про розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу
і порядку виконання судового рішення
02 жовтня 2025 року м. Дніпро Справа № 360/1074/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О. В., розглянув у письмовому провадженні звіт військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по адміністративній справі № 360/1074/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення індексації грошового забезпечення,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення індексації грошового забезпечення.
07 квітня 2025 року через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему до Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 18 квітня 2025 року заяву адвоката Щасливого Олексія Романовича в інтересах ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення індексації грошового забезпечення - задоволено частково.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Луганського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 360/1074/22 протягом двох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою суду від 25 червня 2025 року прийнято звіт військової частини НОМЕР_1 від 18.06.2025 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 360/1074/22.
Встановлено військовій частині НОМЕР_1 новий строк на подання звіту про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі №360/1074/22 на три місяці з дня отримання копії цієї ухвали.
22 вересня 2025 року від військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання судового рішення, в якому зазначив, що згідно довідки-розрахунок від 23 квітня 2024 року №1849/ФЕС зазначено, що сума нарахування ОСОБА_1 з 01.12.2015 по 28.02.2018, базовий місяць січень 2008 року, зазначено 85 896,16 грн.
Відповідно до Інструкції, Положення про фінансове господарство розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня (другого ступеня) за кошторисом Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 05.11.2009 № 550, Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, доведених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280, якщо рішення суду набрало законної сили після вжиття заходів щодо його оскарження, відповідно до якого фінансово-економічна служба військової частини НОМЕР_1 зобов'язана здійснити відповідні видатки за КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», начальником фінансово-економічної служби - головним бухгалтером складається розрахунок коштів, необхідних для виконання рішення суду відповідно до чинного законодавства, який разом з копією рішення суду, та заявкою (додатковою заявкою), в якій враховані відповідні кошти надсилається до фінансово-економічного підрозділу вищого органу для його перевірки стосовно відповідності нормам чинного законодавства та рішенню суду. У разі надходження асигнувань за КЕКВ 2800 “Інші видатки» для виконання рішення суду, кошти невідкладно перераховуються на карткові рахунки військовослужбовців відповідно до складених розрахунків.
На сьогоднішній день, асигнувань для виконання вищевказаного рішення суду не надходило. В разі їх надходження, кошти невідкладно буде перераховано на карткові рахунки військовослужбовців.
Разом з цим, у зв'язку з відсутністю фінансування у Військовій частині НОМЕР_1 кошти ОСОБА_1 ще не надходили, тому виплати йому ще не здійснені. У зв'язку із тим, що Військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні у Фінансовому економічному управлінні Командування сухопутних сил і не є розпорядником коштів, то у неї не має можливості самостійно здійснювати такі виплати. Станом на 22 вересня 2025 року інформації щодо виділення додаткових асигнувань з цього приводу на адресу Військової частини НОМЕР_1 не надходило.
Військова частина НОМЕР_1 не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України.
Військова частина НОМЕР_1 не має впливу на вищий орган, який відповідає за кінцевий результат щодо всіх питань по здійсненню саме виплат грошових коштів, оскільки саме з державного бюджету вкотре не поступають кошти для виконання рішень судів.
Військова частина НОМЕР_1 не може підпадати до кола осіб - суб'єктів владних повноважень для практичного виконання судового рішення в частині здійснення грошових виплат військовослужбовцям, оскільки Військова частина НОМЕР_1 не має своїх фінансових окремих рахунків, не включена до Єдиного реєстру підприємств та організацій України, а є структурним підрозділом у Збройних Силах України.
Відповідно до листа Департамента соціального забезпечення Міністерства оборони України №220/13/9088 від 04.11.2024 року зазначено, що надходять численні листи щодо виділення бюджетних призначень для виконання рішень судів з окремих питань виплати грошового забезпечення та індексації військовослужбовцям Збройних Сил України.
Міністерством оборони України триває робота щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення виконання судових рішень по КЕКВ 2800 “Інші поточні видатки», оскільки виділені асигнування на 2024 рік вичерпано.
Міністерством оборони України, з метою своєчасного забезпечення належних виплат військовослужбовцям Збройних Сил України, порушено питання перед Міністерством фінансів України, зокрема, щодо збільшення видатків на виконання судових рішень.
Міністерство фінансів України листами від 19.06.2024 № 10010-27-5/18577 та від 18.07.2024 № 10010-27-5/21266 повідомило, що Кабінет Міністрів України доручив органам сектору безпеки і оборони вжити заходів, зокрема стосовно призупинення внесення пропозицій щодо перерозподілу асигнувань за рахунок скорочення видатків на грошове забезпечення військовослужбовців (доручення від 10.07.2024 № 16515/0/2-24).
Генеральним штабом Збройних Сил України, за пропозиціями Центрального управління оборонних ресурсів Генерального штабу Збройних Сил України та Департаменту, поінформовано Міністра оборони України щодо зазначених проблемних питань (вих. № 300/1/С/30031 від 08.10.2024) та відповідно до доручення Міністра оборони України від 08.10.2024 № 34679/з в Міноборони вживаються заходи щодо пошуку додаткового фінансового ресурсу для забезпечення вищезгаданої потреби.
Головні розпорядники бюджетних коштів (далі - головні розпорядники) - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу України отримують повноваження шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (далі - розпорядник нижчого рівня) - розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному розпоряднику та (або) діяльність якого координується через нього.
Розпорядники нижчого рівня, до сфери управління яких належать інші розпорядники нижчого рівня, в процесі складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів застосовують до них положення цього Порядку, визначені для головних розпорядників.
Командиром військової частини НОМЕР_1 здійснено усі залежні від нього заходи за для своєчасного виконання рішення суду у цій справі, однак через незалежні від нього обставини останнє виконати неможливо фізично.
Ухвалою від 26 вересня 2025 року звіт Військової частини НОМЕР_1 від 22 вересня 2025 року про виконання рішення суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи) на 02 жовтня 2025 року;
стягувачу у строк до 01 жовтня 2025 року включно подати до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо звіту Військової часини НОМЕР_1 від 22.09.2025.
запропоновано стягувачу та боржнику у строк до 01 жовтня 2025 року включно подати до суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» пояснення щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду у справі № 360/1074/22 шляхом стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 нарахованих сум індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018.
витребувано у військової частини НОМЕР_1 довідку про нараховану суму індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 на виконання рішення суду із зазначенням суми обов'язкових податків та зборів, які підлягають відрахуванню, про виплачену суму на виконання рішення суду із зазначенням суми обов'язкових податків та зборів.
29 вересня 2025 року від заявника надійшли пояснення в яких зазначено, що оскільки при ухваленні рішення в цій справі способом відновлення порушеного права позивача судом було обрано зобов'язання відповідача - військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум з відповідача не було обрано в якості способу відновлення порушених прав позивача, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить позивач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі. Крім того суд зазначає, що при розгляді даної справи суд не вирішував питання про стягнення з відповідача конкретної суми.
Відтак, при зміні способу виконання такого рішення із зобов'язання відповідача вчинити певні дії на стягнення конкретної суми такої виплати відбудеться зміна рішення по суті. Оскільки зміна на підставі статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання суб'єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.Просили відмовити стосовно зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Стягувач не скористався правом подати пояснення щодо звіту про виконання рішення суду та щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду.
При розгляді звіту про виконання рішення суду, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
В адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 7 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
У відповідності до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно із частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Абзацом першим частини першої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У частині дев'ятій статті 382-3 КАС України визначено, що суд розглядає питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення за правилами статті 378 цього Кодексу.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу (частина одинадцята статті 382-3 КАС України).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 в адміністративній справі №360/1074/22 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 або відповідач) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення індексації грошового забезпечення, позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 28 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року», «серпень 2015 року», а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Судом встановлено, що звіт Військової частини НОМЕР_1 відповідає вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Розглянув звіт про виконання рішення суду, суд встановив, що Військовою частиною НОМЕР_1 на виконання рішення суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 вчинено такі дії:
- згідно довідки-розрахунок від 23 квітня 2024 року №1848/ФЕС зазначено, що сума нарахування ОСОБА_1 з 28.05.2015 по 30.11.2015, базовий місяць квітень 2015 року зазначено 114 (сто чотирнадцять) грн., 23 коп;
- згідно довідки-розрахунок від 23 квітня 2024 року №1849/ФЕС зазначено, що сума нарахування ОСОБА_1 з 01.12.2015 р. по 28.02.2018р., базовий місяць січень 2008 року зазначено 85 896 (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість) грн. 16 коп.
Отже наведені обставини свідчать, що військовою частиною НОМЕР_1 частково виконано рішення суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22, а саме в частині нарахувати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року», «серпень 2015 року», а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року», тому в цій частині суд приймає звіт військової частини НОМЕР_1 .
Проте, з наданих в матеріали справи доказів судом встановлено, що нарахована на виконання рішення суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 індексація грошового забезпечення залишається невиплаченою.
Наданими в матеріали справи доказами підтверджено, що військовою частиною в межах наданих йому повноважень вживаються заходи з метою повного виконання рішення суду, проте такі заходи є недієвими, оскільки не призвели до повного виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Статтею 7 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження», з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Абзацом першим частини першої статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже з наведених положень слідує, що невиконання рішення суду в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року», «серпень 2015 року», а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року», протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З наданих в матеріали справи доказів судом установлено, що невиплаченою ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 індексація грошового забезпечення залишається у розмірі 86 010,39 грн.
З дати набрання рішенням суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 законної сили пройшло більше двох місяців.
Проте нарахована на виконання цього рішення суду заборгованість стягувачу не сплачена.
Отже судом встановлено, що наявні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року», «серпень 2015 року», а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року», на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати індексації за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року» «серпень 2015 року» у розмірі 114, 23 грн, а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року» у розмірі 85 896,16 грн.
Всі наведені військовою частиною НОМЕР_1 у поясненнях заперечення щодо зміни порядку і способу виконання рішення суду не змінюють встановлених судом обставин, що рішення суду залишається невиконаним протягом строку, значно більшого, ніж 2 місяці з дня набрання ним законної сили, а наведена практика Верховного Суду є не прийнятною судом через зміну законодавства, що регулює питання судового контролю, є безумовною підставою для зміни способу і порядку виконання рішення суду відповідно до положень частини третьою статті 378 КАС, тому не мають значення для вирішення питання щодо зміни способу і порядку виконання рішення суду та відхиляються судом.
Також за наслідками розгляду звіту суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до начальника військової частини штрафу, оскільки звіт в частині нарахування індексації судом прийнятий, а неповне виконання судового рішення обумовлене причинами, які не залежать від волевиявлення військової частини НОМЕР_1 .
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 293, 294, 295, 378, 382, 382-1, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 від 22 вересня 2025 року № 787 про виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 в частині нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року», «серпень 2015 року», а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року».
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 360/1074/22 в частині зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року», «серпень 2015 року», а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року», на стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати індексації за період з 28 травня 2015 року по 30 листопада 2015 року включно - «травень 2015 року» «серпень 2015 року» у розмірі 114,23 грн (сто чотирнадцять гривень 23 коп), а за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року включно «січень 2008 року» у розмірі 85 896,16 грн (вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто шість гривень 16 коп).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Cуддя О.В. Ірметова