02 жовтня 2025 року Справа № 640/9479/21
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №640/9479/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальнісю "ЕКО" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2020 № 0003110704 та № 0003100704.
Вимоги мотивує тим, що відповідачем була проведена фактична перевірка магазину "ЕКО-Маркет", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Декабристів, 7, що належить TOB "ЕКО". За результатами перевірки складено акт від 27.11.2020 № 154/28-10/07-04- 02/РРО/32104254. Актом перевірки встановлено: не ведення обліку товарних запасів на складі та/або на місці їх реалізації на загальну суму 183 369,74 грн, та не зберігання контрольної стрічки за 01.08.2020, не роздруковано та не надано використану контрольну стрічку в електронній формі.
Позивач не погоджується з висновками контролюючого органу, вважає обґрунтування акту перевірки безпідставними, з огляду на те, що позивачем під час проведення перевірки були надані відповідні пояснення та документи. Представник позивача також зауважив, що позивач жодним чином не порушував податкове законодавство, тому, на думку позивача, податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки винесено необґрунтовано та підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.04.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2021 у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" № 2825-ІХ, визначено Ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ" наказом ДСА України від 16.09.2024 № 399 затверджено Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Пунктами 4-7 Порядку № 399 визначено, що на розгляд та вирішення судам підлягають передачі судові справи, які нерозглянуті ОАСК та передані до КОАС, але до набрання чинності Законом, не розподілені між суддями. Матеріали щодо розгляду та вирішення окремих процесуальних питань у межах нерозглянутих судових справ підлягають передачі до судів, визначених у результаті автоматизованого розподілу судових справ між судами, проведеного відповідно до правил, установлених цим Порядком. Судові справи, вказані у переліку, які підлягають передачі судам, мають бути зареєстровані в базі даних. Перелік складається відповідальною особою протягом семи робочих днів після опублікування цього Порядку за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку, та формується в електронній формі із застосуванням КЕП.
На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399, матеріали даної адміністративної справи передано на розгляд до Сумського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Сумського окружного адміністративного суду, дана справа передана судді Шаповалу М.М.
Ухвалою суду від 17.03.2025 прийнято справу № 640/9479/21 до свого провадження. Розгляд адміністративної справи № 640/9479/21 розпочато спочатку зі стадії відкриття провадження у справі та проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву проти задоволення позову заперечує, зазначає, за результатами даної перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.11.2020 № 154/28-10/07-04-02/РРО/32104254, яким встановлено факт не ведення обліку товарних запасів на місці реалізації на суму 183 369,74. Та, встановлено факт не зберігання контрольної стрічки за 01.08.2020, не роздруковано та не надано контрольну стрічку в електронній формі. Також встановлений факт не надання документів під час проведення перевірки.
Зауважив, що позивач посилається на те, що документи на товар, що знаходились в реалізації під час перевірки були відсутні у зв'язку із передачею їх до центрального офісі.
Відповідно до абз.2 п.44.7 ст.44 Податкового кодексу України позивач також мав право подати до контролюючого органу підтверджуючі документів протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки, однак таким правом не скористався.
Відтак, позивач міг надати документи або через свого представника, або направити засобами поштового зв'язку їх належним чином засвідчені копії. Крім того, станом на момент звернення з даним позовом до суду, позивачем до контролюючого органу також не надано підтверджуючих документів, які були відсутні під час проведення перевірки.
Враховуючи викладене, зазначені копії первинних документів правомірно не визнані належним доказом обліку реалізованого товару, здійсненого в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Таким чином, здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.
Ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР. Отже, на думку представника відповідача, прийняті податкові повідомлення-рішення є об'єктивними, обґрунтованими та такими, що відповідає нормам чинного законодавства.
У відповіді на відзив, представник позивача вимоги викладені у позовній заяві підтримав, наголосив, що перевіряючими не враховано, що суб'єкт господарювання не зобов'язаний зберігати первинні документи на товар безпосередньо в торговельному залі чи в складському приміщенні іншого призначення. З метою якісного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, первинні документи - накладні від постачальників зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку, а не за місцем реалізації товарів, адже товар закуповується від імені ТОВ "ЕКО", який має мережу магазинів (а не від імені конкретного магазину), з подальшим переданням товару по магазинах.
Оскаржуваним рішення відповідачем, окрім зазначеного, виставлено штрафну санкцію у розмірі 510,00 нібито за ненадання контрольних стрічок, однак дані документи під час перевірки не витребовувалися відповідачем.
Зауважує, що п.85.2 ст.85 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Проте, надання первинних документів, які запитувались відповідачем в розрізі усіх контрагентів та магазину за місцем здійснення торгівлі в рамках проведення фактичної перевірки магазину "ЕКО-МАРКЕТ" є протиправним, оскільки запитуванні документи не стосувалися предмету фактичної перевірки торгової одиниці позивача. Водночас, такі документи можуть надаватися під час проведення документальних перевірок, саме юридичної особи ТОВ "ЕКО".
Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.
Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена фактична перевірка магазину "ЕКО-Маркет" розташованої за адресою: Київська область, місто Київ, вул. Декабристів, 7.
За результатами даної перевірки складено акт фактичної перевірки від 27.11.2020 № 154/28-10/07-04-02/РРО/32104254, яким встановлено: факт не ведення обліку товарних запасів на місці реалізації на суму 183 369,74 грн; факт не зберігання контрольної стрічки за 01.08.2020, не роздруковано та не надано контрольну стрічку в електронній формі; встановлений факт не надання документів під час проведення перевірки.
На підставі Акту фактичної перевірки від 27.11.2020 № 154/28-10/07-04-02/РРО/32104254, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 22.12.2020 № 0003110704 та № 0003100704.
Згідно п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Національним положенням (стандартом) є затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", яким визначено методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та владання фінансової звітності визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно ст.1 якого бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 996, бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до того ліквідації.
Частиною другою статті 8 Закону № 996 передбачено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Положеннями частини п'ятої статті 8 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV встановлено, що підприємство самостійно: визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку; може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства; визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов'язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).
Відповідно до частини шостої статті 8 Закону № 996, керівник підприємства зобов'язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.
Частиною першою статті 9 Закону № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з абзацом першим частини третьою статті 9 Закону № 996, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.
Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (частина п'ята статті 9 Закону № 996).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою якісного ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, первинні документи на товар зберігаються за місцем ведення бухгалтерського обліку, а не за місцем реалізації товарів, адже товар закуповується від імені ТОВ "ЕКО", який має більш ніж мережу магазинів (а не від імені конкретного магазину), з подальшим переданням товару по магазинах.
Суд зазначає, що у розділі V Закону № 265 (стаття 20) передбачена відповідальність до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку.
Таким чином, відсутність первинних документів у місцях реалізації товарів, не свідчить про те, що підприємство у встановленому законодавством порядку не веде облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.
На підтвердження належного ведення бухгалтерського обліку товарних запасів на складі магазину позивачем надано суду належним чином засвідчені копії накладних, видаткових та товарно-транспортних накладних на переміщення алкогольних напоїв, відомості про вантаж, які досліджені судом.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не свідчить про неналежне ведення обліку товарних запасів на складі магазину і за місцем їх реалізації та застосування фінансових санкцій.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду України від 20.01.2015 у справі № 21-275а14.
Окрім цього, суд зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Зі змісту вказаної норми не вбачається, що видаткові накладні повинні містити інформацію, яка б дозволяла ідентифікувати товар.
Інструкцією про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, яка була затверджена наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28 квітня 2005 р. № 154 (п. 2.2.3.), встановлені такі вимоги до заповнення таблиці "Відомості про вантаж" товарно-транспортної накладної форми № 1-ТН /алкогольні напої/: у графі 7 - номер за порядком; у графі 8 - назва алкогольних напоїв; у графі 9 - місткість одиниці (тари); у графі 10 - реєстраційний номер сертифіката відповідності зазначеної продукції; у графі 11 - дата видачі сертифіката відповідності зазначеної продукції; у графі 12 - кількість місць зазначеної продукції; у графі 13 - загальна кількість одиниць; у графі 14 - ціна без ПДВ за одиницю продукції у гривнях; у графі 15 - вартість вантажу з урахуванням ПДВ у гривнях; у графі 16 - кількість бою, нестачі, некондиції продукції в одиницях; у графі 17 - фактично отримана кількість продукції в одиницях; у графі 18 - складені акти (кількість одиниць бою, нестачі, некондиції, на які даються акти в довільній формі), записуються номери актів та дата їх складання.
Із вищенаведеного вбачається, що чинне законодавство України не зобов'язує вносити до первинних та транспортних документів інформацію, за якою б можна було ідентифікувати алкогольні напої або інший товар, зазначений у таких документах.
Під час судового розгляду відповідачем не надано доказів того, що товар, який зазначений у наданих позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних, і товар, зазначений податковим органом у описі, є різними товарами.
Таким чином, враховуючи наведене, а також той факт, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено зберігання первинних документів, до яких належать податкові накладні та товарно-транспортні документи, безпосередньо у місцях реалізації товарів, а також те, що чинне законодавство України не зобов'язує вносити до первинних та транспортних документів інформацію, за якою б можна ідентифікувати алкогольні напої або інший товар, зазначений у таких документах, суд приходить до висновку, що позивач належним чином здійснювало ведення обліку товарних запасів на складі магазину, а не за місцем їх реалізації.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийняття рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальнісю "ЕКО" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.12.2020 № 0003110704.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 22.12.2020 № 0003100704.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальнісю "ЕКО" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5539,35 грн за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.М. Шаповал