01 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9696/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дії про відмову у нарахуванні та виплаті позивачу з 01.08.2024 щомісячної доплати в сумі 2000,00 грн та зобов'язання вчинити вказані дії.
08.09.2025 ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
10.09.2025 на виконання ухвали суду представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що саме з відповіді ГУ ПФУ в Чернігівській області дізнався про порушення своїх прав та зазначив, що неодноразово звертався з запитами до відповідача, у зв'язку з чим вважає, що строки для звернення до суду порушені з поважних причин.
Вирішуючи питання щодо дотримання строку звернення до суду позивача з вказаним позовом, суд враховує таке.
Строки звернення до суду визначені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавством регламентовано чіткі строки звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг яких починається з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права або законного інтересу, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на захист.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що спірна доплата є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення спірної виплати чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання спірної виплати особою, остання вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання спірної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй допомоги звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від відповідного органу відповіді на подану нею заяву.
До того ж, як свідчать матеріали справи, звертаючись до відповідача із запитами 03.04.2025, 14.04.2025, 22.04.2025 про перерахунок спірної доплати, позивач вже знав, що розмір його виплат обчислювався та виплачувався відповідачем у меншому розмірі.
Позивач оскаржує дії відповідача щодо спірної виплати з 01.08.2024, про що зазначає в позовній заяві.
Водночас з вказаним адміністративним позовом до суду позивач звернувся в 26.08.2025, пропустивши шестимісячний строк звернення до суду в частині позовних вимог з за період з 01.08.2024 по 25.02.2025.
З урахуванням положень ст. 122 та ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений на позивача.
Причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Посилання позивача на те, що строк звернення до суду потрібно обраховувати з дати відповіді відповідача тобто з 13.08.2025, суд не приймає до уваги, оскільки отримання листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент з якого особа повинна була дізнатися про порушення свої прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Отже, позивач не надав належні та допустимі докази існування об'єктивних чи суб'єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду за захистом своїх прав за період з 01.08.2024 по 25.02.2025, в строк встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач без поважних причин пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за вказаний період.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, якщо підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.08.2024 по 25.02.2025 суд вважає неповажними, тому позовну заяву в цій частині слід повернути позивачу.
Керуючись п. 9 ч. 4 ст. 169, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, що викладені у заяві про поновлення строку звернення до суду, в частині позовних вимог за період з 01.08.2024 по 25.02.2025, позовну заяву в цій частині повернути позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя І.І. Соломко