 37Б, м. Сновськ, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15200).
Керуючись статтями 20, 29, 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови передати на розгляд до Сновського районного суду Чернігівської області (вул. Перемоги, 37Б, м. Сновськ, Корюківський р-н, Чернігівська обл., 15200).
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали суду складено 01 жовтня 2025 року.
Суддя Ольга ТКАЧЕНКО