01 жовтня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3057/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Притули К.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії ,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №8 від 18.03.2025 року в частині що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини З статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що законодавством не передбачено надання документів про переміщення закладу освіти.
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачем відзиву на позовну заяву не подавалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до довідки Бахмутської ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 ім. Дмитра Чернявського Бахмутської міської ради Донецької області від 24.04.2025 року №298 позивач працює вчителем фізичної культури на 1.4 ставки (а.с.15).
Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (а.с.30).
До заяви було долучено: копія паспорта, копія РНОКПП, наказ про призначення на посаду, довідка ЗЗСО, копія диплома, документи підтверджуючи роботу в навчальному закладі.
Повідомленням відповідача від 17.04.2025 року №3/750 позивачу відмовлено у наданні відстрочки у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про переміщення навчального закладу з тимчасово окупованої території (а.с.31).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон України №2232-XII).
Згідно з частинами 1, 2 ст.1 Закону Закон України № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, дія якого в подальшому була неодноразово продовжена та наразі триває.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (далі - Закон № 3543-XII).
Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені ст. 23 Закону № 3543-XII.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), яким, серед іншого, врегульовано процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Так, відповідно до Додатку 5 вищезазначеного Порядку документами, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 2 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII є:
- для наукових і науково-педагогічних працівників закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій - довідка закладу освіти або наукової установи (організації) про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці, диплом про науковий ступінь;
- для педагогічних працівників закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти - довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.
Отже, подання підтверджуючих документів про переміщення навчального закладу з тимчасово окупованої території, для отримання відстрочки, законом не передбачена.
Як вже зазначалось, позивачем було надано довідку Бахмутської ЗОШ І-ІІІ ступенів №18 ім. Дмитра Чернявського Бахмутської міської ради Донецької області від 24.04.2025 року №298, згідно якої, позивач працює вчителем фізичної культури на 1.4 ставки (а.с.15).
Загальновідомим є той факт, що м. Бахмут Донецької області на цей час окуповане російською федерацією.
Розпорядженням начальника Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 16.08.2024 № 178 рр «Про організацію освітнього процесу у 2024/2025 навчальному році в закладах освіти. Підпорядкованих Управлінню освіти Бахмутської міської ради» освітній процес у закладах загальної середньої та позашкільної освіти організовано за дистанційною формою здобуття освіти (п.п. 1.2 Розпорядження) (а.с.17-18).
Розпорядженням начальника Бахмутської міської військової адміністрації Бахмутського району Донецької області від 11.09.2024 № 198 рр «Про затвердження мережі закладів освіти. Підпорядкованих Управлінню освіти Бахмутської міської ради, на 2024/2025 навчальний рік» затверджено мережу закладів загальної середньої освіти. До цієї мережі відноситься, в тому числі Бахмутська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 ім. Дмитра Чернявського Бахмутської міської ради Донецької області
Зазначене підтверджується також довідкою №294 від 21.04.2025 в.о. начальника управління освіти Бахмутської міської ради (а.с.25).
Отже, позивач не підлягає призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону № 3543-XII.
Суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Оскільки відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, суд розцінює таку бездіяльність як визнання позову.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Відповідно до ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно зі ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так, у постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов'язання уповноваженого органу прийняти конкретне рішення є правильним, коли уповноважений орган розглянув клопотання заявника та прийняв рішення, яким протиправно відмовив в його задоволенні. З іншого боку, відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком без належного з'ясування питання про наявність у нього права на таку пенсію.
Таким чином суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні дискреційні повноваження, оскільки позивачем надано всі передбачені законом документи для отримання відстрочки, і такі документи дають не неї право.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Як зазначив позивач у позовній заяві, судовий збір було сплачено виходячи з того, що було заявлено дві вимоги немайнового характеру.
Відповідно до п.23 ч.1 ст. 4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії є похідної від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення.
Отже, позивачем фактично заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру.
Судовий збір за подання даної позовної заяви складає 1211,20 грн, суд стягує на користь позивача.
Ураховуючи внесені наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 зміни до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року № 787, суд роз'яснює порядок повернення судового збору за судовим рішенням.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначені випадки коли сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок).
Отже, повернення суми надміру сплаченого судового збору повертається у вищезазначеному порядку.
Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 оформлене протоколом комісії з надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації №8 від 18.03.2025 року в частині що стосується відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 2 частини З статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА