Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
02 жовтня 2025 року справа № 520/10964/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі по тексту - відповідач), в якій просить:
- визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-ХІ, без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації;
- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-Х, з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації та раніше виплаченими сумами такої допомоги;
- визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-ХІ, без урахування у складі грошового забезпечення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ №704;
- зобов?язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-XII, з урахуванням у склад грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови КМУ №704, з урахуванням раніше виплаченими сумами такої допомоги.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що нездійснення перерахунку (доплати) одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби позивача, яка є одноразовим видом грошового забезпечення і похідною виплатою від щомісячного грошового забезпечення - сприймається як бездіяльність відповідача у проведенні такого перерахунку.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Вказану ухвалу суду надіслано судом відповідачу з використанням системи ЄСІТС та доставлено в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Однак у встановлений судом строк відповідач відзиву не подав, про причини не подання відзиву суд не повідомив, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач З 19.04.2007 по 31.07.2023 проходив військову службу в лавах Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягом з послужного списку.
Наказом відповідача від 31.07.2023 №396-О/С позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджуються відповідними медичними висновками медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я) пункту 3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ та виключено зі списків особового складу військової часини.
Однак відповідачем не було проведено нарахування та виплата позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII.
Не погодившись з такою протиправною позицією відповідача, мною було подано адміністративний позов до суду.
В подальшому, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі № 520/23163/23, яке набрало законної сили 29.12.2023, було відновлено порушене право позивача на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-ХІІ.
Відповідачем 12.04.2024 було виконане рішення суду та виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-XII в сумі 147 828,80 грн, що підтверджується скріншотом системи Приват24 від 12.04.2024.
Проте, виконуючи рішення суду, відповідачем не в повному обсязі була виплачена одноразова грошова допомога при звільненні, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України №2011-XII, оскільки до складу грошового забезпечення, з якого було здійснено обчислення такої допомоги, безпідставно було не включено індексацію грошового забезпечення, яка виплачувалась позивачу під час проходження військової служби щомісяця, а також безпідставно було не враховано розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців,
осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Постанова Кабінету Міністрів України №704), з урахуванням виплачених сум.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними та таким, тому що індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а розміри посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704 і саме тому повинні включатися для обрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон України №2011-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин 2-4 статті 9 Закону України №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 затверджено Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку №260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно пункту 4 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад'юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військовослужбовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України.
За приписами частини другої статті 15 Закону України №2011-ХІІ та пункту 1 розділу XXXII Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Зі змісту даних правових норм слідує, що обрахунок одноразової грошової допомоги при звільненні здійснюється виходячи з місячного грошового забезпечення.
Як вже зазначалося, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 у справі №520/23163/23 позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ в сумі 147 828,80 грн, що підтверджується скріншотом системи Приват24 від 12.04.2024.
Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Спірним у даній справі є не здійснення відповідачем перерахунку виплаченої позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні у зв'язку зі зміною розміру місячного грошового забезпечення позивача внаслідок необхідності включення до її складу індексації грошового забезпечення та розміру грошового забезпечення, перерахованого за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 i 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Щодо правомірності неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає наступне.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 р. № 2017-ІІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон України №2017-ІІІ) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частини друга статті 19 Закону України №2017-ІІІ).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями, далі по тексту - Закон України №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Згідно статтею 6 Закону України №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції до 01.01.2016 у розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону України №1282-ХІІ, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення.
Згідно пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Суд зазначає, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Незважаючи на наявність спеціального законодавства, якими імперативно визначаються види (складові) грошового забезпечення військовослужбовців, натомість які не врегульовують питання віднесення індексації грошового забезпечення до видів грошового забезпечення, з якого обчислюється "одноразова грошова допомога при звільненні", при вирішенні цього питання слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України №2017-ІІІ, Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 11.12.2019 у справі №638/5794/17, від 27.12.2019 у справі №643/11749/17, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №638/5794/17 зазначив: "В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.".
Крім того, питання включення індексації до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення безпосередньо одноразової грошової допомоги при звільненні, було предметом розгляду Верховним Судом.
Так, Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №240/10130/19 зазначив, що при вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема Закону України №2017-ІІІ, Закону України №1282-ХІІ та Порядку №1078.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі № 820/3423/18, також вказав на те, що субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 30.12.2020 у справі №359/8843/16-а, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 26.02.2021 у справі №620/3346/19.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявні підстави для включення індексації до місячного грошового забезпечення при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні позивача.
Щодо правомірності неврахування розміру грошового забезпечення, перерахованого з урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, при обрахунку одноразової грошової допомоги при звільнені, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Частиною 2 статті 15 Закону України №2011-ХІІ та пункту 1 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Відповідно до пункту 5 розділу XXXII Порядку №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого зокрема включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Отже, розмір грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, безпосередньо залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця.
З програми "Діловодство спеціалізованого суду (ДСС)", судом встановлено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/23946/23, яке набрало законної сили 05.12.2023 грошове забезпечення позивача за період здійснено перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 30.01.2020 по 31.07.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 та 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704, з урахуванням виплачених сум.
Тобто, розмір грошового забезпечення позивача за вказаний період збільшився, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахування перерахованого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/23946/23 грошового забезпечення.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби без урахування у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації і без урахування у складі грошового забезпечення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням у складі грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації і без урахування у складі грошового забезпечення розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України №704.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», питання про його розподіл суд не вирішує.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо непроведення перерахунку ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-Х, з урахуванням у склад грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації та з урахуванням у склад грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-Х, з урахуванням у склад грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації та з урахуванням у склад грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які за період з 30.01.2020 по 31.07.2023 повинні визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до Постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 02.10.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА