02 жовтня 2025 року Справа № 480/8616/24
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8616/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Київської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, і просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100240/2024/000328. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 28.08.2024 уповноваженою особою позивача - Іванченко О.В., з метою митного оформлення товарів, подано до Київської митниці вантажну митну декларацію 24UA100240555672U4 та усі документи, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
За наслідками розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100240/2024/000328 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024.
Оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів обґрунтовано тим, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МКУ, Кодекс), п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, поданих разом з митною декларацією від 28.08.2024 №24UA100240555672U4, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
ТОВ “Інвентум Україна» не погоджується з Рішенням про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів не містить відомостей, які саме документи подані декларантом під час митного оформлення товару, не містили всіх відомостей, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товару, та не давали можливості відповідно до вимог МК України здійснити розрахунки на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та підлягають обчисленню, а також наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, у зв'язку з чим звернулось до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, не визнавши позовні вимоги, зокрема зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
На виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 28.08.2024 №24UA100240555672U4 встановлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності, зокрема:
1) у довідці про передоплату (SWIFT) № (MUR) 292 від 07.08.2024 в графі «Деталі платежу» наявне посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікувати оплати конкретної цієї поставки. Відповідно п. 2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок- фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;
2) в наданих сертифікатах якості від 01.07.2024 № rava-20240715, № rava-20240720, №rava-20240725, № rava-20240801 містяться посилання на інвойс № RB02024000009107 від 19.08.2024 та на контракти, які не відповідають контракту № 1902-21 від 19.02.2021, по якому здійснюється дана поставка товару;
3) для підтвердження достовірності декларування витрат на транспортування надано: довідку про транспортні витрати від 22.08.2024 № 22082024, рахунок від 22.08.2024 № ВМ-0040367, та договір-заявку від 19.08.2024 № 19/08/2024/2 від ФОП « ОСОБА_1 » та договір перевезення № 01032023 ФОП « ОСОБА_1 » та ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА". Разом з тим відповідно до відомостей від 01.03.2023 транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником є ТОВ "САНЛІТ". Тобто ФОП « ОСОБА_1 » є експедитором, що має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язання по перевезенню, проте вказані документи не надані, в т.ч. відсутні у графі 44 ЕМД.
Таким чином, довідка про вартість транспортних послуг видана не безпосереднім перевізником. Отже, відбулось залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат повинно однозначно ідентифікуватись з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Однак документи, які видані суб'єктами господарювання, що залучались безпосередньо до договору транспортного експедирування, як і сам договір, не надано.
Також зауважує, що належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару, у разі залучення сторонніх організацій, є рахунки таких фактичних перевізників. Отже, надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування.
Крім того зазначає, при здійсненні митного оформлення було встановлено, що такий же самий товар оформлювало те саме підприємство (ТОВ «ІНВЕНТУМ УКРАЇНА») відповідно 21.05.2024 у іншій митниці за іншою, значно вищою вартістю.
Наполягає, надані декларантом до митного оформлення документи, не містили належних, об'єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, а вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей не дають можливості підтвердити заявлену митну вартість товарів за першим методом. Тому визнати заявлену декларантом митну вартість за ціною договору щодо товарів, які імпортуються неможливо відповідно до ч.6 ст.54 та ч.2 ст.58 МКУ.
Враховуючи зазначене, що Київська митниця винесла рішення, виходячи із документів, наданих до декларації митної вартості, отже просить суд не брати до уваги документи, які були надані позивачем вже суду, оскільки відсутністю, в тому числі, і цих відомостей, відповідач і обґрунтовував своє рішення. Відтак, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивач не погоджується з позицією відповідача та просить позовні вимоги задовольнити. Зокрема, вважає, що посадовою особою митниці не виконано обов'язку з перевірки формування митної вартості імпортованого товару, при цьому не виявлено ознак підробки документів або відсутності у них відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни. У той же час, позивачем подано усі документи, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких передбачений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
У запереченні на відповідь на відзив на позовну заяву відповідач підтримав свою позицію, викладену у відзиві та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, наполягаючи при цьому на тому, що позивачем не було усунуто сумнівів відповідача у достовірності та об'єктивності даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 19.02.2021 ТОВ «Інвентум Україна» укладено із RBS RAVAGO INSAAT YALITIM URUNLERI A.S. контракт №1902-21 (далі по тексту-Контракт) (а.с.27).
Відповідно до п.1 предметом Контракту є теплоізоляційні матеріали торгової марки RAVATHERM виробництва компанії RAVABER YAPI URUNLERI SAN. VE TIC. A.S.
Згідно п.2.1. Контракту поставка товару здійснюється на умовах вказаних у специфікаціях на кожну відвантажувальну партію Товару, які є невід'ємною частиною цього Контракту, і є фіксованою на цю партію товару.
05.08.2024 ТОВ «Інвентум Україна» укладено із RBS RAVAGO INSAAT YALITIM URUNLERI A.S. Специфікацію №19 на поставку теплоізоляційних матеріалів на загальну суму 12465, 90 Дол. США. (а.с.26).
Відповідно до Специфікації від 05.08.2024 №19 умови поставки: поставка здійснюється на умовах EXW, Keyseri, Туреччина, згідно «Інкотермс-2020» впродовж одного тижнів з моменту оплати замовлення.
01.03.2023 ТОВ «Інвентум Україна» укладено із ФОП ОСОБА_1 договір №01032023 про транспортно-експедиційні послуги та перевезення вантажів автомобільним транспортом (а.с.31-32).
Відповідно до п.1.1 договору визначено, що замовник доручає, а експедитор діє за дорученням та за рахунок Замовника, в межах даного Договору організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів Замовника. Для виконання замовлень Замовника Експедитор має право використовувати як власні автотранспортні засоби та і залучати транспортні засоби за договорами перевезення.
16.08.2024 ТОВ "САНЛІТ" укладено із ФОП ОСОБА_1 договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №16082024 (а.с.35-36).
Так, згідно п.1.1. Договору замовник доручає, а Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати на підставі заявок Замовника перевезення вантажів, заявлених Замовником до перевезення автомобільними транспортними засобами на території України.
28.08.2024, уповноваженою особою позивача - Іванченко Ольгою Володимирівною, подано до Київської митниці в електронному вигляді вантажну митну №24UA100240555672U4 для здійснення митного оформлення у митному режимі «ІМ 40 ДЕ» товару Мінеральна вата Всього 720 ролів-3162,24м2» та наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240715 від 01.07.2024; сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240720 від 01.07.2024; сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240725 від 01.07.2024; сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240801 від 01.08.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.08.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) RB02024000009107 від 19.08.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.08.2024; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24TR06060000196377 від 20.08.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) В1608430 від 20.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 292 від 07.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ВМ-0040367 від 22.08.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 22082024 від 22.08.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару договір-заявка №19/08/2024/2 від 19.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3 від 13.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 4 від 19.02.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) спец. 19 від 05.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1902-21 від 19.02.2021; договір про надання послуг митного брокера 4 від 01.01.2024; договір (контракт) про перевезення 01032023 від 01.03.2023; інші некласифіковані документи Технічна документація від 25.05.2022; копія митної декларації країни відправлення 24060600ЕХ00028352 від 20.08.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA100240555672U4 від 28.08.2024.
За результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за митною декларацією від 28.08.2024р №24UA100240555672U4 встановлено, що вони містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості або не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, та містять розбіжності зокрема:
1) у довідці про передоплату (SWIFT) № (MUR) 292 від 07.08.2024 в графі «Деталі платежу» наявне посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікувати оплати конкретної цієї поставки;. Відповідно п. 2.2. постанови Правління НБУ від 28.07.2008 № 216 платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. При цьому надати повну інформацію про документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів, означає надати реквізити як зовнішньоекономічного договору (контракту), так і рахунку-фактури (інвойсу), згідно з якими здійснюється оплата. Саме ці документи і дозволяють ідентифікувати платіжне доручення з поставкою оцінюваного товару. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Отже, платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару;
2) в наданих сертифікатах якості від 01.07.2024 № rava-20240715, № rava-20240720, №rava-20240725, № rava-20240801 містяться посилання на інвойс № RB02024000009107 від 19.08.2024 та на контракти, які не відповідають контракту № 1902-21 від 19.02.2021, по якому здійснюється дана поставка товару;
3) для підтвердження достовірності декларування витрат на транспортування надано: довідку про транспортні витрати від 22.08.2024 № 22082024, рахунок від 22.08.2024 № ВМ-0040367, та договір-заявку від 19.08.2024 №19/08/2024/2 від ФОП « ОСОБА_1 » та договір перевезення № 01032023 ФОП « ОСОБА_1 » та ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА". Разом з тим відповідно до відомостей від 01.03.2023 транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником є ТОВ "САНЛІТ". Тобто ФОП « ОСОБА_1 » є експедитором, що має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язання по перевезенню, проте вказані документи не надані, в т.ч. відсутні у графі 44 ЕМД.
Повідомлення декларанту відповідачем направлене на виконання вимог ст. 57 МК України. Однак у строк, встановлений ч.3 ст. 53, п.2 ч.2 ст. 255 МК України, декларантом додаткові документи не надані, та отримано повідомлення від декларанта про те що декларантом в межах даного запиту додаткові документи надаватись не будуть.
За наслідками розгляду поданих позивачем документів, відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100240/2024/000328 та Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100240/2024/510184/1 від 29.08.2024 (а.с.37, 42).
В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100240/2024/510184/1 від 29.08.2024 зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Позивач не погоджується з Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100240/2024/000328 та Рішенням про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024, вважає їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у звязку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Відповідно до частин першої, другої статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (ч.6 ст.257 МК України).
Крім цього, частиною третьою статті 318 МК України встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Згідно з частиною першою цієї статті, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статі 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст.52 МК України).
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 МК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. До переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи (ч.4 ст.53 МК України).
Отже, орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
У той же час, відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналогічна правова позиція вказана у постанові Верховного Суду від 03.05.2023 у справі № 140/6689/20.
Згідно ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).
Так, з матеріалів справи встановлено, що 28.08.2024, уповноваженою особою позивача - Іванченко Ольгою Володимирівною, подано до Київської митниці в електронному вигляді вантажну митну №24UA100240555672U4 для здійснення митного оформлення у митному режимі «ІМ 40 ДЕ» товару Мінеральна вата Всього 720 ролів- 3162,24м2» та наступні документи: сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240715 від 01.07.2024; сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240720 від 01.07.2024; сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240725 від 01.07.2024; сертифікат якості (Certificate of quality) rava-20240801 від 01.08.2024; пакувальний лист (Packing list) б/н від 19.08.2024; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) RB02024000009107 від 19.08.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 20.08.2024; супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 24TR06060000196377 від 20.08.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) В1608430 від 20.08.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару (MUR) 292 від 07.08.2024; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ВМ-0040367 від 22.08.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару 22082024 від 22.08.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару договір-заявка №19/08/2024/2 від 19.08.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 3 від 13.02.2023; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 4 від 19.02.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) спец. 19 від 05.08.2024; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 1902-21 від 19.02.2021; договір про надання послуг митного брокера 4 від 01.01.2024; договір (контракт) про перевезення 01032023 від 01.03.2023; інші некласифіковані документи Технічна документація від 25.05.2022; копія митної декларації країни відправлення 24060600ЕХ00028352 від 20.08.2024; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 24UA100240555672U4 від 28.08.2024.
При визначені митної вартості товару, декларантом позивача було обрано перший метод.
Після перевірки митної декларації посадовими особами Київської митниці складено повідомлення декларанту від 29.08.2024 (а.с.38), в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару №1 на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: 1) у довідці про передоплату (SWIFT) № (MUR) 292 від 07.08.2024 в графі «Деталі платежу» посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікувати оплати конкретної цієї поставки; 2) в наданих сертифікатах якості від 01.07.2024 № rava-20240715, № rava-20240720, № rava-20240725, № rava-20240801 посилання на інвойс №RB02024000009107 від 19.08.2024 та на контракти, які не відповідають контракту № 1902-21 від 19.02.2021, по якому здійснюється дана поставка товару; 3) для підтвердження достовірності декларування витрат на транспортування надано: довідку про транспортні витрати від 22.08.2024 № 22082024, рахунок від 22.08.2024 № ВМ-0040367, та договір-заявку від 19.08.2024 № 19/08/2024/2 від ФОП « ОСОБА_1 » та договір перевезення № 01032023 від 01.03.2023. Разом з тим відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником є ТОВ "САНЛІТ". Тобто ФОП « ОСОБА_1 » є експедитором, що має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язання по перевезенню, проте вказані документи не надані, в т.ч. відсутні у графі 44 ЕМД. Згідно ст.9 ЗУ «Про транспортну-експедиторську діяльність» у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Підтвердження витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо) видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Таким чином, належним підтвердженням суми оплати за транспортування товару, у разі залучення сторонніх організацій, є рахунки таких фактичних перевізників. Отже, надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування. Відповідно до частини 2 статті 53 МК України, декларантом для підтвердження витрат по доставці товару до кордону України надаються перевізні (транспортні) документи, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599: акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; заявка на здійснення послуг по доставці товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. З огляду на вищевикладене, відповідно ч.2 до ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товару Керуючись вимогами частини 3 статті 53, частини 4 статті 54, статті 57 Митного кодексу України повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару № 1: - виписку з бухгалтерської документації; - висновки про якісні та вартісні характеристики товар, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс лист) виробника товару; - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявки на перевезення, банківські та платіжні документи тощо). Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Декларантом позивача надано пояснення про неможливість надання додаткових документів у 10-денний термін..
29.08.2024 Київською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100240/2024/000328 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024.
В обґрунтування рішення про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024 зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме:
1) у довідці про передоплату (SWIFT) № (MUR) 292 від 07.08.2024 в графі «Деталі платежу» наявне посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікувати оплати конкретної цієї поставки;
2) в наданих сертифікатах якості від 01.07.2024 № rava-20240715, № rava-20240720, №rava-20240725, № rava-20240801 містяться посилання на інвойс № RB02024000009107 від 19.08.2024 та на контракти, які не відповідають контракту № 1902-21 від 19.02.2021, по якому здійснюється дана поставка товару;
3) для підтвердження достовірності декларування витрат на транспортування надано: довідку про транспортні витрати від 22.08.2024 № 22082024, рахунок від 22.08.2024 № ВМ-0040367, та договір-заявку від 19.08.2024 № 19/08/2024/2 від ФОП « ОСОБА_1 » та договір перевезення № 01032023 ФОП « ОСОБА_1 » та ТОВ "ІНВЕНТУМ УКРАЇНА". Разом з тим відповідно до відомостей від 01.03.2023 транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником є ТОВ "САНЛІТ". Тобто ФОП « ОСОБА_1 » є експедитором, що має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язання по перевезенню, проте вказані документи не надані, в т.ч. відсутні у графі 44 ЕМД.
Відповідачем було визначено митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням Методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно МД №UA100240/2022/684245 від 01.08.2022.
Надаючи оцінку зазначеним у спірному рішенні підставам для коригування митної вартості товарів, щодо розбіжностей в поданих документах, суд зазначає наступне.
Щодо тверджень відповідача, що відповідно до відомостей транспортних (перевізних) документів фактичним перевізником (виконавцем умов договору) визначено ТОВ "САНЛІТ", ФОП ОСОБА_1 є експедитором, що має право укладати договори й угоди із транспортними компаніями для виконання зобов'язання по перевезенню, проте вказані документи не надані, в т.ч. відсутні у графі 44 ЕМД. Отже, надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 01.03.2023 ТОВ «Інвентум Україна» укладено із ФОП ОСОБА_1 договір №01032023 про транспортно-експедиційні послуги та перевезення автомобільним транспортом (а.с.31-32).
Відповідно до п.п.1.1 п.1 договору визначено, що замовник доручає, а експедитор діє за дорученням та за рахунок замовника, в межах даного Договору організувати перевезення вантажів замовника та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів Замовника.
П.2.2.3 договору передбачено, що експедитор зобов'язується в разі необхідності самостійно знайти перевізника для виконання замовлення Замовника та укласти від свого імені та за рахунок замовника договір перевезення з перевізником.
Так, 16.08.2024 ТОВ "САНЛІТ" укладено із ФОП ОСОБА_1 договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №16082024 (а.с.35-36).
Згідно п.1.1. Договору замовник доручає, а перевізник бере на себе обов'язок здійснювати на підставі заявок замовника перевезення вантажів, заявлених замовником до перевезення автомобільними транспортними засобами на території України.
Згідно акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ВМ-0040368 від 22.08.2024 до договору 01032023 від 01.03.2023 ФОП ОСОБА_1 надала ТОВ “ІНВЕНТУМ УКРАЇНА» послуги по перевезенню вантажу ТОВ “ІНВЕНТУМ УКРАЇНА» (а.с.50).
Вказане підтверджується Довідкою №22082024 (а.с.22).
Також, в графі 16 СМR зазначений перевізник ТОВ "САНЛІТ" (а.с. 17).
Крім того, суд звертає увагу, що декларантом на підтвердження зазначених правовідносин відповідачеві також було надано рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги ВМ-0040367 від 22.08.2024 (а.с.21); документ, що підтверджує вартість перевезення товару 22082024 від 22.08.2024 (а.с.22); документ, що підтверджує вартість перевезення товару договір-заявка №19/08/2024/2 від 19.08.2024 (а.с.23).
Таким чином, транспортні послуги ТОВ "САНЛІТ" були наданими та оплачені в розмірі, зазначеному позивачем при декларуванні, разом з тим, оскільки оплата була здійсненна вже після винесення оскаржуваного рішення відповідача, а тому, позивач підтвердження оплати за транспортні послуги при митному оформленні надати не міг.
Відповідно до п. 2.1. Контракту №1902-21 від 19.02.2021 року, поставка товару здійснюється на умовах, вказаних у специфікаціях на кожну відвантажувальну партію товару, які є невід'ємною частиною цього контракту, і є фіксованою на цю партію товару.
Поставка, в межах якої прийнято оспорюване рішення, здійснювалась за «Специфікацією товару № 19 до контракту № 1902-21 від 19.02.2021 року» від 05.06.2024 року на умовах EXW, Keyseri, Туреччина, згідно «Інкотермс-2020» (а.с.26).
Відповідно до умов поставки ЕХW Інкотермс-2020, усі витрати на перевезення вантажу покладаються на покупця - тобто позивача.
Таким чином, суд приходить висновку, що до ціни, що була фактично сплачена позивачем, підлягали включенню і витрати до місця ввезення на митну територію України.
Щодо доводів митного органу, що у платіжному документі від 07.08.2024 № (MUR) в графі «Деталі платежу» містить посилання лише на зовнішньоекономічний контракт, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до платіжного документу від 07.08.2024 № (MUR) 292 зазначено призначення платежу «контракт №№1902-21» (а.с.19).
Так, загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року №216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за №910/15601 (надалі - Порядок №216).
Пунктом 2.2 Порядку №216 передбачено, що платник заповнює реквізит «Призначення платежу» в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Суд звертає увагу відповідача, що чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі №810/2784/18.
Таким чином, суд наголошує, що посилання відповідача на те, що платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс) на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, є помилковим.
Разом з тим, судом встановлено, що вартість товару, що вказана у митній декларації, також узгоджується з документами, наданими відповідачу при митному оформленні, зокрема:
1) «Специфікації товару № 19 До контракту № 1902-21 від 19.02.2021 року» від 05.08.2024 року (Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) спец. 19 від 05.08.2024 року - вбачається найменування товару, кількість та вартість;
2) Пакувальний лист (Packing list) б/н року 19.08.2024 року - вбачається найменування, кількість товару, що перевозиться конкретним автомобілем;
3) Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) RB02024000009107 від 19.08.2024 року - вбачається, найменування товару, кількість, вартість;
4) Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжна інструкція в іноземній валюті з додатком) (MUR) 292 від 07.08.2024 року - вбачається сплачена за товар сума, яка співвідноситься з іншими документами.
Щодо посилання відповідача на те, що в наданих сертифікатах якості від 01.07.2024 №rava- 20240715, № rava-20240720, № rava-20240725, № rava-20240801 посилання на інвойс №RB02024000009107 від 19.08.2024 та на контракти, які не відповідають контракту, суд зазначає наступне.
Дійсно, сертифікати якості, надані під час митного оформлення, в графі «Contract No» містять інформацію: 1902-23, 1902-24, 1902-25, 1902-26.
Разом з тим, вбачається, що таким чином постачальник ідентифікував категорії власної продукції, а саме: вказав номер контракту - «1902» та послідовними цифрами пронумерував продукцію з різними характеристиками. При цьому, номер інвойсу вказано правильно - RB02024000009107.
Характеристики товару, що вказані у сертифікатах якості, повністю відповідають іншим документам, що подані до митного контролю: «Специфікації товару № 19 До контракту № 1902-21 від 19.02.2021 року» від 05.08.2024 (Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) спец. 19 від 05.08.2024 - вбачається найменування товару, кількість та вартість; Пакувальний лист (Packing list) б/н року 19.08.2024 року - вбачається найменування, кількість товару, що перевозиться конкретним автомобілем; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) RB02024000009107 від 19.08.2024 року - вбачається, найменування товару, кількість, вартість.
Слід зазначити, що вказане жодним чином не впливає на митну вартість товару, не впливає на доказову силу сертифікатів якості (саме як підтвердження якості товару, а не митної вартості) та не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у них міститься.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 460/2674/20.
Таким чином, суд приходить висновку, що позивачем, у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України, подано всі необхідні документи для митного оформлення товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України.
Враховуючи, що відповідачем не доведено існування обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товарів, не доведено наявність недоліків в документах поданих до митного оформлення, то у відповідача відсутні підстави вимагати у декларанта документи передбачені у ч.3 ст.53 МКУ.
Відтак, відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та безпідставно оформлено картку відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митний орган не надав доказів на підтвердження тієї обставини, що документи, що були надані позивачем містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі вищезазначеного, рішення про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024 не відповідає приписам ч.2 ст.55 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 12 ст. 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.
Враховуючи, що картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА100240/2024/000328 відповідачем заповнено у зв'язку з прийнятим оспорюваним рішенням про коригування митної вартості товарів, яке є незаконним, а тому вказана картка відмови є протиправною та підлягає скасуванню.
З огляду на вищевикладене, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвентум Україна» при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 9084, 00 грн. (а.с.51)
Враховуючи вказане, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9084, 00 грн.
Щодо стягнення з Київської митниці судових витрат на надання правничої допомоги) у загальному розмірі 50000,00 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Водночас частинами четвертою, п'ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яке мотивоване тим, що митниця вважає розмір судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованими, адже склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На думку митного органу, заявлені до відшкодування витрати на оплату послуг адвоката не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а окремі витрати не є витратами на правову допомогу клієнту.
У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження понесених витрат позивачем подано докази: копію ордера, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію договору про надання правничої допомоги (послуг) № 18/05/24 від 18.05.2024 та додаткової угоди № 5 до нього від 24.09.2024, копію розрахунку № 24/09/24-3 від 24.09.2024, копію платіжної інструкції на суму 15000,00 грн, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, копію договору № 18/05/24 про надання правової допомоги (юридичних послуг) від 18.05.2024, копію детального опису робіт (наданих послуг).
Із яких вбачається, що позивач сплатив АБ "Олексія Тітаренка "Елайз" кошти в загальній сумі 15 000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка згідно детального опису робіт складається із надання правничої допомоги (послуг) в Сумському окружному адміністративному суді у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Київської митниці про визнання протиправним, скасування рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100240/2024/510184/1 від 29.08.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100240/2024/000328.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до задоволення частково, враховуючи наступне.
Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
З огляду на викладене, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд виходить з оцінки складності справи та обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено, для розгляду справи адвокат у судові засідання не з'являвся, так як справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надані послуги зводились виключно до надання послуги щодо підготовки позовної заяви, відповіді на відзив та додаткових пояснень, суд вважає розмір витрат позивача, пов'язаних з правничою допомогою неспівмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами.
При цьому, враховуючи предмет даного спору, тривалість часу, затраченого представником позивача на підготовку та складання позовної заяви, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 5000,00 грн. на відшкодування витрат по оплаті правничої допомоги.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Позов 'Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвентум Україна" до Київської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА100240/2024/510184/1 від 29.08.2024.
Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА100240/2024/000328.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвентум Україна» (40020, Сумська область, м. Суми, вул. Машинобудівників,1, ЄДРПОУ 36437713) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (бульвар Гавела Вацлева, буд. 8А, м.Київ, ЄДРПОУ 43997555) судовий збір у розмірі 9084,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.В. Савицька