30 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/1070/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яка виражається у формі невчинення ним дій (невиконанні у встановлених законом порядку та строк обов'язку) щодо розгляду поданої Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Радій" заяви-розрахунку № 14312430-2024-74 від 09.12.2024 та фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняти та розглянути у встановленому порядку заяву-розрахунок Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" щодо нарахування виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його переведення на легшу, нижчеоплачувану роботу та здійснити фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я він був переведений на легшу, нижчеоплачувану роботу у відділ культури та естетичного розвитку на посаду охоронника, згідно наказу ПАТ "НВП "Радій", у зв'язку з цим ПАТ "НВП "Радій" звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою-розрахунком від 09.12.2024 №14312430-2024-74 для фінансування витрат, пов'язаних із переведенням на легшу, нижчеоплачувану роботу Проте, у прийняті та задоволені заяви-розрахунку відповідачем було відмовлено. 19.12.2024 він звернувся до відповідача із заявою, у якій просив надати роз'яснення щодо неприйняття заяви-розрахунку. Листом від 20.12.2024 №1100-0312-8/77873 відповідач повідомив про те, що немає підстав для прийняття заяви-розрахунку для фінансування витрат, у разі переведення мене на легшу, нижчеоплачувану роботу.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяви в якому заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що позивачу встановлено стійку втрату працездатності, тому норми статті 33 Закону № 1105 не застосовуються, оскільки Головне управління здійснює щомісячну страхову виплату, що компенсує втрачену заробітну плату (або відповідну її частину).
Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якому підтримав заявлені позовні вимоги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
08.09.2003 року позивач, працюючи слюсарем-ремонтником на Кіровоградському учбово-виробничому підприємстві УТОГ, отримав виробничу травму у вигляді осколкового підвертельного перелому лівого стегна зі зміщенням, що підтверджується Актом про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) від 18.09.2003 б/н, у зв'язку з чим йому було встановлено 30% втрати працездатності згідно акту огляду МСЕК від 24.11.2004 № 768/9.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК від 29.01.2014 №10 ААА 263241 позивачу встановлено 25% втрати працездатності безстроково, у зв'язку з чим встановлена та виплачується щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати працездатності.
Із 20.02.2012 року ОСОБА_1 працює в ПАТ "Науково-виробниче підприємство "Радій", що підтверджується витягом з наказу від 20.02.2012 №5 та довідкою від 14.02.2025 №60/76.
У зв'язку із погіршенням стану здоров'я позивача, що підтверджується довідками №14 від 26.10.2023, №41 від 07.11.2023 та №63 від 22.10.2024, виданими Комунальним некомерційним підприємством "Поліклінічне об'єднання Кропивницької міської ради" Поліклінічне відділення №5 на виконання вимог статті 170 Кодексу законів про працю України, позивач звернувся до роботодавця із заявою від 28.03.2024 про переведення його на іншу, легшу роботу.
01.04.2024 згідно наказу ПАТ "НВП "Радій" від 29.03.2024 №4а позивача переведено з посади слюсаря-ремонтника шостого розряду ЗВРГ на легшу, нижчеоплачувану роботу у відділ культури та естетичного розвитку на посаду охоронника.
У зв'язку з цим ПАТ "НВП "Радій" звернулось до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою-розрахунком від 09.12.2024 №14312430-2024-74 для фінансування витрат, пов'язаних із переведенням позивача на легшу, нижчеоплачувану роботу (тобто доплати до попереднього середнього заробітку, який ОСОБА_1 мав до переведення).
Проте, відповідач відмовив у прийнятті та задоволенні заяви-розрахунку від 09.12.2024 №14312430-2024-74.
19.12.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в Кіровоградській області із заявою, у якій просив надати роз'яснення щодо неприйняття заяви-розрахунку №14312430-2024-74.
Листом №1100-0312-8/77873 від 20.12.2024 відповідач повідомив про те, що Головне управління не має підстав для прийняття заяви-розрахунку ПАТ "НВП "Радій" №14312430-2024-74 від 09.12.2024 для фінансування витрат, у разі переведення позивача на легшу, нижчеоплачувану роботу. Відповідь мотивована тим, що за умови встановлення у потерпілого втрати працездатності, норми статті 33 Закону № 1105 не застосовуються, оскільки Головне управління здійснює щомісячну страхову виплату, що компенсує втрачену заробітну плати ( частину), відповідно до статті 30 Закону № 7705".
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 170 Кодексу законів про працю України працівників, які потребують за надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.
При переведенні за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу за працівниками зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення, а у випадках, передбачених законодавством України, попередній середній заробіток зберігається на весь час виконання нижчеоплачуваної роботи або надається матеріальне забезпечення за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.
Згідно статті 253 Кодексу законів про працю України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-ХІV (далі - Закон №1105).
Згідно статті 3 Закону №1105 соціальне страхування здійснюється за принципами, зокрема: державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості фінансування витрат, пов'язаних із наданням страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; відповідальності роботодавців та страховика за реалізацію права застрахованої особи на страхові виплати та соціальні послуги згідно з цим Законом.
Згідно частини 1 статті 29 Закону №1105 страхуванню від нещасного випадку підлягають, зокрема особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту).
Згідно частини 1 статті 30 Закону №1105 страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Згідно частини 7 статті 30 Закону №1105 страхові виплати складаються із:
1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сімї та особам, які перебували на утриманні померлого);
3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу;
5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Крім того, за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкого обмеження життєдіяльності (частини 1 статті 33 Закону №1105).
Необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її характер та тривалість переведення встановлюються ЛКК або МСЕК, або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи (частини 2 статті 33 Закону №1105).
Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК, або експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи строк роботодавець не забезпечує потерпілого відповідною роботою, уповноважений орган управління здійснює потерпілому страхову виплату в розмірі його середньомісячної заробітної плати (частина 4 статті 33 Закону №1105).
Зазначеним нормам Закону №1105 повністю кореспондують норми Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 року №4-1 (далі - Порядок №4-1).
Умови здійснення страхової виплати при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу визначені окремим розділом VII Порядку №4-1.
Так, згідно п.1 розд.VII Порядку №4-1 необхідність переведення потерпілого на іншу роботу, її характер та тривалість переведення встановлюються лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) або МСЕК.
За потерпілим, тимчасово переведеним на легшу, нижчеоплачувану роботу, зберігається його середньомісячна заробітна плата на строк, визначений ЛКК, або до встановлення стійкого обмеження життєдіяльності (п. 3 розд.VII Порядку №4-1).
Якщо потерпілого за станом здоров'я відповідно до висновку ЛКК або МСЕК переведено на легшу, нижчеоплачувану роботу, згідно зі статтею 170 Кодексу законів про працю України, страхувальник зберігає за ним попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення за рахунок власних коштів (п.4 розд.VII Порядку №4-1).
Починаючи з п'ятнадцятого дня переведення потерпілого на легшу роботу, зазначені виплати (доплата до середнього заробітку, який він мав до ушкодження здоров'я) проводяться страхувальником за рахунок коштів соціального страхування на строк, установлений ЛКК або МСЕК (п.5 розд.VII Порядку №4-1).
Якщо у встановлений ЛКК або МСЕК строк страхувальник не забезпечує потерпілого відповідною роботою, страхові виплати потерпілому здійснюються в розмірі його середньомісячної заробітної плати на строк, установлений ЛКК або МСЕК. Зазначена виплата проводиться страхувальником за рахунок коштів соціального страхування (п.6 розд.VII Порядку №4-1).
Згідно частини 5 статті 33 Закону №1105 середньомісячна заробітна плата, передбачена частинами першою і четвертою цієї статті, обчислюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 №1266, пунктом 31 якого визначено, що середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, які діють на підставі Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2. Основними завданнями головного управління Фонду є, зокрема, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Законів України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (п.З Положення).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 №28-3 установлено, що Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №12 (далі - Порядок №12), діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і застосовується з урахуванням, зокрема, наступного: фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами;
Згідно п.4 Порядку №12 фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам та окремих виплат потерпілим на виробництві здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду або їх відділеннями є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення та окремих виплат потерпілим на виробництві за їх видами. Форма заяви-розрахунку наведена у додатку 1 до цього Порядку.
Страхувальник подає заяву-розрахунок до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення за своїм місцезнаходженням чи місцем проживання. Заява-розрахунок надається страхувальником в паперовому вигляді особисто до робочого органу виконавчої дирекції Фонду або його відділення, або надсилається в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (п.5, п.6 Порядку №12).
Згідно п.8 Порядку №12 робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.
Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обгрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
Підстави ж для відмова у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг визначені статтею 39 Закону №1105. Так уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 01.04.2024 згідно наказу ПАТ "НВП "Радій" від 29.03.2024 №4а позивача переведено з посади слюсаря-ремонтника шостого розряду ЗВРГ на легшу, нижчеоплачувану роботу у відділ культури та естетичного розвитку на посаду охоронника, у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, що підтверджується довідками №14 від 26.10.2023, №41 від 07.11.2023 та №63 від 22.10.2024, виданими Комунальним некомерційним підприємством "Поліклінічне об'єднання Кропивницької міської ради" Поліклінічне відділення №5.
У зв'язку з чим, ПАТ "НВП "Радій" підготував відповідну заяву-розрахунок №14312430-2024-74 від 09.12.2024 та направив відповідачу.
Однак, відповідач відмовив у прийняття заяви-розрахунку ПАТ "НВП "Радій" від 09.12.2024 №14312430-2024-74 з посиланням не те, що ОСОБА_1 встановлено 25% втрати працездатності безстроково і відповідач здійснює йому щомісячну страхову виплату, що компенсує втрачену заробітну плати (її частину), відповідно до статті 30 Закону № 1105, а тому відсутні підстави для застосування норм статті 33 Закону № 1105.
Судом встановлено, що позивач працюючи слюсарем-ремонтником на Кіровоградському учбово-виробничому підприємстві УТОГ, отримав виробничу травму у вигляді осколкового підвертельного перелому лівого стегна зі зміщенням, згідно Акту про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1) від 18.09.2003 б/н, у зв'язку з чим було встановлено 30% втрати працездатності згідно акту огляду МСЕК від 24.11.2004 № 768/9 та призначено щомісячну страхову виплату втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, яка передбачена пунктом 1 частини 7 статті 30 Закону № 1105 та згідно розділу V Порядку №4-1.
Воднораз суд наголошує, що страхова виплата при тимчасовому переведенні потерпілого на легшу, нижчеоплачувану роботу є іншим, окремим видом страхових виплат ніж щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, яка передбачена пунктом 1 частини 7 статті 30 Закону № 1105, та має інші підстави та порядок набуття права на таку виплату.
Положення Закону № 1105 не містять застережень щодо встановлення та виплати двох або більше різних видів страхових виплат .
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про протиправні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо неврахування заяви-розрахунку Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" щодо нарахування виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його переведення на легшу, нижчеоплачувану роботу та здійснити фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
Щодо позовної вимоги, у якій позивач просить суд зобов?язати відповідача прийняти та розглянути у встановленому порядку заяву-розрахунок Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" щодо нарахування виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його переведення на легшу, нижчеоплачувану роботу та здійснити фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку., суд зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.
Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідачем не проводилась перевірка відомостей, вказаних у поданій довідці-розрахунку (у тому числі й арифметична), тому правові підстави для зобов?язання ГУ ПФ України в Кіровоградській області до фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку, відсутні.
Натомість належним способом поновлення порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду у Кіровоградській області прийняти та розглянути заяву-розрахунок Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" № 14312430-2024-74 від 09.12.2024 щодо нарахування виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його переведення на легшу, нижчеоплачувану роботу з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 1211,20 грн) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, присудивши їх позивачеві з бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог (2/3= 807, 47 грн).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 20632802; адреса: вул. Соборна, 7-а, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у прийнятті заяви-розрахунку Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" для нарахування виплати ОСОБА_1 у зв'язку з його переведенням на легшу, нижчеоплачувану роботу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області прийняти та розглянути заяву-розрахунок Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" № 14312430-2024-74 від 09.12.2024 щодо виплат ОСОБА_1 різниці у заробітку у зв'язку з його переведенням на легшу, нижчеоплачувану роботу, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 807,47 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК