Справа № 500/3877/25
02 жовтня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Військова частина НОМЕР_1 (далі - позивач) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить ухвалити рішення яким, стягнути з ОСОБА_1 на користь військової частини НОМЕР_1 безпідставно виплачені кошти в сумі 26 993,22 грн (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні двадцять дві копійки) в рахунок відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного залишення військової частини з 23.07.2023, що виражається у неприбутті, без поважних причин, до нового місця служби - військової частини НОМЕР_2 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 46 від 15.02.2024 матрос ОСОБА_1 , стрілець - санітар відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 23.07.2023 самовільно залишив військову частину не прибув до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ). Відтак, за результатами службового розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.05.2025 № 1100 стосовно ОСОБА_1 прийнято рішення про накладення дисциплінарного стягнення - "сувора догана" та організацію претензійно-позовної роботу з метою відшкодування завданої шкоди державі, що призвело до завдання з його вини державі шкоди на загальну суму 26993,22 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки, що й слугувало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Одночасно із позовною заявою, представником позивача, надіслано до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позов та доказів на його обґрунтування не скористався, з клопотанням про продовження процесуального строку для подання відзиву не звертався.
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 04.07.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі від 04.07.2025 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою місця реєстрації, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі (арк. справи 75 - 76).
Проте, до суду повернувся конверт з вказаною ухвалою суду та довідкою відділення поштового зв'язку із зазначенням "адресат відсутній за вказаною адресою" з проставленням календарного штемпеля 29.07.2025 (арк. справи 80 - 81).
Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі надіслана за адресою місця реєстрації проживання відповідача, що зазначена у Єдиному державному демографічному реєстрі, однак, не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.
За наведених обставин суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про розгляд цієї адміністративної справи.
Пунктом 5 частини шостої статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно з пунктами 82, 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270 рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою "Судова повістка", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" або реєстрованого поштового відправлення з позначкою "Адміністративна послуга" такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Водночас до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду 22.04.2021 у справі № 0840/3762/18, від 12.08.2020 у справі № 520/1066/2020, у постанові від 23.11.2023 у справі №215/7312/20.
Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин. Відтак у силу вимог пункту 5 частини шостої статті 251 КАС України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена відповідачу належним чином 25.07.2025
Додатково 11.09.2025 відповідача повідомлено про відкриття провадження у цій справі та про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) шляхом розміщення повідомлення на офіційному веб-порталі судової влади України (арк. справи 15).
Суд здійснив всі, передбачені КАС України, заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Ухвалою суду від 02.10.2025 продовжено процесуальний строк розгляду справи на період воєнного стану з урахуванням розумних строків розгляду, як це передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 48 від 04.03.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільцем - санітаром відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , ВОС - 100915М (арк. справи 28).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 204 від 21.07.2023 матроса ОСОБА_1 стрільця - санітара відділення морської піхоти взводу морської піхоти роти морської піхоти батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 вважати таким, що з 21.07.2023 справи та посаду здав і направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ) та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. справи 28).
Відповідно до рапорту командира НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 від 15.02.2024 № 6488 встановлено, що 15.02.2024 стало відомо від стройової частини НОМЕР_1 , згідно з отриманого супровідного листа з додатками (від 23.01.2024 № 145), який дійшов до військової частини НОМЕР_1 (від 08.02.2024 № 438/2/181), що нижчепойменований особовий склад НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 до нового місця служби не прибули, що вважається фактом самовільного залишення частини. Орієнтовне місце перебування - не відомо. На дзвінки не відповідають (арк. справи 17 зворот).
Згідно з витягом наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 16.02.2024 № 383 "Про призначення службового розслідування за фактом не з'явлення на службу за переведенням матроса ОСОБА_1 , матроса ОСОБА_3 та матроса ОСОБА_4 " призначено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли самовільному залишенню частини військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 , зокрема матросом ОСОБА_1 за результатами якого складено акт службового розслідування за фактом нез'явлення на службу за переведенням матроса ОСОБА_5 (арк. справи 19 - 27).
За результатами службового розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.05.2025 № 1100 стосовно ОСОБА_1 прийнято наступні рішення:
Згідно з пунктом 2: За порушення вимог статей 11, 12, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV матросом ОСОБА_1 , з урахуванням статей 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, що виразились у неналежному виконанні обов'язків військової служби, та призвело до самовільного залишення військової частини за переведенням в умовах воєнного стану на території України, матроса ОСОБА_1 , після повернення до військової частини НОМЕР_1 притягнути до дисциплінарної відповідальності згідно пункту "в" статті 48 та статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, накласти дисциплінарне стягнення "сувора догана".
Згідно пункту 5: Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до абзацу 2 пункту 5 розділу ХVI "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, матроса ОСОБА_1 , вважати такою, що виплачена щомісячна премія за липень місяць 2023 року у повному обсязі.
Згідно пункту 6: Начальнику фінансово-економічної служби - головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до абзацу 2 пункту 14 розділу ХХХIV "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, додаткову винагороду матросу ОСОБА_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, вважати такою, що виплачувалась за липень місяць 2023 року.
Згідно пункту 11: Відповідно до частини 7 статті 8 розділу ІІІ Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» та відшкодуванням завданих державі збитків по переплаті щомісячного грошового забезпечення на суму 2 6993,22 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки, після повернення до військової частини притягнути до матеріальної відповідальності матроса ОСОБА_1 .
Згідно пункту 14: Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до частини 1 статті 13 розділу ІІІ Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", після повернення до військової частини вирахувати з грошового забезпечення матроса ОСОБА_1 суму завданих з його вини державі збитків у розмірі 26993,22 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки та здійснювати стягнення суми завданої шкоди щомісяця із грошового забезпечення в розмірі 20 відсотків його місячного забезпечення до повного її погашення.
Згідно пункту 17: Начальнику фінансово-економічної служби-головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 , відповідно до п.3.18 Інструкції з організації та ведення бухгалтерського обліку у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 19.12.2014 №905, внести суму заподіяної шкоди до Книги обліку нестач та Книгу обліку грошових стягнень та нарахувань військової частини НОМЕР_1 на матроса ОСОБА_1 завданих з його вини державі збитків у розмірі 26993,22 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки.
Згідно пункту 20: Командиру 1 роти морської піхоти НОМЕР_3 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 організувати роботу щодо направлення матеріалів службового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаїв, у зв'язку з формальними ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України в діях матроса ОСОБА_1 .
Згідно пункту 25: Помічнику командира частини з правової роботи-начальнику юридичної служби військової частини НОМЕР_1 відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-ІХ, у випадку не відкриття кримінального провадження за фактом неправомірних дій військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 матроса ОСОБА_1 , що призвело до завдання з його вини державі шкоди на загальну суму 26993,22 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки, організувати претензійно-позовну роботу з метою відшкодування завданої шкоди державі (арк. справи 60 - 63).
Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.08.2023 № 1370 підтверджено виплату додаткової винагороди військовослужбовцям призваним по мобілізації, зокрема ОСОБА_1 у розмірі 30000,00 грн (арк. справи 45 зворот).
Відповідно до довідки-розрахунку щодо переплати грошового забезпечення та відомостей книги грошових стягнень і нарахувань, військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_1 , загальна сума надлишково виплачених коштів за період з 01.07.2023 по 21.07.2023 включно складає 26993 грн 22 коп (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 22 копійки (арк. справи 16, 46 зворот).
На момент подання позовної заяви матрос ОСОБА_1 до місця служби не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину.
Оскільки, відповідач є недобросовісним набувачем коштів в сумі 26 993,22 грн, добровільно їх не повернув, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з статтею 3 Закону № 2232-ХІІ, правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" від 21.09.1999 №1075-XIV (далі - Закон № 1075-XIV) військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 1075-XIV Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначено Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 №548-ХІV (далі - Статут).
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За приписами статей 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, та військовослужбовці одержують грошове та речове забезпечення за рахунок держави.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" №160-ІХ.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону № 160-ІХ матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 №160-ІХ підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність (частина три).
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом (частиною четверта).
Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України (частина п'ята).
Завдана особою шкода, не пов'язана з виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків, відшкодовується в порядку, передбаченому законами України (частина шість).
Статтею 4 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначено, що особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Частиною четвертою статті 8 названого Закону також установлено, що розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Відповідно до статті 12 Закону № 160-ІХ у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наявними у справі доказами підтверджується, що військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 матросу ОСОБА_1 , загальна сума надлишково виплачених коштів за період з 01.07.2023 по 21.07.2023 включно складає 26993,22 грн.
Відтак, оскільки матрос ОСОБА_1 , до місця служби не прибув і вважається таким, який самовільно залишив військову частину, він є недобросовісним набувачем коштів в сумі 26993,22 грн, та добровільно їх не повернув.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що станом на дату розгляду справи, кошти переплаченого грошового забезпечення відповідачем не повернуто, а тому такі підлягають до стягнення в судовому порядку.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених у справі обставин, позивач довів суду правомірність заявлених вимог, а тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не спростовані відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.
Судові витрати
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Таким чином за відсутності понесених судових витрат у даній справі, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з відповідача на користь суб'єкта владних повноважень.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 в сумі 26993,22 грн (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три гривні, 22 копійки) завданої шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 );
відповідач:
- ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_5 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.