справа № 380/22517/24
02 жовтня 2025 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Литвина Степана Йосиповича від 19 вересня 2025 року про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі № 380/22517/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (позивач/ТОВ «ВАМП-ЗАХІД») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці (відповідач), в якому просило:
- скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2;
- визнати протиправною картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595 та скасувати її.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, 79056) до Львівської митниці (вул. Костюшка Т., 1, м. Львів, 79007) про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 07 серпня 2024 року № UA209000/2024/100403/2.
Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07 серпня 2024 року № UA209230/2024/002595, складену Львівською митницею.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, 79056, код ЄДРПОУ 36659531) 6056,00 грн сплаченого судового збору.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які позивач очікує понести, то в цьому рішенні суд вказав, що питання їх розподілу суд вирішуватиме після надання позивачем доказів їх понесення з урахуванням вимог статті 139 КАС України.
19 вересня 2025 року представник позивача - адвокат Литвин Степан Йосипович подав через систему «Електронний суд» заяву від 19 вересня 2025 року про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, в якій просить суд стягнути з відповідача - Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати на правову допомогу у розмірі 7000,00 грн (оплату за досудове врегулювання спору позивач на враховує до відшкодування витрат).
Представник відповідача 23 вересня 2025 року подала через систему «Електронний суд» заперечення на заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат.
Представник відповідача вказує, що сума у розмірі 7000,00 грн, яку представник позивача просить відшкодувати, є неспівмірною із обсягом виконаних робіт, ціною позову та складністю справи з огляду на таке:
- у позовній заяві містяться загальні обґрунтування та посилання на норми закону без надання аналізу щодо того, як такі норми, на думку позивача, мають застосовуватись до правовідносин, що склались у цій справі. Тобто наведена адвокатом позивача у позовній заяві позиція є універсальною, висновки щодо застосування норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин фактично взяті із судової практики Верховного Суду, на яку посилається позивач у позовній заяві та може бути використана й у інших справах практично без внесення змін до відповідних процесуальних документів. Щодо подання відповіді на відзив, то з урахуванням того, що правова позиція сторони не змінювалася, підготовка відповіді на відзив на позовну заяву не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже адвокат був обізнаним про позицію позивача, а нормативно-правове регулювання спірних правовідносин залишилось ідентичним;
- щодо збору доказів, то представником позивача надано до суду виключно ті документи, які подавалися декларантом до митного оформлення. З урахуванням цього підготовка пакету документів не вимагала значних зусиль та часу;
- щодо поштової кореспонденції, то усі процесуальні документи надсилалися до суду з використанням системи «Електронний суд», тому така послуга не надавалася.
У зв'язку з цим просить суд зменшити суму, яку просить відшкодувати ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» як витрати, понесені на правничу допомогу.
02 жовтня 2025 року представник позивача - адвокат Литвин Степан Йосипович подав через систему «Електронний суд» клопотання від 02 жовтня 2025 року про долучення до матеріалів справи договору про надання правничої (правової) допомоги від 19 грудня 2023 року.
Вирішуючи заяву представника позивача - адвоката Литвина Степана Йосиповича від 19 вересня 2025 року про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає таке.
Особливості ухвалення додаткового рішення врегульовано статтею 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Так, частиною першою цієї статті передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Отже, однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано приписами глави 8 розділу 1 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За правилами частини третьої цієї статті для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За правилами частини четвертої названої статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог вказаної норми представник позивача подав до суду:
1. Договір про надання правничої (правової) допомоги від 19 грудня 2023 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Литвин та партнери» (Адвокатське бюро) (Договір).
Відповідно до пункту 4 Договору правничу (правову) допомогу, що надається Адвокатським бюро, Клієнт оплачує в гривнях без ПДВ, на підставі окремо виставлених рахунків-фактур. Оплата за цим договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання Клієнтом рахунку. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається Клієнту Адвокатським бюро факсимільним зв'язком або поштою. На письмову вимогу Клієнта Адвокатське бюро може надавати Акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. Акт про надання юридичної допомоги вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Клієнтом, останній не надав Адвокатському бюро письмові аргументовані заперечення на акт.
2. Акт про виконання робіт від 14 серпня 2024 року № 28/с, підписаний Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» та Адвокатським бюро «Литвин та партнери».
Згідно з цим актом вартість наданих послуг правничої допомоги становить 20000,00 грн, з яких - 13000,00 грн вартість досудового врегулювання спору, яка відповідно до заяви представника позивача - адвоката Литвина Степана Йосиповича від 19 вересня 2025 року про ухвалення додаткового судового рішення не враховується до відшкодування.
Водночас до суми 7000,00 грн (20000,00 грн - 13000,00 грн = 7000,00 грн) входять такі послуги: послуги надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - 1500,00 грн; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру - 2000,00 грн; вартість послуг, пов'язаних зі збором доказів - 1000,00 грн; гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу - 2000,00 грн; поштова кореспонденція - 500,00 грн.
3. Рахунок № 28/с/2024 від 14 серпня 2024 року на суму 20000,00 грн.
4. Платіжну інструкцію від 15 серпня 2024 року № 2 про оплату ТОВ «ВАМП-ЗАХІД» на користь Адвокатського бюро «Литвин та партнери» грошових коштів у розмірі 40000,00 грн за юридичні послуги згідно з рахунками №№ 28/с/2024 та 29/с/2024 від 14 серпня 2024 року.
Суд звертає увагу на те, що під час визначення суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.
Щодо цього суд зауважує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов'язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.
Суд також ураховує, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах (в тому числі й Верховного Суду), що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ, тож суд уважає, що витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи № 200/14113/18-а ухвалив постанову від 26 червня 2019 року, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Указані висновки Верховного Суду відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд ураховує під час вирішення такого питання.
Ураховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд під час розподілу судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на вищенаведене суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань сторони відповідача, підлягає зменшенню у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Отже, заявлені позивачем до відшкодування 7000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
За цих обставин з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, а також клопотання представника відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, суд уважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 5000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 252, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Литвина Степана Йосиповича від 19 вересня 2025 року про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат у справі - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАМП-ЗАХІД» (вул. Ковельська, 109Б, м. Львів, 79056, код ЄДРПОУ 36659531) 5000,00 грн витрат на правничу допомогу.
У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повне додаткове рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Суддя Клименко О.М.