02 жовтня 2025 року м. Рівне №460/15728/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2
про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій, -
01 вересня 2025 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2), в якій позивач просить:
визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 28.03.2025 № 154 у частині вибуття (переведення) для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_3 від (дата та номер невідомі) в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
зобов'язати військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
стягнути із військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04.09.2025 провадження у справі було відкрито, та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позов мотивований тим, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025, яке набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2025 № 59 у частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91 у частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, вказує, що на підставі скасованого наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91 було здійснено переведення ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 та зараховано до особових списків цієї військової частини, що на думку позивача є очевидно незаконним та протиправним, а тому він має легітимні сподівання щодо задоволення цього позову судом задля відновлення його прав. Вважає, що наведені аргументи й докази повністю підтверджують незаконність наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2025 №154, а відтак є підстави для визнання його протиправним та скасування. Наказ військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_2 до особових писків є похідним від наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2025 №154, а тому також має бути визнаним протиправним та підлягає скасуванню.
11.09.2025 на адресу суду, представником відповідача 1, подано відзив на позовну заяву, в тексті якого зазначено наступне. Так, ОСОБА_1 станом на момент судового розгляду справи № 460/15728/25 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Позивач, у відповідності до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року, винесеного на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року, зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а на триразове котлове забезпечення - з 31 травня 2025 року. Надалі, згідно з наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 128 від 06.06.2025 року Позивач, котрий знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 червня 2025 року № 86-PC на посаду номера обслуги 4 відділення снайперів взводу снайперів, вважається таким, що 06 червня 2025 року прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Позивачу встановлено посадовий оклад, шпк «солдат», ВОС: 101533А. З буквально-синтаксичного змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що позивач оскаржує наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року. Зазначаємо, що оскаржуваний наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року є правомірним, винесеним у відповідності до положень Закону, та не підлягає скасуванню. Так, у відповідності до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається такими, котрий 30 травня 2025 року прибув із військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а на триразове котлове забезпечення - з 31 травня 2025 року. Акцентує увагу, що підставою винесення вказаного вище оскаржуваного наказу є розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року. Командир військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу. Додатково зазначає, що посилання представника позивача на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 року по справі № 460/7190/25 в контексті неправомірності оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 не містить правового підґрунтя, оскільки, по-перше, оскаржуваний наказ винесено до ухвалення рішення суду від 13 червня 2025 року, що вступило в законну силу, відповідно до матеріалів справи, 15 липня 2025 року, по друге, оскільки військова частина НОМЕР_1 не знала та не могла знати про наявність вказаного представником позивача судового рішення, а також зважаючи, що дане судове рішення не стосується прав та обов'язків Військової частини НОМЕР_1 , не породжує будь-яких зобов'язань, враховуючи той факт, що військова частина не була не є учасником чи стороною судового провадження по справі № 460/7190/25 та, як наслідок, стороною виконавчого провадження, відкритою з метою виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року. Також, вказує, що Військова частина НОМЕР_1 неодноразово зазначала, що оскаржуваний позивачем наказ (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року винесено на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України №300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року. Разом із тим, Генеральний штаб Збройних Сил України не залучено до участі по даній справі. Крім того, позивачем не заявлено позовної (матеріально-правової) вимоги про оскарження вказаного вище розпорядження ГШ ЗСУ № 300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року. Зважаючи на вказане вище, командиром військової частини НОМЕР_1 не могло бути прийнято рішення (наказ) про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , зважаючи на наявність розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України №300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року, котре, в свою чергу не оспорювалось та не скасовувалось. Таким чином, акцентує увагу, що де-юре наказом по особовому складу щодо зарахування ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 є розпорядженню начальника Генерального штабу Збройних Сил України №300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року, яке, в свою чергу, виконане командиром військової частини НОМЕР_1 в межах свої дискреційних повноважень, шляхом винесення наказу по стройовій частині № 121 від 30.05.2025 року.
Оскільки розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, то відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025 визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.03.2025 № 59 у частині призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91 у частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До набрання вказаним судовим рішенням законної сили представником позивача надіслано на адресу військової частини НОМЕР_2 інформаційний лист щодо змісту судового рішення та пропозицію щодо добровільного його виконання.
У відповідь військова частина НОМЕР_2 за вих. №1/6378 від 30.06.2025 повідомила, що рішення суду не виконуватиме з огляду на те, що воно не набрало законної сили.
29.07.2025 за вих. №179-25 представником позивача було направлено заяву про примусове виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025 до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління юстиції.
04.08.2025 було відкрито виконавче провадження №78727313 про примусове виконання Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025.
Військова частина НОМЕР_2 подала державному виконавцю на вимогу виконання лист у якому повідомила, що вимога про виконання у виконавчому провадженні №78727313 від 04.08.2025 за виконавчим листом №460/7190/25 від 23.07.2025 не підлягає виконанню з підстав припинення обов'язку боржника (військової частини НОМЕР_2 ) щодо стягувана ( ОСОБА_1 ), у зв'язку із переведенням особи до нового місця служби - військової частини НОМЕР_1 29.05.2025. На підтвердження викладеного військова частина НОМЕР_2 долучила витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2025 №154.
Крім того, військова частина НОМЕР_2 надала поіменний список військовослужбовців військової служби за призовом по мобілізації військової частини НОМЕР_2 , що вибувають на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 24.05.2025 300/ПУ/2240/П/дск до військової частини НОМЕР_1 , під номером «7» є солдат ОСОБА_1 .
Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 станом на момент судового розгляду справи № 460/15728/25 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року, винесеного на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року, ОСОБА_1 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а на триразове котлове забезпечення - з 31 травня 2025 року.
Надалі, згідно з наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 128 від 06.06.2025 року ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 червня 2025 року № 86-PC на посаду номера обслуги 4 відділення снайперів взводу снайперів, вважається таким, що 06 червня 2025 року прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Позивачу встановлено посадовий оклад, шпк «солдат», ВОС: 101533А.
Вважаючи, що виконати рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025 неможливо без скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2025 № 154 в частині переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 та скасування наказу про зараховування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232 XII (Закон України № 2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Початком проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період є день, визначений статтею 24 Закону України № 2232-XII.
Відповідно до пункту 4 частини 1 та абзацу 1 частини 3 статті 24 Закону України № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 року № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 року за № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (надалі за текстом Інструкція 280, у редакції чинній на момент спірних правовідносин).
Відповідно до пунктів 1- 2, 4-5 Розділу XII Інструкції №280 для обліку особового складу в особливий період використовуються:
1) на особовий склад, який перебуває на військовій службі (здійснює трудову діяльність), а також військовослужбовців, які проходили службу у військовому резерві за контрактом та призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період,- облікові документи, які велися на нього у військовій частині в мирний час;
2) на військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період особові справи, обліково-послужні та послужні (скорочені послужні) картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби), отримані з ТЦК та СП.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 30-32 розділу II цієї Інструкції.
Військовослужбовцям, переміщеним під час мобілізації до нового місця служби у військові частини, що не входять до складу військ (сил), які беруть участь у бойових діях, одночасно із врученням припису видається на руки в опечатаному пакеті їхні облікові документи (крім особових справ).
Особові справи таких військовослужбовців (для осіб офіцерського складу - перші примірники) пересилаються встановленим порядком до нового місця проходження військової служби.
Другі примірники та послужні картки осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів або кадрових центрів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.
Якщо військовослужбовці вибувають у складі команди, то їхні особові справи, обліково-послужні картки (в залежності від категорії обліку таких осіб) можуть бути видані в опечатаному пакеті під підпис старшому команди. Про видачу пакетів з особовими справами та рештою облікових документів робиться відмітка в приписах (поіменних списках команд).
Під час переміщення військовослужбовців до військових частин, які беруть участь у бойових діях, їхні особові справи, послужні та обліково-послужні картки (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, в яких ведеться персональний облік цих військовослужбовців.
У разі постійного розташування служби персоналу штабу військової частини, яка бере участь у бойових діях, у районі відновлення або в місці евакуації (постійне місце дислокації військової частини знаходиться поза межами ведення бойових дій), перші примірники особових справ та обліково-послужні картки військовослужбовців (відповідно до категорії обліку таких осіб за видами військової служби) направляються до місця розташування служби персоналу штабу військової частини, до якої їх було переміщено.
Другі примірники особових справ осіб офіцерського складу, а також послужні картки осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу пересилаються до служб персоналу вищих рівнів, відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців.
Пунктом 30 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що виключно на підставі наказів по стройовій частині здійснюється зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків військової частини.
Відповідно до пункту 32 Розділу ІІ Інструкції № 280 зарахування до списків особового складу військової частини здійснюється у день прибуття військовослужбовців (прийому на роботу працівників) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування до списків особового складу військової частини (про прийом на роботу працівника) є:
1) для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця;
2) для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (начальника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту;
3) для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (начальника) щодо їх прийняття. До списків особового складу військової частини не зараховуються особи, відряджені з інших військових частин.
Зараховування до списків особового складу військової частини або виключення із них здійснюється із поіменним зазначенням кожного військовослужбовця в наказі по стройовій частині.
Таким чином, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, приписів і документів, що посвідчують особу військовослужбовця.
Так, у відповідності до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважається таким, котрий 30 травня 2025 року прибув із військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а на триразове котлове забезпечення - з 31 травня 2025 року.
Підставою винесення вказаного вище оскаржуваного наказу є розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року .
Суд погоджується з твердженням відповідача 1, що командир військової частини НОМЕР_1 не мав права не зарахувати позивача до особового складу військової частини, адже отримав усі передбачені чинним законодавством документи та беззаперечні правові підстави для видання оспорюваного позивачем наказу.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо правомірності дій відповідача 1 та відмови у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправним і скасування наказу командира військової частини НОМЕР_3 від (дата та номер невідомі) в частині зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Разом з тим, статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Як вбачається зі змісту заяв по суті рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025, яке набрало законної сили, зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 звільнити з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Поряд з тим, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2025 №154 на підставі поіменного списку військовослужбовців військової служби за призовом по мобілізації військової частини НОМЕР_2 , що вибувають на підставі розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України від 24.05.2025 300/ПУ/2240/П/дск, солдата ОСОБА_1 , було переведено до військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 121 від 30.05.2025 року, винесеного на підставі розпорядження начальника Генерального штабу Збройних Сил України № 300/ПУ/2240/П/дск від 24.05.2025 року, ОСОБА_1 зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, а на триразове котлове забезпечення - з 31 травня 2025 року. Надалі, згідно з наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 № 128 від 06.06.2025 року ОСОБА_1 , який знаходився в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 червня 2025 року № 86-PC на посаду номера обслуги 4 відділення снайперів взводу снайперів, вважається таким, що 06 червня 2025 року прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою. Позивачу встановлено посадовий оклад, шпк «солдат», ВОС: 101533А.
Тобто, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідачів, які пов'язані із переведенням позивача до військової частини НОМЕР_1 , що робить неможливим виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025 без скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.05.2025 № 154 в частині переведення ОСОБА_1 для подальшого проходження служби до військової частини НОМЕР_1 та скасування наказу про зараховування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Суд зазначає, що ключовим аспектом спірних правовідносин, які розглядаються у даній справі є неналежне виконання Військовою частиною НОМЕР_2 та Військовою частино НОМЕР_1 рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025, яке набрало законної сили.
Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у стаття 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Суд зазначає, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382, ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа №806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа №820/4261/18), від 09 липня 2019 року (справа №826/17587/18), від 31 липня 2019 року (справа №803/688/18), від 23 липня 2020 року (справа №661/89/17), від 24 липня 2020 року (справа №501/2172/15-а), Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.
При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.
Суд зазначає, що за наслідками аналізу предмету позову у даній справі вбачається, що він фактично спрямований на виконання іншого судового рішення у справі № 460/7190/25.
Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/7190/25 від 13.06.2025.
Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов'язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред'являти новий адміністративний позов.
Суд зазначає, що відповідні заяви повинні бути подані в рамках справи № 460/7190/25.
Позивач не скористався правом на подання у справі № 460/7190/25 заяв, в порядку статей 383 та 382 КАС України.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Отже, спір у цій справі №460/15728/25 є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі 460/7190/25, але виник на стадії виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовної заяви поданої до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, то підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 02 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 )
Суддя Д.П. Зозуля