01 жовтня 2025 рокусправа № 380/8875/25
м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Коморного О.І., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» про визнання протиправним та скасування рішення Львівської митниці.
Обставини справи:
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» з вимогами:
- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900072/2 від 24.01.2025 року;
- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900082/2 від 27.01.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» здійснює діяльність у сфері оптової та роздрібної торгівлі залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням і приладдям до нього, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. Зазначає, що для ведення господарської діяльності позивач, зокрема, уклав контракт купівлі - продажу №31072024 від 31.07.2024 та у межах цього Контракту позивач здійснив поставку й подальше митне оформлення партій товару, де митну вартість ввезеного товару задекларував за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту). Однак вказує, що Львівська митниця не визнала заявлені числові значення складових митної вартості товарів й прийняла рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач зазначає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості, Митниця виходила з того, що заявлена митна вартість товару не підтверджується належним чином, що відомості надані декларантом є неповними. Однак, позивач переконаний, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару є необґрунтованими. Принцип обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України) передбачає, що суб'єкт владних повноважень, повинен забезпечувати належність та повноту з'ясування усіх обставин справи, безпосередньо досліджує додані матеріали, тощо. Під час здійснення власної діяльності суб'єкт владних повноважень має враховувати всі ключові обставини, що мають значення для вирішення справи. Позивач стверджує, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості містять лише формальні пояснення з приводу неможливості застосувати попередні додаткові методи визначення митної вартості товару, а також зазначає, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару не містять жодних пояснень про те, чи справді обрані митні декларації, як джерела коригування митної вартості, були сформовані при поставці аналогічних партій товару за аналогічних умов поставки, комерційних умов тощо. Таким чином позивач вважає, що Митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п.4 ч.2 ст.55 МК України та п.2.1 Правил заповнення рішення в частині заповнення гр.33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.
Позивач вважає, що оскаржувані рішення не відповідають принципу обґрунтованості та просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 09.05.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справи.
Відповідач позов не визнав, долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву в якому зокрема зазначив, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару декларантом на вимогу митного органу надіслано документи які дублюють подані разом з митною декларацією та прайс-лист. Зазначає, що надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Відтак, у даній справі, документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв'язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Враховуючи наведене, просить суд відмовити в позові.
У поданій відповіді на відзив позивач додактово зазначає зокрема, що відповідач у відзиві на позовну заяву не навів жодних аргументів, які спростовують твердження позивача про протиправність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАВОР» укладено контракт купівлі - продажу №31072024 від 31.07.2024.
Згідно даного контракту позивач здійснив поставку й подальше митне оформлення партій товару, де митну вартість ввезеного товару задекларував за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору (контракту).
Відповідно до положень пп. 1.1, 1.2 контракту, продавець продає, а покупець купує засоби кріплення. Найменування товару, кількість, ціна, сума товару вказується в Інвойсах.
У п.2.2 Контракту JINFAST зазначено, що в ціну товару входять вартість виготовлення, погрузки, митного оформлення, тари, упаковки та маркування товару.
Умови поставки: FOB PENANG. Кінцева поставка товару здійснюється на територію України. Термін доставки кожної партії товарів та умови оплати вказуються у кожному інвойсі (пп. 3.1 - 3.3 Контракту).
У п.3.4 Контракту зазначено і про банківські стягнення, зокрема, що всі витрати і збори, включаючи банківські та митні збори і мита, а також збори по виконанню цього контракту, що стягуються на території покупця, оплачуються покупцем, на території продавця - продавцем.Комісія за банківські перекази оплачується на умовах SHA.
Відповідно до п.4.3 Контракту, кожна поставка повинна супроводжуватись такими документами: коносамент, інвойс, експортна декларація, пакувальний лист, сертифікат якості, сертифікат відповідності.
Позивач до митного оформлення надав митні декларації №25UA209170005337U8 від 23.01.2025 та №25UA209170005605U8 від 24.01.2025, в яких задекларував товар «болти з чорних металів».
На підтвердження заявленого рівня складових митної вартості товарів позивач надав митному органу, згідно Карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2025/000134 від 24.01.2025, №UA209170/2025/000150 від 27.01.2025, наступні документи:
Пакувальний лист (Packing list) №JF 24 - 146 від 04.12.2024, №JF 24 - 149 від 04.12.2024;
Рахунок-проформа (Proforma invoice) №24TAVOR-J01 від 01.08.2024;
Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №JF 24 - 146 від 04.12.2024, №JF 24 - 149 від 04.12.2024;
Коносамент (Bill of lading) №EMPGDN2400158 від 10.12.2024, №EMPGDN2400157 від 10.12.2024;
Автотранспортна накладна (Road consignment note) №21012024B від 21.01.2025, №21012024A від 21.01.2025;
Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №132375 від 10.01.2025, №132376 від 10.01.2025;
Банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 06.08.2024, №7 від 24.12.2024;
Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №16/01/2025 від 21.01.2025, №5 від 22.01.2025, №15/01/2025 від 21.01.2025, №ЛІ_000214 від 22.01.2025;
Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1 від 22.01.2025;
Калькуляція транспортних витрат б/н від 22.01.2025;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.09.2024;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №31072024 від 31.07.2024;
Договір (контракт) про перевезення №20.01.25 від 20.01.2025, №2101/25 від 21.01.2025, №20/01 від 20.01.2025, №30102023 від 30.10.2023, №ЕП03 від 21.01.2025, №412 від 28.11.2024;
Копія митної декларації країни відправлення №P14212001335 від 05.12.2024;
Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих 25UA209170005686U3 від 24.01.2025, №25UA209170005605U8 від 24.01.2025.
Після розгляду наданих документів, відповідач не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та прийняв Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900072/2 від 24.01.2025 року та №UA209000/2025/900082/2 від 27.01.2025 року.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно з ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право: - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з правилами ч.ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст. 58 МК України).
Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Відповідно до ч.18 ст.58 МК України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операцій береться за основу для визначення митної вартості за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами: 1) вартості операції при продажу недов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 62 МК України; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положенням статті 63 МК України.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Суд встановив, що на підтвердження заявленого рівня складових митної вартості товарів позивач надав митному органу такі документи: Пакувальний лист (Packing list) №JF 24 - 146 від 04.12.2024, №JF 24 - 149 від 04.12.2024; Рахунок-проформа (Proforma invoice) №24TAVOR-J01 від 01.08.2024; Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №JF 24 - 146 від 04.12.2024, №JF 24 - 149 від 04.12.2024; Коносамент (Bill of lading) №EMPGDN2400158 від 10.12.2024, №EMPGDN2400157 від 10.12.2024; Автотранспортна накладна (Road consignment note) №21012024B від 21.01.2025, №21012024A від 21.01.2025; Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №132375 від 10.01.2025, №132376 від 10.01.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару №2 від 06.08.2024, №7 від 24.12.2024; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №16/01/2025 від 21.01.2025, №5 від 22.01.2025, №15/01/2025 від 21.01.2025, №ЛІ_000214 від 22.01.2025; Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №1 від 22.01.2025; Калькуляція транспортних витрат б/н від 22.01.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 03.09.2024; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №31072024 від 31.07.2024; Договір (контракт) про перевезення №20.01.25 від 20.01.2025, №2101/25 від 21.01.2025, №20/01 від 20.01.2025, №30102023 від 30.10.2023, №ЕП03 від 21.01.2025, №412 від 28.11.2024; Копія митної декларації країни відправлення №P14212001335 від 05.12.2024; Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів поданих 25UA209170005686U3 від 24.01.2025, №25UA209170005605U8 від 24.01.2025.
На підтвердження транспортних витрат позивач надав: За митною декларацією № 25UA209170005337U8 від 23.01.2025 року: Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №16/01/2025 від 21.01.2025, №5 від 22.01.2025, CMR №21012024B. Щодо факту оплати транспортно-експедиційних послуг позивач надав Платіжну інструкцію в іноземній валюті №1 від 22.01.2025 року.
За митною декларацією №25UA209170005605U8 від 24.01.2025 року: Рахунок- фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №15/01/2025 від 21.01.2025, №ЛІ_000214 від 22.01.2025, CMR 21012024А. Щодо факту оплати транспортно-експедиційних послуг позивач надав Платіжну інструкцію в іноземній валюті №1 від 22.01.2025 року.
Відповідач дослідивши документи, додані позивачем до митної декларації, надіслав позивачу вимогу, якою відповідно до ст. 53 Митного кодексу України просив надати додаткові документи для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару та у відповідь на вимогу позивач надав:
- щодо вимоги в межах пакету документів за митною декларацією №25UA209170005337U8 від 23.01.2025 року: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товарів та послуг перевезення; транспортні (перевізні) документи (рахунок на перевезення, договір на перевезення); копію митної декларації країни відправлення; прейскурант (прайс - лист) виробника товару.
- щодо вимоги в межах пакету документів за митною декларацією №25UA209170005605U8 від 24.01.2025 року: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товарів та послуг перевезення; банківські платіжні документи, що підтверджують оплату товарів та послуг перевезення; транспортні (перевізні) документи (рахунок на перевезення, договір на перевезення), копію митної декларації країни відправлення; прейскурант (прайс - лист) виробника товару.
Після розгляду документів, Львівська митниця прийняла Рішення про коригування митної вартості №UA209000/2025/900072/2 від 24.01.2025 та №UA209000/2025/900082/2 від 27.01.2025.
Згідно рішення про коригування митної вартості від 24.01.2025 № UA209000/2025/900072/2 митним органом встановлено: «- відповідно до ч. 6 «Страхування» контракту від 31.07.2024 №31072024 Покривання покупцем усіх ризиків і воєнний ризик лише (крім S.R.C.C.) відповідно до малайзійських страхових положень. Проте, імпортером (покупцем) не подано жодних страхових документів та не враховано страхові витрати у митну вартість товару, чим порушено ч. 10 ст. 58 Митного Кодексу України; - відповідно до ч. 9.2 контракт діє до 31.12.2024 і є чинним до виконання всіх зобов'язань обома сторонами. Термін дії контракту буде продовжено автоматично на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати контракт. Другій стороні має бути повідомлено про це рішення у письмові формі за 30 днів до дати закінчення дії контракту. Оскільки на момент митного оформлення термін дії контракту закінчився та декларантом не подано жодної інформації про продовження чи розірвання контракту, в митного органу немає можливості перевірити його чинність на день подання митної декларації; - відповідно до договору на перевезення від 20.01.2025 № 20.01.25 за маршрутом Гданськ Польща - Львів Україна оплата за перевезення вантажів здійснюється перевізнику в строки, зазначені у заявці на перевезення. Проте, в поданій заявці на перевезення не вказано терміни оплати; - відповідно до інвойсу від 04.12.2024 № JF 24 - 146 передбачена передоплата 7000 дол. США. Відповідно до рахунку-проформи від 01.08.2024 24TAVOR-J01 решта сума після копії коносаменту. Декларантом подано два платіжних документи №2 від 06.08.2024 на суму 7000 дол. США та №7 від 24.12.2024 на суму 50262,82 дол. США, яка є більшою від суми інвойсу, а також даний документ містить посилання на інвойс № JF 24 - 149 від 04.12.2024, який до митного оформлення не подано. Таким чином, в митного органу немає можливості перевірити числові значення митної вартості товару; - відповідно до договору транспортного експедирування від 30.10.2023 № 30102023 передбачено 100 % передоплата за надані послуги. Декларантом подано платіжний документ №1 від 22.01.2025 на суму 7924 дол. США, яка є більшою від суми інвойсу (сума інвойсу 3962 дол. США), а також даний документ містить посилання на інвойс №16/01/2025 від 21.01.2025, який до митного оформлення не подано. Таким чином, в митного органу немає можливості перевірити числові значення складових митної вартості товару; - сума в експортній декларації від 05.12.2024 №P14212001335 не відповідає сумі інвойсу №JF 24 - 146 від 04.12.2024. Поданий на вимогу митного органу прайс-лист від 04.12.2024, який не містить товару поданого в митній декларації та не підтверджує цінової інформації. Декларантом на вимогу митного органу надіслано документи які дублюють подані разом з митною декларацією та прайс-лист. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності. Інших документів на вимогу не надано. Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 403070/2024/7024 від 03.09.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
Згідно рішення про коригування митної вартості від 27.01.2025 № UA209000/2025/900082/2, митним органом встановлено : «- відповідно до ч. 6 «Страхування» контракту від 31.07.2024№31072024 Покривання покупцем усіх ризиків і воєнний ризик лише (крім S.R.C.C.) відповідно до малайзійських страхових положень. Проте імпортером (покупцем) не подано жодних страхових документів та не враховано страхові витрати у митну вартість товару. Чим порушено ч. 10 ст. 58 Митного Кодексу України Відповідно до ч. 9.2 контракт діє до 31.12.2024 і є чинним до виконання всіх зобов'язань обома сторонами. Термін дії контракту буде продовжено автоматично на кожен наступний рік, якщо жодна із сторін не виявить бажання розірвати контракт. Другій стороні має бути повідомлено про це рішення у письмові формі за 30 днів до дати закінчення дії контракту. Оскільки на момент митного оформлення термін дії контракту закінчився та декларантом не подано жодної інформації про продовження чи розірвання контракту в митного органу немає можливості перевірити його чинність на день подання митної декларації; - відповідно до інвойсу від 04.12.2024 JF 24 - 149 передбачена передоплата 100% після копії коносаменту. Декларантом подано платіжний документи №7 від 24.12.2024 на суму 50262,82 дол. США, яка є більшою від суми інвойсу, а також даний документ містить посилання на інвойс №JF 24 - 146 від 04.12.2024, який до митного оформлення не подано. Таким чином в митного органу немає можливості перевірити числові значення митної вартості товару; - декларантом задекларовано транспортні витрати в сумі 223305,35 грн. Проте до митного оформлення подано рахунок на перевезення на суму 65000,00 грн. інших документів які підтверджують транспортні витрати не подано. Таким чином в митного органу немає можливості перевірити числові значення складових митної вартості товару; - відповідно до договору транспортного експедирування від 30.10.2023 № 30102023 передбачено 100 % передоплата за надані послуги. Декларантом подано платіжний документ №1 від 22.01.2025 на суму 7924 дол. США, яка є більшою від задекларованої суми транспортних витрат, а також даний документ містить посилання на інвойси №15/01/2025 від 21.01.2025, №16/01/2025 від 21.01.2025, які до митного оформлення не подано. Таким чином в митного органу немає можливості перевірити числові значення складових митної вартості товару; - сума в експортній декларації від 05.12.2024 №P14212001335 не відповідає сумі інвойсу №JF 24 - 149 від 04.12.2024. Поданий на вимогу митного органу прайс-лист від 04.12.2024, який містить не всі позиції товару поданого в митній декларації та не підтверджує цінової інформації… Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари. Застосовано метод 2б (ст. 60 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA 403070/2024/7024 від 03.09.2024. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.»
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- «…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів», постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- « … витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України […] Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації», постанова від 17.07.2019 у справі № 809/872/17;
- «… у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом», постанова від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15;
- «… у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів», постанова від 05.03.2019 у справі № 815/143/174;
- «… в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства», постанова від 21.12.2018 у справі № 815/1670/17. В цій постанові Верховний Суд зазначив, що відсутність в рішеннях обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості є самостійною підставою для їх скасування.
Аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують обраному відповідачем.
Позивач визначив митну вартість товару за ціною договору, яка зазначена в інвойсі. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією документи, визначені частиною другою статті 53 МК України.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
З наведеного суд дійшов висновку, що при митному оформленні товару позивач надав митному органу наявні у нього документи, що визначені частиною 2 статті 53 МК України, та перелічені судом вище.
Як видно з матеріалів справи, відповідач фактично витребував усі визначені у статті 53 Митного кодексу України документи, проте не надав суду достатніх доказів того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації. Водночас відповідач обґрунтовує оскаржуване рішення тим, що декларант не подав всіх витребуваних у нього документів. Такі дії митного органу не узгоджуються з положеннями пункту 2 частини 4 статті 54 МК України та сприяють тому, що декларант, будучи необізнаним стосовно фактичних причин, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана, не має реальної можливості усунути такі недоліки на стадії здійснення митного контролю правильності визначення задекларованої ним митної вартості товарів.
Щодо зауваження, згаданого у гр. 33 оскаржуваних рішень, про страхування вантажу, суд зазначає таке.
Відповідач покликається на положення ч.6 «Страхування» контракту від 31.07.2024 №31072024 й зазначає, що такі передбачають страхування товару, однак страхові витрати не враховано у митну вартість товару.
Як встановлено судом, у ч. 6 «Страхування» вказано, що покривання покупцем усіх ризиків і воєнний ризик лише (крім S.R.C.C.) здійснюється відповідно до малайзійських страхових положень, що не є обов'язком позивача страхувати товар.
Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Incoterms щодо правил поставки FOB зазначено, що за продавцем не закріплюється обов'язок страхування, натомість покупець зобов'язується за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження (див. п.п «а» та п.п. «б» п. Б.3 розділу FOB Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Incoterms).
Виходячи із сукупного тлумачення положень договору та правил тлумачення Інкотермс згідно умов поставки FOB у позивача відсутній обов'язок страхувати поставлений товар, а відтак позивач не повинен був надавати документи на підтвердження страхування товару до митного оформлення.
Щодо терміну дії Контракту, на покликання відповідача на ч. 9.2 контракту, де вказано, що такий діє до 31.12.2024 і є чинним до виконання всіх зобов'язань обома сторонами та на момент митного оформлення термін дії контракту закінчився, а декларантом не подано жодної інформації про продовження чи розірвання контракту, в митного органу немає можливості перевірити його чинність на день подання митної декларації, суд вважає, що факт здійснення розрахунків та отримання товару свідчить про те, що сторони фактично виконують зобов'язання за контрактом, що підтверджує його чинність.
Більше того, у контракті не передбачено обов'язку сторін повідомляти митні органи про продовження дії контракту - передбачено лише повідомлення другій стороні, і тільки у випадку бажання розірвати контракт.
Щодо терміну оплати, суд погоджується із твердженням позивача що терміни оплати не впливають на можливість митного органу здійснити перевірку заявлених числових значень складових митної вартості та не впливають на їх розмір.
Щодо сум інвойсів, у своєму рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900072/2 від 24.01.2025 митний зазначає, що «відповідно до інвойсу від 04.12.2024 №JF 24 - 146 передбачена передоплата 7 000 дол. США відповідно до рахунку-проформи від 01.08.2024 24TAVOR-J01 решта сума після копії коносаменту. Декларантом подано два платіжних документи №2 від 06.08.2024 на суму 7 000 дол. США та №7 від 24.12.2024 на суму 502 62,82 дол. США, яка є більшою від суми інвойсу, а також даний документ містить посилання на інвойс №JF 24 - 149 від 04.12.2024, який до митного оформлення не подано. Таким чином в митного органу немає можливості перевірити числові значення митної вартості товару».
Також в рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2025/900082/2 від 27.01.2025 вказано, що «відповідно до інвойсу від 04.12.2024 JF 24 - 149 передбачена передоплата 100% після копії коносаменту. Декларантом подано платіжний документ №7 від 24.12.2024 на суму 50 262,82 дол. США, яка є більшою від суми інвойсу, а також даний документ містить посилання на інвойс №JF 24 - 146 від 04.12.2024, який до митного оформлення не подано. Таким чином в митного органу немає можливості перевірити числові значення митної вартості товару».
Згідно з платіжним документом №7 від 24.12.2024 позивач сплатив 50 262,82 доларів США за двома інвойсами JF 24-146 та JF 24-149 від 04.12.2024, тобто, позивач одним платіжним документом сплатив вартість товару за двома поставками.
Як встановлено судом, інвойс JF 24-146 від 04.12.2024 має загальну вартість 29 262,82 доларів США, з яких передбачена передоплата у розмірі 7 000 доларів США відповідно до рахунку-проформи від 01.08.2024 № 24TAVOR-J01. Декларант підтвердив здійснення передоплати платіжним документом №2 від 06.08.2024. Решта суми за цим інвойсом становить 22 262,82 доларів США. Інвойс JF 24-149 від 04.12.2024 має вартість 27 611,36 доларів США.
Таким чином, судом встановлено, що сукупна сплачена сума збігається з платіжним документом №7 від 24.12.2024 і становить 50 262,82 доларів США.
Щодо невідповідності сум у інвойсах та експортній декларації, відповідач вказує, що сума в експортній декларації від 05.12.2024 №P14212001335 не відповідає сумам інвойсам №JF 24 - 146 та №JF 24 - 149 від 04.12.2024.
Суд зазначає, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України.
Враховуючи наведене, можна дійти висновку, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. При цьому, будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.
Відповідно до Керівництва із заповнення Єдиного адміністративного документа (далі - ЄАД), розроблене Генеральним Директоратом TAXUD (номер документу TAXUD/1619/08) графа 46 «статистична вартість» ЄАД має містити статистичну вартість. «Статистична вартість» означає вартість товарів на момент та у місці, де вони залишають територію країни - експортера - члена ЄС. Вона має базуватися на фактурній вартості товарів та має також включати допоміжні витрати, такі як транспорт, що відноситься до частини перевезення, яке проходить на статистичній території країни - члена ЄС, де відбувається експорт, а також витрати на митне оформлення товару у країні відправлення.
Таким чином, фактурна (митна) вартість завжди є меншою за статистичну або може їй дорівнювати, оскільки до статистичної вартості входить фактурна вартість товару та витрати на транспортування.
У той час, фактурна вартість - це вартість товарів, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті або повинна компенсуватися зустрічними поставками товарів та зазначається в рахунку-фактурі.
Одже суд вважає вірним твердження, що вартість товару за договором, вказана в рахунку-фактурі (інвойсі) та статистична вартість товару, яка зазначена в декларації країни відправника може відрізнятися.
Щодо транспортних витрат , судом встановлено наступне.
Згідно з банківським платіжним документом (платіжною інструкцією в іноземній валюті або банківських металах №1 від 22.01.2025 року на суму 7 924,00 дол.США) позивач здійснив оплату послуг фрахтування за два інвойсами, а саме: за інвойсом №15/01/2025 від 21.01.2025 року на суму 3 962, 00 дол. США та інвойсом №16/01/2025 від 21.01.2025 року також на суму 3 962, 00 дол. США, що також позивач пояснив у поясненнях на оскаржкванні рішення
Згідно з довідою про транспортні витрати для ТОВ «ТАВОР» від 22.01.2025 року, виданою ФОП « ОСОБА_1 », у суму 65 000, 00 грн входять також витрати на перевезення товару за маршрутом м/п Рава-Руська - м. Львів в сумі 8 000,00 грн.
Згідно з п.2 ч.11 ст.58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: витрати на транспортування після ввезення.
Таким чином, сума у 8 000, 00 грн не входить до числових значень митної вартості.
Щодо змісту прайс-листа, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 10.05.2023 року у справі №815/1780/17, зазначено, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) прайс-листа, а тому будь-які сумніви у правильності його складання не повинні впливати на висновок митного органу щодо необхідності коригування митної вартості товару.
Згідно висновку у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі №825/735/17, прайс-лист не є обов'язковим документом, що передбачений ч.2 ст.53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару, оскільки здійснення оплати за придбаний товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями та інвойсом.
Щодо покликання відповідача на виробника товару та торгівельної марки, суд зазначає, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, перелік документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, є вичерпним. При цьому документальне підтвердження виробника товару та торгівельної марки не входить до переліку обов'язкових документів, які впливають на визначення митної вартості.
Відомості про виробника та торгівельну марку є додатковою інформацією, яка не впливає на вартісні характеристики товару, а тому не є підставою для висновку про недостовірність декларування митної вартості товарів.
Оцінюючи надані декларантом до митного оформлення документи на підтвердження заявленої митної вартості товару в їх сукупності суд дійшов висновку, що такі документи є достатніми для підтвердження заявленої ТОВ «Тавор» митної вартості декларованого товару за основним методом.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує таке:
письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методу 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості імпортованого товару обґрунтовано митницею використанням інформації з МД № UA 403070/2024/7024 від 03.09.2024 та МД № UA 403070/2024/7024 від 03.09.2024.
В графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості вказані номер та дата митної декларацій, що слугувала джерелом інформації для прийняття рішення про коригування митної вартості. Суд звертає увагу суду на те, що за джерело інформації митниця використала декларацію щодо митного оформлення товару, в якій митна вартість визначалась за 6 (резервним методом). При цьому відповідач не пояснив аргументацію визначення саме цієї декларації, а не будь-якої іншої, в якій хоча б метод визначення митної вартості був основним (за ціною договору). Суд констатує, що митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів, умови поставки, країну походження, фактурну вартість, діапазон декларованих цін за ідентичні чи подібні товари тощо. Тому зазначення лише номера та дати однієї митної декларації, яка з неочевидних для суду причин була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування її вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованими, а відповідач не довів правомірності своїх рішень про коригування митної вартості товарів в частині визначення митної вартості імпортованого товару. Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900072/2 від 24.01.2025 та №UA209000/2025/900082/2 від 27.01.2025 не відповідають встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям обґрунтованості та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
Відповідно до норм статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу. Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме сплачений ним судовий збір в розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн.
Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в сумі 20000 грн. Відповідач подав заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважає такі витрати неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг. Посилається на те, що справа є незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Тому просить суд відмовити у задоволенні клопотання про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується такими положеннями:
відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За правилами частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до пункту 4) статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Нормами статті 30 цього Закону визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як визначено в частині п'ятій статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження підстав, факту понесення та розміру витрат, пов'язаних з розглядом справи, позивач надав суду копії таких документів:
- договір про надання правничої допомоги № 259 від 31.03.2021 року, укладений між ТОВ «Тавор» в особі директора Артима І.С. (клієнт) та адвокатським об'єднанням «Ті Енд Ті Партнерс». Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокатське об'єднання, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання із надання правової допомоги щодо представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін. Надання правової допомоги за цим договором здійснюється учасниками/членами Адвокатського об'єднання, які у випадках передбачених законом, діють на підставі ордерів про надання правової допомоги/довіреностей (пункт 1.4). Сторони домовилися, що вартість послуг Адвокатського об'єднання з надання правової допомоги за цим договором встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін в актах про надання правової допомоги (пункт 4.1). Відповідно до пункту 4.7 після одержання адвокатським об'єднанням акта про надання правової допомоги та у випадках, визначених пунктом 4.3 договору, адвокатське об'єднання формує і направляє на адресу клієнта чи безпосередньо надає клієнту рахунок на оплату послуг, а клієнт бере на себе зобов'язання забезпечити оплату послуг адвокатського об'єднання на підставі рахунку протягом 1-го банківського дня.
- акт про надання правової допомоги № 5 від 31.03.2021 з переліком наданих послуг, витраченого на виконання робіт часу: 1) підготовка, написання і подача позовної заяви - 7,5 год. - 15000 грн.; 2) підготовка, написання і подача відповіді на відзив - 2,5 год. 5000 грн. Загальна вартість наданих послуг - 20000 грн. Відповідно до пункту 5 акту оплата вартості наданої правової допомоги (юридичних послуг) на розсуд клієнта здійснюється у безготівковій формі на поточний рахунок Адвокатського об'єднання або у готівковій формі, шляхом безпосередньої передачі клієнтом грошових коштів уповноваженому представнику адвокатського об'єднання, про що уповноваженою особою адвокатського об'єднання складається прибутковий касовий ордер, а клієнту надається квитанція до прибуткового касового ордера, на підставі рахунку, що виставляється/надається адвокатським об'єднанням не пізніше 2-ох робочих днів з моменту одержання адвокатським об'єднанням копії цього акту, підписаної зі сторони клієнта. Оплата клієнтом рахунку, що виставляється/надається адвокатським об'єднанням у відповідності до положення цього пункту та договору здійснюється протягом 180 днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги або на першу вимогу адвокатського об'єднання.
- рахунок на оплату № 5 від 04.06.2025 на суму 20000 грн.
Суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування за рахунок відповідача розмір витрат на правову допомогу є завищеним та неспівмірним із складністю справи. Суд звертає увагу, що ця категорія справ належить до справ незначної складності, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень наявна велика кількість рішень цієї категорії, а в провадженні Львівського окружного адміністративного суду є значна кількість аналогічних справ між тими ж сторонами, що значно спрощує та скорочує час на написання позовної заяви.
Тому суд вважає, витрачений час (7,5 годин - на підготовку позовної заяви та 2,5 годин на написання відзиву) є завищеним. Суд визнає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.
Суд дійшов висновку, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок відповідача, підлягає зменшенню на підставі заперечень відповідачів та у зв'язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п'ятою статті 134 КАС України.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 20000 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
З огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 19-22,25-26,90,139,229,241-246,250,251,255,295 КАС України, суд -
ухвалив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900072/2 від 24.01.2025.
3. Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/900082/2 від 27.01.2025.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тавор» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, Київська набережна, буд. 14, кв. 22; код ЄДРПОУ 30613470) судові витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп).
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79000, Львівська обл., місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тавор» (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, Київська набережна, буд. 14, кв. 22; код ЄДРПОУ 30613470) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 коп).
6. В іншій частині щодо стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 16000,00 грн - відмовити.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 01.10.2025.
СуддяКоморний Олександр Ігорович