02 жовтня 2025 року м. Рівне №460/1069/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О. за участю секретаря судового засідання Осташевської І.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі: позивач - в судове засідання не прибув, представник відповідача - в судове засідання не прибув, розглянувши за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди,
В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа №460/1069/25 за позовом (позовною заявою) ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому позивач з урахуванням клопотання від 03.03.2025 про зміну предмета позову просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати відповідача: 1) надати належним чином документи, підтверджуючи виключення позивача ОСОБА_1 з військового обліку у редакції Закону від 02.03.2012 року “Про військовий обов'язок і військову службу» при досягненні 40 річного віку на підставі пункту 2 частини 2,4 ст. 28 та пункту 4 частини 6 статті 37, як громадянина (рядового запасу), який досяг граничного віку перебування в запасі і в силу приписів ч.1 ст.32 вищезазначеної редакції Закону переведений у відставку; 2) внести зміни до військово-облікових документів позивача (примітки до Додатку 5 - разі виключення громадянина з персонального військового обліку робиться відмітка «Виключено з обліку» у Додатку 4 «Повідомлення про зміну облікових даних» передбачено для ТЦК та СП заповнення цієї форми, в якій містяться, зокрема графа 7. Зміна облікових даних та графа 8. Підстави для зміни облікових даних); 3) стягнути з відповідача на користь позивача три мільярди гривень завданої моральної шкоди.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає про те, що він звернувся до відповідача із запитом для отримання довідки або іншого документу у підтвердження того, що станом на 16 травня - червень 2012 року позивачу віці 40 років, як рядовий запасу, в силу приписів редакції Закону від 02.03.2012 року “Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі пункту 2 частини 2, 4 статті 28 та пункту 4 частини 6 статті 37 був виключений з військового обліку, як громадянин, який досяг граничного віку перебування в запасі і в силу приписів ч. 1 ст. 32 вищезазначеної редакції закону переведений у відставку. Водночас, станом на дату подання позовної заяви позивач відповіді від відповідача не отримав, що є протиправною бездіяльністю відповідача. Позивач зазначає, що у його військово-обліковому документі відсутній відповідний запис про виключення позивача з військового обліку, незважаючи на те, що виключення з військового обліку відбулося автоматично за досягненням ним граничного віку перебування у запасі, а відтак просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав свій відзив, в якому заперечує щодо позовних вимог позивача. Відповідач у відзиві зазначає про те, що відповідно до даних журналу «Реєстрації вхідної документації, що надійшла на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 » заява позивача не зареєстрована та відсутні дані щодо її надходження. Поряд з тим на заперечення викладених у позовній заяві тверджень зазначає, що згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Інформація про виключення позивача з обліку військовозобов'язаних в обліковій картці та відповідні рішення військово-лікарської комісії позивачем при постановці на облік у позовній заяві не надано і відповідні записи в обліковій картці відсутні. Звертає увагу, що положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі зазнавало змін. Так, Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до ст.28 Закону №2232-XII було внесено зміни, згідно з якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов'язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років. Тобто, з набранням чинності змінами до ч.2 ст.28 Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов'язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних другого розряду. Відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1487 відсутні, я і видача будь-яких документів. З огляду на вказане, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав свою відповідь на відзив та ряд додаткових пояснень, де заперечив щодо доводів відповідача наведених ним у відзиві, а позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 26.01.2025 позивачем через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 27.01.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2025 визначено суддю Гудиму Н.С. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 12.02.2025 суд у складі судді Гудими Н.С. прийняв зазначену позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №460/1069/25 за вказаним позовом, вирішив розгляд справи здійснювати одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив учасникам справи строки подання ними до суду інших заяв по суті спору.
Розпорядженням керівника апарату суду від 28.02.2025 №500 на підставі пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №460/1069/25 у зв'язку з відрахування зі штату суду судді Гудими Н.С. (головуючого судді у справі).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.02.2025 справу №460/1069/25 передано на розгляд судді Максимчуку О.О.
Ухвалою від 03.03.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до провадження, а розгляд і вирішення цієї справи №460/1069/25 вирішив продовжити одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) зі стадії підготовчого провадження.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та подав 03.03.2025 до суду свій відзив, в якому виклав свої заперечення на позовну заяву.
Позивач скористався правом на подання відповіді на відзив та подав 03.03.2025 свою відповідь на відзив, в якій заперечує щодо доводів відповідача наведених ним у відзиві, а позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.
Також 03.03.2025 позивач звернувся до суду з клопотанням про зміну предмета позову шляхом доповнення його позовною вимогою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача три мільярди гривень завданої моральної шкоди.
Позивач також подав до суду 03.03.2025, 04.03.2025 та 05.03.2025 клопотання та додаткові пояснення у справі на обґрунтування своїх позовних вимог.
Ухвалами від 14.05.2025 суд прийняв до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову у справі №460/1069/25, перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначив у справі підготовче засідання, у підготовче засідання викликав учасників справи (їх повноважних представників), встановив учасникам справи строки подання інших заяв по суті спору з урахуванням зміненого предмета спору.
26.05.2025 відповідач подав до суду свій відзив на позовну заяву з урахуванням зміненого предмета спору.
28.05.2025 позивач подав до суду свою відповідь на вказаний вище відзив відповідача.
11.06.2025 позивач подав до суду свої додаткові пояснення, які суд у підготовчому засіданні залишив без розгляду ухвалою від 14.07.2025.
Ухвалою від 14.07.2025 суд закрив підготовче провадження у справі, призначив розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань, в судове засідання викликав сторін та їх уповноважених представників, про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті повідомив сторін повістками про виклик до суду.
Ухвалами від 04.08.2025 та від 15.09.2025 суд відкладав судові засідання з розгляду справи по суті відповідно до 15.09.2025 та до 02.10.2025.
15.09.2025 позивач подав до суду свої письмові додаткові пояснення по суті спору, де позивач також просить суд провести судове засідання (розглянути справу по суті) за відсутності позивача в силу приписів ч. 3 ст. 194 КАС України.
02.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі в судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.
У визначені судом дату і час в судове засідання з розгляду справи по суті 02.10.2025 сторони не прибули, явки своїх представників не забезпечили.
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи за відсутності учасників справи суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) перебуває на обліку військовозобов'язаних в ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується роздруківкою з застосунку «Резерв+» від 24.07.2024.
Позивач 26.07.2024 звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати йому належним чином завірену довідку (чи інший документ тощо) у підтвердження того, що станом на 16 травня - червень 2012 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 40 років, як рядовий запасу, в силу приписів редакції Закону від 02.03.2012 року “Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі пункту 2 частини 2,4 ст.28 та пункту 4 частини 6 статті 37 був виключений з військового обліку, як громадянин, який досяг граничного віку перебування в запасі і в силу приписів ч. 1 ст. 32 вищезазначеної редакції Закону переведений у відставку.
Станом на дату звернення до суду з цим позовом, відповіді на вказаний запит позивачем не отримано, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду в цим позовом з наведеними вище позовними вимогами до відповідача, оскільки позивач вважає, що відповідно до частини 2 статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в редакції, яка діяла станом на 02.03.2012, військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві. Військовозобов'язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Отже, у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є зобов'язання відповідача надати належним чином документи, підтверджуючи виключення позивача з військового обліку у редакції Закону від 02.03.2012 року “Про військовий обов'язок і військову службу» при досягненні 40 річного віку на підставі пункту 2 частини 2,4 ст. 28 та пункту 4 частини 6 статті 37, як громадянина (рядового запасу), який досяг граничного віку перебування в запасі і в силу приписів ч.1 ст. 32 вищезазначеної редакції Закону переведений у відставку, та внести зміни до військово - облікових документів позивача (примітки до Додатку 5 - разі виключення громадянина з персонального військового обліку робиться відмітка «Виключено з обліку» у Додатку 4 «Повідомлення про зміну облікових даних» передбачено для ТЦК та СП заповнення цієї форми, в якій містяться, зокрема графа 7. Зміна облікових даних та графа 8. Підстави для зміни облікових даних).
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
За приписами частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов'язок включає, зокрема: взяття громадян на військовий облік; дотримання правил військового обліку.
За правилами частини 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до пункту 1 частини 10 статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Статтею 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.
При цьому, частиною 2 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 02.03.2012) визначалося, що військовозобов'язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.
Частиною 4 статті 28 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 02.03.2012) передбачалося, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Відповідно до статті 33 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 02.03.2012) військовий облік поділяється на облік призовників і облік військовозобов'язаних.
Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників і військовозобов'язаних, контроль за станом цієї роботи в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форм власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, іншими міністерствами та центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.
Військовий облік усіх призовників і військовозобов'язаних ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Військовий облік військовозобов'язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників і військовозобов'язаних ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 6 статті 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на 02.03.2012) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу або направлені для проходження альтернативної (невійськової) служби; 2) проходять військову службу (навчання) у вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) не отримали до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності; 9) померли.
З позовної заяви позивача вбачається, що позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив надати належним чином завірену довідку (чи інший документ тощо) у підтвердження того, що станом на 16 травня - червень 2012 року позивач був виключений з військового обліку оскільки як вважає позивач, він підлягав виключенню з військового обліку, як громадянин, який досяг граничного віку перебування в запасі (40 років) відповідно до пункту 4 частини 6 статті 37 №2232-XII (в редакції, чинній станом на 02.03.2012).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1994 №377 затверджено Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників (далі - Положення №377), який був чинний до 19.12.2016.
Відповідно до пункту 1 Положення №377 військовий облік військовозобов'язаних і призовників являє собою загальнодержавну систему обліку та аналізу призовних ресурсів у державі, придатних до військової служби. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами Міноборони, МВС, Служби безпеки, Управління державної охорони, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування.
За приписами пункту 3 Положення №377 військовий облік військовозобов'язаних і призовників проводиться згідно із Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" і цим Положенням за місцем їх проживання (перебування) з метою: забезпечення контролю за виконанням громадянами України військового обов'язку і за дотриманням ними встановлених правил військового обліку; своєчасного бронювання військовозобов'язаних за підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та воєнного часу; завчасної підготовки кадрів для заміни військовозобов'язаних, які підлягають призову у разі мобілізації, для планомірного переведення національної економіки, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на функціонування в умовах особливого періоду; надання допомоги військовим комісаріатам у проведенні оборонних і мобілізаційних заходів.
Наказом Міністра оборони України від 15.12.2010 №660 відповідно до статті 33 №2232-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.94 №377 «Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов'язаних і призовників» затверджено Інструкцію з організації ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах (далі - Інструкція №660), яка була чинна в період з 25.03.2011 по 18.04.2017.
Пункт 3.10. Інструкції №660 визначав, що: «В особових картках на військовозобов'язаних, які досягли граничного віку перебування в запасі, після проведення чергової звірки з відповідними військовими комісаріатами викреслюються дані про військовий облік і робиться відмітка: «Виключений з військового обліку за віком».
Отже, вказане свідчить про те, що позивач після досягнення ним граничного віку (40 років) повинен був ініціювати питання щодо виключення його з військового обліку ще у 2012 році, після чого за результатами чергової звірки мало б місце вирішення питання щодо такого виключення з проставленням відповідної відмітки.
Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів про те, що позивач ініціював таке питання після досягнення ним граничного віку в 2012 році, позаяк відповідачем стверджується, що інформація про виключення позивача з обліку військовозобов'язаних в обліковій картці відсутня.
Натомість, суд зазначає, що положення Закону №2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов'язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін. Так, Законами України №1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» та №1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» до статті 28 Закону №2232-XII внесено зміни, згідно з якими: з 27.03.2014 граничний вік військовозобов'язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років; з 22.07.2014 і станом на теперішній час з 50 років до 60 років.
Тобто, з набранням чинності змінами до статті 28 Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов'язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов'язаних другого розряду.
Щодо приписів частини 1 статті 58 Конституції України, на необхідність застосування яких посилається позивач, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із вступом його в силу і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований.
Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов'язаних в запасі.
За правилами статті 33 Закону №2232-ХІІ у чинній редакції, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами частини 1 статті 34 Закону №2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов'язаних: звільнені з військової служби в запас; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.
За правилами пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487) військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів. У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов'язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 “Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».
Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів».
Пунктом 79 Порядку №1487 встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки в тому числі: здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов'язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов'язаних та резервістів військово-облікових документів; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 81 Порядку №1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2).
При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Особиста присутність призовників, військовозобов'язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов'язкова.
Отже, з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування у запасі військовозобов'язаних другого розряду (60 років), відтак, підстави для виключення позивача з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі у розумінні приписів пункту 4 частини 6 статті 37 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) та Порядку №1487 відсутні.
При цьому, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивач помилково вважає, що часом виникнення спірних правовідносин є досягнення ним 40-річного віку (02.03.2012) і саме станом на цей час слід застосовувати норми закону для вирішення питання досягнення ним граничного віку перебування в запасі, позаяк станом на 02.03.2012 спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв'язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого статтею 28 Закону №2232-XII, не існувало.
Враховуючи наведене та оскільки, на час розгляду справи судом, позивач не має права на виключення з військового обліку у зв'язку з недосягненням граничного віку перебування у запасі, відсутні підстави для виключення позивача із військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що в свою чергу виключає обов'язок відповідача надати документи щодо виключення позивача з військового обліку, позаяк за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі, є військовозобов'язаним та не довів наявність підстав для виключення його з військового обліку відповідно до ч. 6 ст. 37 Закону №2232-XII (у чинній редакції).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (параграф 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11(2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При розгляді справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мали б суттєве значення для правильного вирішення спору, а інші доводи та заперечення учасників справи по суті позовних вимог не спростовують висновку про правомірність поведінки відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права, суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.
6. Розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат згідно із статтею 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій та стягнення моральної шкоди, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складений 02 жовтня 2025 року.
Суддя Олександр МАКСИМЧУК