30 вересня 2025 рокусправа № 380/21784/24 м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/21784/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив:
- зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача подану у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, та винести мотивоване рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач згідно вимог законодавства вчасно, 25.05.2024 уточнив свої персональні дані, а 18.06.2024 було сформовано його військово-обліковий документ у мобільному застосунку «Резерв+».
12.07.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою про оформлення йому відстрочки у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Позивач надав всі необхідні докази, що є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви позивач долучив оригінали та нотаріально завірені копії документів які доводять, що він військовозобов'язаний, проживає разом з членами сім'ї та являється єдиною працездатною особою, що відповідно до закону зобов'язаний доглядати та утримувати батька, особу з інвалідністю внаслідок війни 2 групи, матір, особу з інвалідністю З групи та малолітню сестру. В цей день додатково подано заяву батьком, в якій останній просить врахувати, що син ОСОБА_1 1992 р.н., являється військовозобов'язаним однак, єдиною, основною, працездатною особою, що здійснює догляд за ним, інвалідом внаслідок війни 2 групи, та утримує решту непрацездатних членів сім'ї.
Службовими особами відповідача заявлено представнику незаконну вимогу всупереч Порядоку №1487, про особисте прибуття військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , наголосивши, що без його присутності заява розглядатися не буде. В кінцевому результаті всупереч ст.ст. 5, 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», дві зареєстровані в РТЦК заяви громадян України державними службовцями не розглянуто, відповіді не надано.
Позивач вважає, що подану ним 12.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, посадовими особами незаконно не взято до уваги та не розглянуто по суті. Він акцентує увагу, що згідно службових обов'язків відповідно до Положення про ТЦК, затвердженого постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154, районні ТЦК оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, а також ведуть їх спеціальний облік. Тобто відповідач, як суб'єкт владних повноважень утримався від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції, а відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу 18.11.2024, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 11.11.2024 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
12.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій зазначив, що є особою, яка на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, просив розглянути таку заяву та оформити у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, довідку про відстрочку від призову на військову службу підчас мобілізації.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач просить зобов'язати відповідача надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Судом частково враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірного наказу з наступних встановлених підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції на час спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Згідно із п. 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (в редакції на час спірних правовідносин) надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів спростовування чи заперечення підстав і предмету позову.
Враховуючи вказане та надаючи правову оцінку доказам у справі суд зазначає наступне:
12.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив оформити довідку про відстрочку від призову на військову службу підчас мобілізації. На наявній у справі копії згаданої заяви мітиться відмітка про отримання відповідачем такої.
Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів розгляду згаданої заяви позивача, відповідно на думку суду підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача подану 12.07.2024 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560.
В частині позовних вимог - винести мотивоване рішення про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає, що такі є передчасними, оскільки суд не може собою підміняти відповідача та здійснювати за відповідача перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення
Відповідно в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Також суд враховує положення Висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява N 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява N 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом частково враховуються аргументи позивача.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 подану 12.07.2024 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянути заяву ОСОБА_1 подану 12.07.2024 у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 605,60 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295 -297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення складено в повному обсязі 02.10.2025 року.
СуддяГавдик Зіновій Володимирович