01 жовтня 2025 рокусправа № 380/10553/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області до Приватного підприємства «Б.М.В.» про зупинення експлуатації будівель.
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (місцезнаходження:79008, м.Львів, вул.Підвальна, 6, код ЄДРПОУ 38627339) звернулося до суду з позовом до Приватного підприємства «Б.М.В.» (місцезнаходження: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 25238725), в якому просить зупинити експлуатацію будівлі гаражів зупинити експлуатацію будівлі гаражів Приватного підприємства «Б.М.В.» за адресою: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Промислова, буд. 4, до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що уповноваженою особою ГУ ДСНС України у Львівській області проведено перевірку Приватного підприємства «Б.М.В.» щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, якою встановлено факти порушень законодавства. Враховуючи зазначене, у зв'язку з виникненням умов, за яких подальша експлуатація об'єкта несе ризик загрози життю людей, з метою недопущення спричинення шкоди здоров'ю людей, позивач звернувся з даним позовом до адміністративного суду. Позивач зазначив, що при експлуатації приміщення Приватного підприємства «Б.М.В.» вже не вперше виявлено численні порушення вимог пожежної та техногенної безпеки, що є підставою для зупинення роботи даного об'єкта. Виявлені порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які перебувають в приміщенні Приватного підприємства «Б.М.В.», а також особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі.
Ухвалою від 30.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву проти позову або заяви про визнання позову та роз'яснено наслідки такого неподання.
Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін був повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою відповідно до приписів ч.8 ст.126 КАС України.
Суд встановив таке.
07.04.2025 у складському приміщенні Приватного підприємства «Б.М.В.», розташованого за адресою: м. Жидачів, вул.Промислова, 4 виникла пожежа, за наслідками якої складений акт про пожежу від 07.04.2025 та Висновок.
У Висновку про причини виникнення пожежі зазначені порушення (невиконання) вимог законодавства у сфері пожежної безпеки на об'єкті пожежі:
- не проведено технічне обслуговування наявних вогнегасників (Розділ V п. 3.17 ППБУ):
- приміщення та територія не забезпечено відповідними знаками безпеки згідно з ДСТУ ISO 6309:2007 «Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір» (Розділ II п. 8 ППБУ);
-для виробничих приміщень не визначено категорії щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 «Визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною тa пожежною небезпекою», а також клас зони згідно з «Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок» (НПАОП 40.1- 1.32 01) (Розділ III п. 2.9 ППБУ);
- посадовими особами та працівниками не пройдено навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013року № 444 «Про затвердження Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях» (Розділ II п. 16 ППБУ);
- будівлі та приміщення не обладнано системами протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації, системою передавання тривожних сповіщень, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей) відповідно до ДБН: В2.5 56:2014 (Розділ V п. 1.2 ППБУ);
- дерев'яні елементи горищних покриттів (крокви) адміністративної будівлі не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності (Розділ III п. 2.5 ППБУ).
- в побутовому приміщенні допущено використання пошкоджених електророзеток (Розділ IV п. 1.18 ППБУ);
- з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів та кабелів не здійснено за допомогою зварювання, паяння або затискачів (Розділ IV п. 1.6 ППБУ)4
- відповідальній особі за пожежну безпеку не заведено журнал обліку вогнегасників (Розділ V п. 3.10 ППБУ);
- наявні пожежні щити на території не укомплектовано згідно норм належності: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., протипожежне покривало - 1 шт., багор або лом та гак - 2 шт., лопати - 2 шт., сокири - 2 шт. (Розділ V п. 3.11 ППБУ);
- на пожежних щитах (стендах) не вказано їх порядкові номери та номери телефону для виклику пожежно - рятувальних підрозділів (Розділ V п. 3.12 ППБУ);
- пожежні щити (стенди) не забезпечують захист вогнегасників від потрапляння сонячних променів, а також захистом змінних комплектуючих виробів від використання не за призначенням (Розділ V п. 3.13 ППБУ);
- для швидкого знаходження місця розташування пожежної водойми (басейна) не встановлено покажчики (об'ємний зі світильником або плоский із застосуванням світловідбивних покриттів) з нанесенням на нього: літерного індексу «ПВ», цифрового значення відстані в метрах від покажчика до водойми, цифрового значення запасу води в кубічних метрах та кількості пожежних автомобілів, котрі можуть одночасно встановлюватися на майданчику біля водойми (Розділ V п. 2.1 підпункт 9 ППБУ).- до водойми не влаштовано під'їзд з майданчиком (пірсом) розміром не менше 12 х 12 м для встановлення пожежних автомобілів і забирання води будь-якої пори року (Розділ V п. 2.1 підпункт 5 ППБУ);
- в побутовому приміщенні піч не відділено протипожежними розділками (відступами) від горючих конструкцій (Розділ IV п. 2.6 ППБУ);
- на об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) не встановлено протипожежний режим (Розділ II п. 3 ППБУ);
- під час експлуатації пічного опалення допустив залишення печі (металевої буржуйки) без догляду (Розділ ІV п. 2.13 ППБУ);
- діяльність приватного підприємства здійснюється за відсутності декларації відповідності матеріально-технічної бази суб'єкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки (п. 2 ст. 57 КЦЗУ).
На підставі Акту пожежі та Висновку ГУ ДСНС звернулось до суду з даним позовом про застосування заходів реагування.
Дослідивши письмові матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 затверджено Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі - Положення №1052).
Відповідно до п. 1 Положення №1052, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.
Відповідно до п.п. 39 п. 4 Положення №1052 ДСНС відповідно до покладених на неї завдань: організовує і здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, суб'єктами господарювання.
Відповідно до ст.4 Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 № 5403-VI (далі - КЦЗ України) цивільний захист - це функція держави, спрямована на захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.
За приписами п.21 ч.1 ст. 20 КЦЗ України до завдань і обов'язків суб'єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до п.33 ч.1 ст.2 КЦЗ України пожежна безпека відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов'язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.
Згідно з п.26 ч.1 ст.2 КЦЗ України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Відповідно до ч.3 ст.55 КЦЗ України забезпечення пожежної безпеки покладається на власника (власників) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна або наймачів (орендарів) земельної ділянки та іншого об'єкта нерухомого майна, якщо це обумовлено договором найму (оренди), а також на керівника (керівників) суб'єкта господарювання.
За правилами ч. 1 ст.64 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 1 ст. 68 КЦЗ України визначено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов'язані застосовувати санкції, визначені законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 70 КЦЗ України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є:
1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, нормами і правилами;
2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
За приписами ч.7 ст.7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відповідно до п.2 Порядку обліку пожеж та їх наслідків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2030 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2023 № 313) ДСНС здійснюється єдиний облік пожеж з метою проведення аналізу причин та умов виникнення пожеж, визначення витрат на їх гасіння, оцінки стану пожежної безпеки населених пунктів та об'єктів, прогнозування ситуації та розроблення превентивних заходів для недопущення пожеж та загибелі чи травмування людей, запобігання знищенню матеріальних цінностей (майна) та захисту від пожеж довкілля, створення умов для їх гасіння.
Суд зазначає, що приписи КЦЗ України та Закону № 877-V не містять в собі визначення «конкретних обставин, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей», переліку відповідних «небезпечних чинників», «порушень вимог законодавства у сфері пожежної безпеки», наявність яких створює загрозу життю та здоров'ю людей.
Відповідно до п.3.1 Національного класифікатору ДК 019:2010 «Класифікатор надзвичайних ситуацій», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457 (далі - Класифікатор), надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, зокрема епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, що призвело (може призвести) до виникнення великої кількості постраждалих, загрози життю та здоров'ю людей, їх загибелі, значних матеріальних утрат, а також до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності.
Розділом 4 Класифікатора встановлено, що надзвичайна ситуація техногенного характеру - це порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті унаслідок транспортної аварії (катастрофи), пожежі, вибуху, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин, раптового руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах телекомунікації, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічних аварій тощо.
У розділі 6 Класифікатора зазначені коди надзвичайних ситуацій унаслідок пожеж та вибухів.
Згідно з положеннями ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять», небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать: підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 2 КЦЗ України, аварія - небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила ураження, травмування населення або створює на окремій території чи території суб'єкта господарювання загрозу життю або здоров'ю населення та призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи спричиняє наднормативні, аварійні викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив на навколишнє природне середовище.
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров'ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків.
Відповідно до п. 43 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об'єктах, а також у суб'єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.
За правилами п. 26 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України небезпечний чинник - це складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
З огляду на вказане, слід вважати, що настання реальної загрози життю та здоров'ю людей у сфері пожежної безпеки слід пов'язувати з обставинами і небезпечними чинниками, які безпосередньо можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.
При цьому, заходи реагування застосовуються судом за позовом органу державного нагляду, який повинен обґрунтувати наявність підстав для цього, тобто вказати та довести, що виявлені порушення у сфері пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, а також необхідність застосування конкретного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.
Загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища.
Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
При обранні такого заходу реагування мають враховуватися принципи співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли, та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07.12.2020 у справі № 340/1451/20, які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховуються судом при вирішенні спірних правовідносин.
Метою застосування такого заходу є відвернення ймовірного настання для невизначеного кола осіб негативних наслідків виявлених порушень. Такі негативні наслідки полягають у завданні шкоди життю та здоров'ю людей, але їх настання є вірогідною подією.
При цьому, нормами КЦЗ України установлена можливість застосування різних заходів реагування, при цьому критерієм їх розмежування є створення такими порушеннями загрози життю та здоров'ю людей і саме наявність такої загрози надає можливість для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд чи окремих приміщень.
Загрозу життю та здоров'ю людей створюють такі порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства, які безпосередньо можуть призвести до виникнення пожежі як неконтрольованого процесу знищення або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для істот та навколишнього природного середовища (п. 32 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України).
Саме такі порушення вимагають вжиття заходів реагування адміністративним судом у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.
Суд зазначає, що з характеру порушень, описаних раніше, випливає, що такі порушення є суттєвими, оскільки можуть призвести до виникнення пожежі, як неконтрольованого процесу знищування або пошкодження вогнем майна, під час якого виникають чинники, небезпечні для людей та навколишнього природного середовища і, як наслідок, можуть створювати небезпеку завдання шкоди життю та здоров'ю людей у процесі самої пожежі.
При цьому, вищевказані порушення не є формальними та стосуються суттєвих недоліків у протипожежній системі, що у свою чергу унеможливлює забезпечення безпеки людини в разі виникнення пожежі чи іншої надзвичайної ситуації.
Станом на момент розгляду справи по суті доказів усунення вищенаведених порушень відповідачем не наведено, а судом не встановлено.
Суд зазначає, що відсутність доказів усунення відповідачами порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, свідчить про обґрунтованість необхідності застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації їх об'єкта. Застосування вказаного заходу є цілком співмірним з характером порушень законодавства щодо забезпечення пожежної безпеки.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 23.12.2019 у справі №804/8378/17 (провадження №К/9901/22095/19), висновки якого, в силу вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд також зазначає, що навіть усунення частини виявлених порушень, за наявності відповідних доказів, не свідчить про минування загрози життю та здоров'ю людей та, як наслідок, відсутності підстав для застосування відповідних заходів реагування.
Також суд ураховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 28.02.2019 у справі № 810/2400/18 (адміністративне провадження № К/9901/67046/18), відповідно до яких забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров'я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення. Відповідно до першого речення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов'язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов'язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.
Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі №814/1272/18 (адміністративне провадження №К/9901/30775/19).
Крім того, у вказаній справі Верховний Суд висловився, що застосований захід реагування має тимчасовий характер, період дії якого залежить безпосередньо від факту усунення відповідачем виявлених порушень.
Водночас, застосований за заявою позивача захід реагування має також спонукаючий характер, направлений на забезпечення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Також такий захід реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Враховуючи викладене у зв'язку з виникненням загрози життю та/або здоров'ю людей та з метою недопущення спричинення шкоди життю чи здоров'ю людей суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Суд також зазначає, що відповідач у разі усунення недоліків в повному обсязі, виявлених ДСНС України у Львівській області, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, не позбавлений можливості звернутися до органу державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення із повідомленням відновлення господарської діяльності.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №809/443/16 (адміністративне провадження №К/9901/36946/18).
При цьому, слід звернути увагу, що застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей. При цьому, поняття загрози життю та/або здоров'ю людини є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за якою, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 31.01.2020 у справі № 640/4506/19.
Таким чином, судом встановлено, що недотримання відповідачем вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки і цивільного захисту та небезпечність зазначених в акті перевірки порушень, свідчать про високий ризик виникнення надзвичайних ситуацій у будівлях та спорудах за адресою: за адресою: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Промислова, буд. 4 ТзОВ «ГРАД-Н» Приватного підприємства «Б.М.В.».
Як вже зазначалося судом, статтею 3 Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необхідність зупинення експлуатації (роботи) об'єктів, а саме: будівлі гаражів Приватного підприємства «Б.М.В.» за адресою: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Промислова, буд. 4 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.
Аналогічна правова позиція в аналогічних правовідносинах висловлена у Постанові Верховного суду від 04.06.2019 у справі № 809/443/16.
Згідно з вимогами ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, стосовно заявлених вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Оскільки доказів понесення позивачем таких витрат не надано, вони розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області (місцезнаходження:79008, м.Львів, вул. Підвальна, 6, код ЄДРПОУ 38627339) до Приватного підприємства «Б.М.В.» (місцезнаходження: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Промислова, буд. 4, код ЄДРПОУ 25238725) про зупинення експлуатації будівель задовольнити повністю.
Зупинити експлуатацію будівлі гаражів Приватного підприємства «Б.М.В.» за адресою: 81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Промислова, буд. 4, до повного усунення порушень вимог законодавства з питань пожежної та техногенної безпеки.
Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.