про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі
01 жовтня 2025 рокусправа № 380/19486/25
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Клименко О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Підставою позову є протиправність, на думку позивача, поведінки відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 07 липня 2020 року по 10 вересня 2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021, 2022 роки у неналежному розмірі, а також неврахування під час складання грошового атестата розміру грошового забезпечення у належному розмірі.
Спір виник з публічно-правових відносин, належить до компетенції адміністративних судів, предметної та територіальної підсудності Львівського окружного адміністративного суду.
Позовна заява подана з додержанням вимог статей 159-161 КАС України. Відсутні підстави, визначені статтями 169-170 КАС України, для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке мотивоване тим, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у період з 07 липня 2020 року по 10 вересня 2022 року, а з 11 вересня 2022 року по сьогодні продовжує проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Саме у зв'язку із проходженням безперервної військової служби в умовах воєнного часу позивач не мав реальної фізичної можливості отримати кваліфіковану правничу допомогу, дізнатися про порушення своїх прав та звернутися до суду за їх захистом. Водночас позивач не одержав письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, а саме відомостей про те, який саме розмір прожиткового мінімуму застосовувався під час визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.
З огляду на вказане просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити його.
Вирішуючи вказане клопотання позивача, суд зазначає, що спірні у цій справі правовідносини виникли у зв'язку з недотриманням відповідачем, на думку позивача, законодавства про оплату праці.
Утім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України, тлумачачи норми статті 233 КЗпП України, ураховує, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Тож у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції:
«Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Своєю чергою, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 дійшов висновку про те, що якщо наявні тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ, то у такому разі правове регулювання здійснюється так: правовідносини за період до 19 липня 2022 року підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-ІХ).
Суд, ураховуючи правовий висновок Верховного Суду, викладений у наведеній вище постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, зазначає, що спірний період з 07 липня 2020 року по 10 вересня 2022 року умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом № 2352-ІХ (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 07 липня 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України у редакції до внесення змін Законом № 2352-ІХ, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року по 10 вересня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду працівником з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що з вимогами, які стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення (інших його складових) за період з 07 липня 2020 року по 19 липня 2022 року, строк звернення до суду позивач не пропустив.
Що ж стосується вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 10 вересня 2022 року, то суд відзначає, що у спірні періоди та на момент звернення з цим позовом до суду проходив та продовжує проходити військову службу, що підтверджується копією його військового квитка, а також довідкою військової частини НОМЕР_2 .
Суд зазначає, що із запровадженням в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану всі військові формування, в яких проходив та проходить військову службу позивач, переведені на воєнний стан, що є загальновідомою обставиною. Отже, станом на день звернення до суду із цим позовом та станом на сьогодні позивач продовжує проходити військову службу, виконуючи конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, суверенітету і територіальної цілісності України, що є найважливішими функціями держави у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.
Беручи до уваги викладені обставини у сукупності, враховуючи факт перебування позивача на військовій службі у Збройних Силах України у період, коли він дізнався про порушення своїх прав оскаржуваною поведінкою відповідача, суд уважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з позовними вимогами про перерахунок та виплату грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 10 вересня 2022 року з поважних причин, а тому з цих підстав його належить поновити.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, в якій Суд зазначив, що, зважаючи на специфічні умови військової служби та реалії, пов'язані зі збройною агресією проти України, роль Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні Української держави, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності, Верховний Суд погоджується з висновками судів обох інстанцій про те, що проходження позивачем військової служби свідчить про поважність причин пропуску процесуального строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Частиною першою статті 12 КАС України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
З урахуванням значення справи для сторін, обраного позивачем способу захисту, категорії та незначної складності справи, обсягу та характеру доказів у справі, кількості сторін та інших учасників справи, суддя дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.12, 160, 161, 171, 248, 256, 257, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задовольнити. Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновити його у частині вимог, що стосуються перерахунку та виплати грошового забезпечення (інших його складових) за період з 19 липня 2022 року по 10 вересня 2022 року.
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
Справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Роз'яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити позивачу його право на подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу, протягом п'яти днів з дня вручення відзиву.
Роз'яснити відповідачу його право на подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'яти днів з дня вручення відповіді на відзив.
Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, - http://adm.lv.court.gov.ua/fair/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна