Рішення від 02.10.2025 по справі 640/21016/19

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2025 року №640/21016/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., суддів: Діски А.Б., Жукової Є.О., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України, держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 4 - Державна казначейська служба про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди, скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просив визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття пункти 1, 2, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», підпункт 2 пункту 1, пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України постановою від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що управлінням Служби безпеки України в Харківській області та Управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області застосовано відносно нього постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», що підтверджується копією довідки про грошове забезпечення виданої Управлінням Служби безпеки України в Харківській області для перерахунку його пенсії, на підставі якої для перерахунку пенсії визначені: посадовий оклад, оклад за військовим званням та процентна надбавка за вислугу років, без урахування додаткових видів грошового забезпечення.

Позивач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» є частково протиправною, у зв'язку з чим, змушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 листопада 2018 року відкрито провадження у справі №826/17907/18 за правилами загального позовного провадження.

18.12.2018 позивач подав заяву про зміну предмету позову та залучення до участі у справі співвідповідачів - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі-відповідач-1, ГУ ПФУ в Харківській області) та Управління Служби безпеки України в Харківській області (далі-відповідач-2, УСБУ в Харківській області).

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 05.02.2019 заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду та залучено до участі у справі співвідповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Управління Служби безпеки України в Харківській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2019 у справі №826/17907/18 роз'єднано в окремі провадження позовні вимоги ОСОБА_1 шляхом виділення в окреме провадження позовних вимог:

до УСБУ в Харківській області - про зобов'язання Управління Служби безпеки України в Харківській області надати ГУ ПФУ в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2018 ОСОБА_1 ;

до ГУ ПФУ в Харківській області - про зобов'язання відповідача-1 вчинити дії, які полягають у перерахунку та виплаті пенсії з 01.03.2018 ОСОБА_1 у сумі 54 456, 92 грн з грошового забезпечення для перерахунку пенсії у сумі 92 299, 86 грн, стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої за березень-грудень 2018 року пенсію у загальній сумі 479 483,00 грн та недоплачену за січень-жовтень 2019 року пенсію у сумі 471 004,80 грн, а всього у загальній сумі 950 487,80 грн.

Також позивач просив стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на його користь понесені витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 17 807,87 грн на підставі частини першої статті 139 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 11.11.2019 справу №640/21016/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління УСБУ в Харківській області, ГУПФУ в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії прийнято до провадження.

26 листопада 2019 року, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надано до суду пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначає, що органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншим органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках. Під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 були враховані всі складові грошового забезпечення, зазначені у довідці від 12.04.2018 №1123, наданої управлінням Служби безпеки України по Харківській області. Отже, ГУ ПФУ не мало правових підстав враховувати будь-які інші види грошового забезпечення, окрім тих, що зазначені в довідці. Оскільки для перерахунку пенсії з 01.01.2018 ані управлінням Служби безпеки України по Харківській області, ані позивачем інших довідок (із зазначенням додаткових видів грошового забезпечення) не надавалося, позовні вимоги в цій частині є передчасними. Щодо наведеного позивачем в позовній заяві власного розрахунку, зазначає, що такий розрахунок не відповідає нормам чинного законодавства та не базується на документах пенсійної справи.

Позивач 09.12.2019 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив:

визнати протиправними та нечинними з моменту прийняття пункти 1, 2, 7 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", а також підпункт 2 пункту 1 та пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України постановою від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб";

визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 № 804 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»;

зобов'язати УСБУ в Харківській області надати ГУ ПФУ в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2018 позивачу із зазначенням складових та загальної суми грошового забезпечення, які зазначені ним в цій заяві;

зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області вчинити дії, які полягають у перерахунку та виплаті пенсії з 01.03.2018 позивачу у сумі 54 456,92 грн з грошового забезпечення для перерахунку пенсії у сумі 92 299,86 грн;

стягнути з ГУ ПФУ в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплачену за період березень - грудень 2018 року пенсію у загальній сумі 479 483, 00 грн., а також недоплачену за період січень-грудень 2019 року пенсію у сумі 565 205,76 грн, а всього у загальній сумі 1 044 688,00 грн.

24 грудня 2019 року, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надано до суду відзив на заяву про збільшення позовних вимог, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначає, що визнання не чинними в подальшому п. п.1, 2 постанови № 103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, не може мати наслідком зобов'язання відповідача до вчинення певних дій за період до 05.03.2019, оскільки цей факт не розповсюджує свою дію на правовідносини, що склались між позивачем та відповідачем до набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

Надалі, 10.03.2020 до суду першої інстанції позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в даній справі.

Як слідує із зазначеної заяви позивач додатково заявив вимоги про стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області недоплачену за січень-березень 2020 року пенсію у сумі 138 758, 01 грн, а всього у загальній сумі 1 183 446, 77 грн.

Окрім того, позивачем 11.03.2020 до суду подано заяву про зміну предмета позову в цій адміністративній справі.

У вказаній заяві позивач додатково до вказаних вище вимог заявив вимоги до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття підпункт 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 № 1088.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 09.12.2019 про збільшення розміру позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення з ГУ ПФУ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої за березень-грудень 2018 року пенсії у загальній сумі 479 483, 00 грн та недоплаченої за січень - грудень 2019 року пенсії у сумі 565 205, 76 грн, а всього у загальній сумі 1 044 688,76 грн.

Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 від 10.03.2020 про збільшення позовних вимог в частині позовних вимог про стягнення з ГУ ПФУ в Харківській області недоплаченої за січень-березень 2020 року пенсії у сумі 138 758, 01 грн., а всього у загальній сумі 1 183 446, 77 грн.

Визнано зловживанням процесуальними правами подання ОСОБА_1 заяви про зміну предмета позову від 11.03.2020 та залишено її без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 залишена без змін.

27.08.2020 до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про зміну предмету позову та вимоги заявлені до ГУ УПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області та держави України в особі ГУ УПФУ в Харківській області та Кабінету Міністрів України, у якій просив, крім зобов'язання УСБУ в Харківській області скласти та подати довідку, а ГУ ПФУ в Харківській області - вчинити дії з перерахунку та виплати пенсії з 01.03.2018, стягнути солідарно з ГУ ПФУ в Харківській області та держава Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області і кабінету Міністрів України недоплачену пенсію на підставі статті 56 Конституції України (матеріальна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень).

14.09.2020 надійшла до суду заява, якою ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги, викладені у заяві від 27.08.2020 про зміну предмету позову, в частині періоду (доповнено вереснем 2020 року) та суми стягнення недоплаченої пенсії (до 1460962 грн).

Аналогічна заява про збільшення позовних вимог, викладених у заяві від 27.08.2020 про зміну предмету позову, в частині періоду (доповнено жовтнем 2020 року) та суми стягнення недоплаченої пенсії (до 1 507 215,70 грн) надійшла від ОСОБА_2 до суду 12.10.2020.

09.11.2020 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про зміну предмету позову, в якій позивачем заявлені вимоги до ГУ УПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області та держави України в особі ГУ УПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області та Кабінету Міністрів України.

У цій заяві (від 09.11.2020) ОСОБА_2 у позовних вимогах уточнив (доповнив) період (з 01.03.2018 по 06.11.2020) та розмір пенсії, яка, на його переконання, є недоотриманою та підлягає стягненню солідарно з ГУ ПФУ в Харківській області та держави Україна. Крім цього, ОСОБА_2 просив стягнути солідарно з ГУ ПФУ в Харківській області та держави Україна завдані йому збитки (упущену вигоду) в сумі 1553468,13 грн на підставі статті 56 Конституції України внаслідок та в результаті прийняття органом державної влади -Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів (постанови Кабміну №103, №804 та № 1088), що визнані судовими рішеннями повністю або частково протиправними.

10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, з урахуванням якої просив:

визнати протиправною бездіяльність УСБУ в Харківській області, яка полягає у ненаданні внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, що визнані судовими рішеннями повністю або частково протиправними, ГУ ПФУ в Харківській області довідки про грошове забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018 на підставі частини другої статті 51 Закону України №2262-ХІІ у щомісячній сумі 54 456,92 грн з грошового забезпечення із зазначенням таких складових грошового забезпечення у розмірі 92299,86 грн, яка складається з: посадового окладу - 8 180,00 грн; окладу за військовим званням-1 410,00 грн; надбавки за вислугу років (45%) - 4 315,50 грн; надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%)- 1 227,00 грн; доплати за науковий ступінь кандидата наук (5%) - 409,00 грн; надбавки за особливості проходження служби (100%) - 13 905,50 грн; премії (452%);

зобов'язати УСБУ в Харківській області надати до ГУ ПФУ в Харківській області довідку про грошове забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018 на підставі частини другої статті 51 Закону України №2262-ХІІ у щомісячній сумі 54 456,92 грн з грошового забезпечення із зазначенням таких складових грошового забезпечення: посадовий оклад-8 180,00 грн; оклад за військовим званням-1 410,00 грн; надбавка за вислугу років (45%)-4 315,50 грн; надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%)- 1 227,00 грн; доплата за науковий ступінь кандидата наук (5%)- 409,00 грн; надбавка за особливості проходження служби(100%)- 13 905,50 грн; премія (452%).

визнати протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в Харківській області, яка полягає у невчиненні дій з перерахунку пенсії у щомісячній сумі 54 456,92 грн з 01.03.2018, виходячи із зазначеного грошового забезпечення;

зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити перерахунок пенсії у щомісячній сумі 54 456,92 грн з 01.03.2018, виходячи із зазначеного грошового забезпечення;

стягнути солідарно з ГУ ПФУ в Харківській області та з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України протиправно недоплачену за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 пенсію в сумі 1 599 720,80 грн та завдану за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 матеріальну шкоду в сумі 1 599 720,80 грн, а саме: збитки (упущену вигоду) на підставі статті 56 Конституції України, завдані внаслідок заподіяння позивачу державною Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області та Кабінету Міністрів України внаслідок та в результаті прийняття органом державної влади - Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів, що визнані судовими рішеннями повністю або частково протиправними та протиправною бездіяльністю відповідачів;

Також позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати у цій справі.

Крім цього, постановою від 20.10.2021 Верховний Суд скасував ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2020 в частині залишення без розгляду заяви про зміну предмету позову від 11.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі №640/21016/19 скасовано. Справу №640/21016/19 - направлено для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Отже, станом на дату розгляду справи судом першої інстанції та ухвалення рішення по суті, позовні вимоги ОСОБА_1 були заявлені:

- до УСБУ в Харківській області - про оскарження бездіяльності, яка полягає у ненаданні внаслідок прийняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правових актів (постанови Кабміну №103, №804 та № 1088) довідки про грошове забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018 на підставі частини другої статті 51 Закону України №2262-ХІІ у щомісячній сумі 54 456,92 грн та зобов'язання надати цю довідку;

- до ГУ ПФУ в Харківській області - визнати протиправною бездіяльності, яка полягає у невчиненні дій з перерахунку пенсії у щомісячній сумі 54 456,92 грн з 01.03.2018, виходячи із зазначеного грошового забезпечення та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії;

- до держави Україна в особі ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області та Кабінету Міністрів України - про стягнення за рахунок коштів державного бюджету України протиправно недоплаченої за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 пенсії в сумі 1 599 720,80 грн та завданої за період з 01.03.2018 по 08.12.2020 матеріальної шкоди в сумі 1 599 720,80 грн, а саме: збитків (упущеної вигоди) на підставі статті 56 Конституції України, статей 1173, 1175 ЦК України;

- до Кабінету Міністрів України -про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття підпункт 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» від 24.12.2019 № 1088 (постановою Верховного Суду від 20.10.2021 направлена в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції; копії матеріали, необхідні для розгляду скарги повернуті Верховним Судом та надійшли до Окружного адміністративного суду м. Києва 01.11.2021).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність УСБУ в Харківській області щодо ненадання до ГУ ПФУ в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для перерахунку пенсії.

Зобов'язано УСБУ в Харківській області скласти та подати до ГУ ПФУ в Харківській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії для подальшого перерахунку пенсії.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 4 березня 2024 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.07.2022 у справі №640/21016/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На адресу Київського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна вказана справа, яку відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Маричу Є.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2024р. справу прийнято до провадження суддею Маричем Є.В., при цьому залишено без руху після відкриття провадження згідно приписів ч. ч. 13, 14 ст. 171 КАС України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року відвід судді Марича Є.В. в адміністративній справі за №640/21016/19 визнано необґрунтованим та передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Марича Є.В. у справі №640/21016/19 відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2024 року задоволено заяву судді Марича Є.В. про самовідвід, передано адміністративну справу №640/21016/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду, згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 травня 2024 року суддею Кочановою П.В. прийнято до провадження адміністративну справу №640/21016/19, розгляд справи призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11 червня 2024 року о 10:30 год.

28 травня 2024 року, позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позову в частині позовної вимоги до відповідача Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та нечинним з моменту прийняття підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян».

5 червня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшли пояснення від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, мотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену з18.10.2008 відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ. Здійсненню перерахунку пенсії передує чітко визначена Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 процедура та до моменту отримання від уповноваженого органу належної довідки у органу Пенсійного фонду України не виникає обов'язку з перерахунку пенсії позивача, оскільки органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм уповноваженими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках. Таким чином, без наявності довідки про розмір грошового забезпечення або відповідних складових у ній пенсійний орган не може зробити перерахунок раніше призначеної пенсії. Зазначає, що на адресу ГУПФУ не надходило жодної довідки від уповноваженого органу з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 у розмірах та складі, зазначених позивачем у позовній заяві. Щодо стягнення з управління матеріальної (майнової) шкоди зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому майнової шкоди, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів, що згідно статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області вважає позовні вимоги позивача до ГУ ПФУ необгрунтованими, передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

10 червня 2024 року, представником Кабінету Міністрів України надано до суду заперечення на заяву про зміну підстав позову в частині позовної вимоги до Уряду України про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», в яких зазначає, що оскільки позивач одночасно змінює предмет та підстави возову, тому така заява підлягає поверненню. Також, зазначає, що суд не наділений повноваженнями визнавати нормативно-правовий акт нечинним з моменту його прийняття, з огляду на те, що нормативно-правовий акт втрачає чинність виключно з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року відкладено підготовче судове засідання по справі № 640/21016/19 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Харківській області, УСБУ в Харківській області, Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди, скасування постанови до 2 липня 2024 року о 12:30 годині.

2 липня 2024 року, позивачем до суду надана відповідь на заперечення Кабінету Міністрів України стосовно заяви позивача про зміну підстав позову від 28 травня 2024 року, в яких останній зазначив, що доводи Кабінету Міністрів України щодо відсутності у суду процесуальних повноважень приймати судове рішення про визнання нормативно-правового акту протиправним та нечинним є протиправними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 2 липня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі №640/21016/19 в якості співвідповідача Держави Україна. Залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 4 - Державну казначейську службу.

У підготовчому засіданні, призначеному на 2 липня 2024 року судом оголошено перерву до 3 вересня 2024 року о 14:30 год.

13 серпня 2024 року позивачем подано до суду клопотання про збільшення позовних вимог, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у ненаданні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018 у щомісячній сумі 54 456,92 грн. з грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у сумі 92 299,86 грн, із зазначенням в довідці про грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2018 року ОСОБА_1 грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.03.2018 року у сумі 92 299, 86 грн.

- зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області надати Головному Управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області, довідку про грошове забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 , пенсії з 01.03.2018 року на перерахунок пенсії та на виплату перерахованої пенсії ОСОБА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 , у щомісячній сумі 54456 грн 92 коп. з грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у сумі 92 299, 86 грн., зазначивши в довідці: посадовий оклад- 8 180,00 грн., оклад за військовим званням- 1410,00 грн., надбавка за вислугу років 45 %-4315,50 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 % посадового окладу) - 1227,00 грн., доплата за науковий ступінь (5% посадового окладу)- 409,00 грн., надбавка за особливості проходження служби- 13905,50 грн., премія (452%)- 62 852,86 грн.,

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області яка полягає у невчиненні дій з перерахунку ОСОБА_1 , пенсії з грошового забезпечення у сумі 92 299, 86 грн. та дій з виплати пенсії ОСОБА_1 , у щомісячній сумі 54 456 грн 92 коп. з 01 березня 2018 року з грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у сумі 92 299, 86 грн.,

- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області вчинити дії, які полягають у перерахунку та виплаті пенсії з 01 березня 2018 року ОСОБА_1 , у сумі 54 456, 92 з грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 у сумі 92 299,86 грн., яке складає: посадовий оклад- 8 180,00 грн., оклад за військовим званням- 1410,00 грн., надбавка за вислугу років 45 %-4315,50 грн., надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15 % посадового окладу) - 1227,00 грн., доплата за науковий ступінь (5% посадового окладу)- 409,00 грн., надбавка за особливості проходження служби- 13905,50 грн., премія (452%)- 62 852,86 грн.,

- солідарно стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 протиправно недоплачену пенсію за період з березня 2018 року по 13 серпня 2024 року у загальній сумі 3 492 196,94 грн. та з Держави Україна за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2024 року матеріальну шкоду у сумі 3 492 196, 94 грн., а саме: збитків (упущеної вигоди) на підставі ст. 56 Конституції України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку,

- солідарно стягнути з відповідачів витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 20 733, 99 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України, з єдиного казначейського рахунку,

- визнати протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» в частині підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян».

2 вересня 2024 року, Державною казначейською службою України надано до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог. В обгрунтування заперечень зазначає, що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало. При цьому, вимогу позивача щодо стягнення коштів з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у розмірі 3 492 196,94 грн шляхом безспірного списання Казначейством коштів Державного бюджету України Казначейства за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку вважає необґрунтованою. Окрім того, будь-яких посилань на діюче законодавство, яке б надавало право позивачу на отримання саме такої суми, позивачем не наведено, а відтак, не доведено умови реальної можливості одержання такого доходу. Також, зазначає, що недоотримана позивачем пенсія не може вважатися майновою шкодою в розумінні статті 1175 ЦК України, а відтак зазначені норми права не застосовуються до спірних правовідносин. Між іншим, твердження позивача щодо того, що йому повинна була виплачуватись пенсія у розмірі із власних розрахунків є суб'єктивним підрахунком своєї пенсії. Доведено до відома суду, що відшкодувати шкоду, завдану фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані протиправними та нечинними, за рахунок Державного бюджету неможливо. Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» не передбачено бюджетних призначень на відшкодування вищенаведеного виду шкоди.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення позовних вимог у справі №640/21016/19. Встановлено відповідачам строк для подання відзиву на заяву про збільшення позовних вимог протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

У підготовчому засіданні 3 вересня 2024 року судом оголошено перерву до 1 жовтня 2024 року об 11:00 годині.

У підготовчому засіданні 1 жовтня 2024 року судом оголошено перерву до 23 жовтня 2024 року о 9:30 години.

3 жовтня 2024 року, позивачем надано до суду відповідь на пояснення третьої особи Державної казначейської служби України, в якій вважає пояснення третьої особи протиправними та вважає обраний ним у справі №640/21016/19 спосіб захисту його права правомірним , та таким, що повністю відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

3 жовтня 2024 року позивачем подано до суду заяву про виправлення описки в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2024 року внесено виправлення у мотивувальну частину ухвали Київського окружного адміністративного суду від 3 вересня 2024 року про прийняття заяви про збільшення позовних вимог до розгляду у справі №640/21016/19.

Вважати вірним абзац: «солідарно стягнути з відповідача Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області та з відповідача Держави Україна на користь ОСОБА_1 , за рахунок коштів державного бюджету України протиправно недоплачену за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2024 року пенсію у сумі 3492196 гривень 94 копійки та завдану за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2024 року матеріальну шкоду у сумі 3 492 196 гривень 94 копійки, а саме - збитки (упущену вигоду) у сумі 3 492 196 гривень 94 копійок, на відшкодування на підставі cт. 56 Конституції України матеріальної шкоди, а саме - збитків (упущеної вигоди) у сумі 3492196 гривень 94 копійки протиправно недоплаченої за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 пенсії, тобто стягнути кошти з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , у сумі 3492196 (три мільйона чотириста дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто шість) гривень 94 копійки шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 у сумі 3 492 196 (три мільйона чотириста дев'яносто дві тисячі сто дев'яносто шість) гривень 94 копійки з єдиного казначейського рахунку».

У підготовчому засіданні 23 жовтня 2024 року відкладено розгляд справи до 13 листопада 2024 року о 9:00 годині.

25 жовтня 2024 року, представником Кабінету Міністрів України подано до суду додаткові пояснення на заяву про зміну підстав позову, обгрунтовані тим, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм. Окрім того, зазначає, що нормативно-правовий акт втрачає чинність виключно з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про зміну підстав позову в адміністративній справі №640/21016/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 19 грудня 2024 року о 14:00 год. колегією суддів під головуванням судді Кочанової П.В.

24 листопада 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку подано до суду заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В. у справі №640/21016/19.

5 грудня 2024 року позивачем подано до суду заяву про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Кочанової П.В. у справі №640/21016/19.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 13 грудня 2024 року визначено склад колегії суддів: Кочанова П.В.-головуючий суддя, судді: Жукова Є.О., Діска А.Б.

У зв'язку з перебуванням головуючої судді Кочанової П.В. з 25 листопада 2024 року по 29 листопада 2024 року у відрядженні, з 2 грудня 2024 року по 12 грудня 2024 року у навчальній відпустці, розгляд заяв про відвід судді здійснювався у перший робочий день судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кочанової Поліни Валеріївни в адміністративній справі №640/21016/19 - необґрунтованою. Передано матеріали справи №640/21016/19 для вирішення питання про відвід судді Кочанової Поліни Валеріївни суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року визнано заяву ОСОБА_1 від 5 грудня 2024 року про відвід судді Кочанової Поліни Валеріївни в адміністративній справі №640/21016/19 - необґрунтованою. Передано матеріали справи №640/21016/19 для вирішення питання про відвід судді Кочанової Поліни Валеріївни суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу та визначений відповідно до статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 для розгляду заяви про відвід судді Кочанової П.В. від 5 грудня 2024 року, адміністративну справу №640/21016/19 передано на розгляд судді Жуку Р.В.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року Жук Р.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кочанової П.В. у справі №640/21016/19 відмовлено.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 для розгляду заяви про відвід судді Кочанової П.В., адміністративну справу №640/21016/19 передано на розгляд судді Перепелиці А.М.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року Перепелиці А.М., у задоволенні заяви позивача про відвід судді Кочанової П.В. у справі №640/21016/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1) Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області; 2) Управління Служби безпеки України в Харківській області; 3) Кабінету Міністрів України; 4) Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України; третя особа Державна казначейська служба України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди, скасування постанови - відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року, провадження у справі №640/21016/19 зупинено до перегляду Верховним Судом ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі № 640/21016/19 про відмову у відкритті апеляційного провадження в порядку касаційного провадження.

11 липня 2025 року, позивачем подано до суду заяву про відвід суддів Київського окружного адміністративного суду Діски Аліни Борисівни та Жукової Євгенії Олексіївни від розгляду справи №640/21016/19, обгрунтовуючи тим, що останні прямо і опосередковано особисто зацікавлені в результатах розгляду Київським окружним адміністративним судом адміністративної справи № 640/21016/19, оскільки за їх особистим переконанням, викладеним в рішенні Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 у справі № 320/3813/25, надані ним докази у справі № 320/3813/25, не підлягають дослідженню Київським окружним адміністративним судом та не підлягають оцінці Київським окружним адміністративним судом при визначенні зазначеним судом його права. При цьому, докази, надані до справи №640/21016/19 є ідентичні доказам у справі №320/3813/25.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2025 року поновлено провадження у справі №640/21016/19.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 1 вересня 2025 року визнано заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Діски Аліни Борисівни та Жукової Євгенії Олексіївни від розгляду справи №640/21016/19 - необґрунтованою. Передано матеріали справи №640/21016/19 до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відвід суддів Діски Аліни Борисівни та Жукової Євгенії Олексіївни іншим складом суду у відповідності до вимог частини першої статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду (Терлецька О.О.) від 3 вересня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Діски Аліни Борисівни та Жукової Євгенії Олексіївни від 11 липня 2025 року - відмовлено.

Судовими повістками викликано сторін у судове засідання на 9 вересня 2025 року о 10:10 годині.

У судове засідання, призначене на 9 вересня 2025 року з'явилися позивач та представник відповідача 3, представники відповідача 1, 2 та 4 та представник третьої особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, представник відповідача 3 заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.

Разом з тим, у судовому засіданні позивачем та представником відповідача 3 подано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Згідно довідки Управління Служби безпеки України по Харківській області від 12 квітня 2018 року №1123 про грошове забезпечення, відповідно до постанови КМУ №103 від 21.02.2018 року, Наказу СБУ реєс. в МінЮсті №410/31862 від 05.04.2018р. розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за нормами, чинними на 01.03.2018 року, за посадою: Старший викладач спецкафедри інституту Ярослава Мудрого (Підполковник), становить: посадовий оклад- 8 180,00 грн., оклад за військовим званням - 1410,00 грн., надбавка за вислугу років (45%)- 4 315,50 грн., всього- 13 905,50 грн.

Відповідно до розрахунку про перерахунок пенсії по пенсійній справі №/А4415-СБУ ОСОБА_1 , Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено позивачу з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії на підставі довідки про грошове забезпечення від 12 квітня 2018 року №1123. Після перерахунку пенсії розмір пенсії позивача становив 6 508, 62 грн.

24.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1088 "Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян" (далі-Постанова №1088), підпунктом 1 пункту 1 якої установлено, що з 1 січня 2020 р. виплата пенсій, призначених згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до 1 березня 2018 р. (крім пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 р. з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 р.

Пунктом 2 Постанови №1088 встановлено пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (Офіційний вісник України, 2018 р., № 20, ст. 662) виключити.

Пунктом 3 Постанови №1088 встановлено, що ця постанова набирає чинності з 1 січня 2020 року.

Позивач вважаючи, що підпункт 1 пункту 1 Постанови №1088 порушує його права як пенсіонера на отримання пенсії у повному обсязі, а також вважаючи дії Управління Служби безпеки України в Харківській області щодо невиготовлення та ненаправлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2018 року, та відповідно дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення перерахунку його пенсії за вислугу років на підставі оновленої довідки протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Суд зазначає, що вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У відповідності до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені у положеннях статті 264 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо:

1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України (крім рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу), постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин другої та третьої статті 264 Кодекс адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Отже, керуючись завданнями та основними засадами (принципами) адміністративного судочинства, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України, частиною другою статті 2, статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Положеннями пунктів 3, 10 частини 1 статті 116 Конституції України регламентовано, що Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Між тим, організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України відповідно до Конституції України визначає Закон України “Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 № 794-VII (далі - Закон № 794-VII).

Відповідно до статті 1 Закону № 794-VII Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 794-VII діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров'я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв'язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Частиною 1 статті 49 цього Закону обумовлено, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 49 Закону № 794-VII).

Таким чином, на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України Кабінет Міністрів України видає підзаконні нормативно-правові акти - постанови і розпорядження, реалізуючи у такий спосіб свою виконавчу (управлінську) компетенцію.

Відповідно до частин другої та третьої статті 50 Закону №794-VІІ проєкти актів КМУ готуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Проєкти актів Кабміну вносяться на розгляд КМУ міністерствами, центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується КМУ через відповідного члена КМУ), державними колегіальними органами, місцевими державними адміністраціями.

Отже, КМУ уповноважений видавати акти нормативного характеру, які видаються у формі постанов на основі та на виконання законів України.

Разом з цим, статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституційне повноваження здійснювати законотворчу діяльність належить виключно Верховній Раді України. Прийняття Кабінетом Міністрів України підзаконних нормативно-правових актів є формою реалізації його конституційних повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.11.2023 у справі №640/28113/20.

Стаття 3 Конституції України проголошує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-ХІІ).

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процитована норма статті 43 Закону №2262-ХІІ міститься в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення. Тобто, вказана норма статті 43 Закону безпосередньо визначає складові грошового забезпечення для обчислення пенсій.

При цьому, порядок перерахунку пенсій врегульований розділом VIII «Порядок перерахунку пенсій» Закону №2262-ХІІ.

Згідно з положеннями статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв Постанову №704, якою збільшив розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Вказана постанова набрала чинності з 01 березня 2018 року.

Пунктом 2 Постанови №704 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

13.02.2008 Кабінетом Міністрів України було прийнято Порядок №45, пунктом 1 якого передбачено, що пенсії, призначені відповідно до Закону №2262, у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку №45 (в редакції, яка була чинна до 24.02.2018) визначено, що для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з урахуванням таких його видів:

- посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України або керівником державного органу у межах його повноважень на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та військовим (спеціальним) званням;

- надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, почесне звання "заслужений" чи "народний", службу в умовах режимних обмежень, спортивні звання, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук та вчене звання - у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі;

- щомісячні надбавки, доплати та підвищення, конкретні розміри яких за відповідними посадами (категоріями) установлені Кабінетом Міністрів України - у зазначених розмірах на момент виникнення права на перерахунок;

- інші щомісячні надбавки, доплати (крім доплати, розмір якої визначається як різниця між розміром грошового забезпечення до і після запровадження нових умов його виплати), підвищення та щомісячна премія - у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію;

- щомісячні надбавки за особливі умови служби (крім надбавки за службу у віддаленій місцевості) особам, звільненим з військової служби, які проходили службу та обслуговували ядерну зброю на об'єктах "С", у складальних бригадах ремонтно-технічних баз, у складі екіпажів атомних підводних човнів, на території військових полігонів, де проводилися випробування ядерної зброї або навчання із застосуванням такої зброї, та у військових частинах, що обслуговували космодром "Байконур", якщо такі надбавки виплачувалися їм на день звільнення із служби у відсотках посадового окладу, що встановлювалися до 1 січня 2008 р. для обчислення розміру пенсії, але не більше розміру надбавок за особливі умови служби відповідно до законодавства.

Додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №103, якою було вирішено здійснити перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №2262, та якою, серед іншого, були внесені зміни до Порядку №45.

Абзацом першим пункту 5 Порядку №45 у редакції Постанови №103 встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

Однак, Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2019 року, в адміністративній справі №826/3858/18 визнав протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку № 45.

Постановою КМУ від 20.06.2018 №497 було внесено зміни до пункту 5 Порядку № 45, доповнивши його абзацами такого змісту: «Особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які на день звільнення з органів внутрішніх справ мали спеціальне звання внутрішньої служби (крім підрозділів виконання покарань та Державної фельд'єгерської служби), перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2018 проводиться: особам начальницького складу - з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту, та схеми тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту (додаток 6), затвердженої постановою № 704; особам рядового складу - з урахуванням складових грошового забезпечення, передбачених абзацом першим цього пункту, та тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу (додаток 1), затверджених зазначеною постановою».

Також, постановою КМУ від 21.08.2019 № 784 внесено зміни до зазначеного вище Порядку №45, доповнивши пункт 5 цього Порядку абзацом такого змісту: «Особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо із займаних посад у зазначених органах, установах, до яких вони були відряджені, грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за аналогічними або відповідними посадами в органі, з якого вони були відряджені. За бажанням особи грошове забезпечення враховується за посадою, яку особа займала до відрядження для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств».

Зазначені вище постанови КМУ від 20.06.2018 № 497 та від 21.08.2019 № 784, якими внесено зміни до Порядку № 45, є чинними.

В силу положень статті 63 Закону №2262 законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Водночас, під «умовами» слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під «порядком» розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення «розміру» перерахунку пенсій. Орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

При цьому, до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону України №2262 містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №826/3858/18.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання протиправною Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», зазначає, що підпункт 1 пункту 1 Постанови №1088 порушує його права як пенсіонера на отримання пенсії у повному обсязі.

Між тим, суд зазначає, що постанова КМУ від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» була прийнята з метою врегулювання питань щодо перерахунку та виплати пенсії, які визначались пунктами 1, 2, 3 постанови №103 та були скасовані, зокрема рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18, яке залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019.

Так, із змісту постанови №1088 в частині підпункту 1 пункту 1 видно, що КМУ встановлено порядок виплати з 01.01.2020 вже перерахованих пенсій з 01.01.2018, виходячи лише з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, а не визначено підставу для перерахунку таких пенсій та складові грошового забезпечення для відповідного перерахунку пенсій.

При цьому, з 05.03.2019 - дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.

Тобто, в цьому випадку мова йде про врахування для перерахунку пенсії трьох складових грошового забезпечення, а саме - розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби вже перерахованих з 01.01.2018 при виплаті у 2020 році пенсій за період до скасування у судовому порядку пунктів 1, 2 постанови №103, коли вказані норми діяли та підлягали застосуванню суб'єктами владних повноважень.

Суд зазначає, що у пункті 2 Пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян» зазначено, що у зв'язку із скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови №103 за рішеннями судів, створилася ситуація правової невизначеності в частині виплати особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим особам, перерахованих у 2018 році сум пенсій.

У пункті 3 вказаної Пояснювальної записки зазначено, що проектом акта передбачається визначити умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій.

Отже, зі змісту Пояснювальної записки вбачається, що фактично метою прийняття Постанови №1088 є врегулювання умов завершення виплати вже перерахованої пенсіонерам пенсії з 01.01.2018 на підставі пункту 1 Постанови №103 з огляду на скасування у судовому порядку пунктів 1, 2, 3 Постанови №103.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що положення спірного підпункту Постанови №1088 не визначають підстав для перерахунку пенсії, а лише врегульовують питання виплати вже перерахованої пенсії.

Окрім того, суд звертає увагу, що правомірність прийняття Кабінетом Міністрів України положень Постанови №1088 вже була предметом оскарження у судовому порядку.

Так, Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі №640/19528/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104361427), відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування пункту 1.1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсії окремим категоріям громадян», зазначив із змісту постанови №1088 в частині підпункту 1 пункту 1 видно, що КМУ встановлено порядок виплати з 01.01.2020 вже перерахованих пенсій з 01.01.2018, виходячи лише з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби, а не визначено підставу для перерахунку таких пенсій та складові грошового забезпечення для відповідного перерахунку пенсій.

Також, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №640/620/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 107631671), відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправною та нечинною частини другої пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», зазначив, що оскаржуваними положеннями Постанови №1088 визначено умови завершення виплати перерахованих у 2018 році сум пенсій за період до скасування у судовому порядку пункту 3 Постанови №103.

Верховний Суд зазначив, що Уряд, приймаючи Постанову № 1088 не змінив умови і норми пенсійного забезпечення осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції).

Отже, Верховний Суд у вищенаведених судових рішеннях дійшов висновку про те, що Кабінет Міністрів України у Постанові №1088 визначив виключно порядок завершення виплати вже перерахованих у 2018 році пенсій, а не підстави для перерахунку таких пенсій та складові грошового забезпечення для такого перерахунку.

У зв'язку з цим, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» в частині підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян».

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у ненаданні Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01.03.2018, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом вище, відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Частинами другою та третьою статті 51 Закону № 2262-XII передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії.

Перерахунок пенсій у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно із цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів ПФУ та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, затверджений Постановою № 45.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанова №103, з преамбули якої вбачається постановлення останньої на виконання частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII.

Пунктом 1 Постанови № 103 встановлено перерахування пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до Постанови №704.

Постановою № 103 внесено також зміни до Порядку № 45, а саме:

- пункт 5 викладено в такій редакції: Під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

- додаток 2 до Порядку № 45 викладено в новій редакції, в якій довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, не містить таких складових грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

При цьому, обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону №2262-XII, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсій, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами виходячи зі змісту процитованого Закону.

Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону №2262-XII.

До повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, натомість приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого (а не його складові) може змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.

Аналогічну правову позицію висловлювала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС України, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19, які підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції в силу частини 5 статті 242 КАС України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача 2 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 березня 2018 року для перерахунку пенсії останнього із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру його пенсії, та задоволення позовних вимог у цій частині.

Водночас, щодо позовних вимог в частині зазначення у довідці посадового окладу- 8 180,00 грн., окладу за військовим званням- 1410,00 грн., надбавки за вислугу років 45 %-4315,50 грн., надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15 % посадового окладу) - 1227,00 грн., доплати за науковий ступінь (5% посадового окладу)- 409,00 грн., надбавки за особливості проходження служби- 13905,50 грн., премії (452%)- 62 852,86 грн, суд зазначає, що спір щодо визначення конкретних складових довідки може виникнути лише при наявності такої довідки із зазначенням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення на конкретну дату, натомість в даному випадку предметом розгляду справи є визначення права позивача на отримання нової довідки, а не її зміст.

Тому, така вимога не підлягає задоволенню як передчасна, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Також, вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невчинення дій з перерахунку пенсії позивача та здійснення такого перерахунку не підлягають до задоволення в рамках розгляду даного спору, з огляду на їх передчасність. В цій частині суд зазначає, що вище за текстом рішення вже зазначалося, що перерахунок пенсій провадиться пенсійними органами на підставі відповідних довідок, виданих органом, з якого особу звільнено на пенсію, у даному випадку - за довідкою, виданою Управлінням Служби безпеки України в Харківській області.

Суд звертає увагу на те, що за висновком Верховного Суду у постанові від 20 листопада 2018 року у справі №328/4303/16-а (2-а/328/8/17) органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм відповідними органами/особою-пенсіонером довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у довідках.

Отже, лише з отриманням від відповідних органів/особи-пенсіонера довідки про розмір грошового забезпечення у органу Пенсійного фонду виникає обов'язок здійснення перерахунку пенсії на підставі такої довідки.

Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 протиправно недоплаченої пенсії за період з березня 2018 року по 13 серпня 2024 року у загальній сумі 3 492 196,94 грн, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV.

Частиною першою статті 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Пенсійний фонд є самоврядною неприбутковою організацією і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 (далі - Положення №280), передбачено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Підпунктом 6 пункту 4 Положення №280, зокрема визначено, що Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань, організовує, координує та контролює роботу територіальних органів щодо:

-призначення (перерахунку) і виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці;

-забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження як безпосередньо, так і через утворені в установленому порядку територіальні органи - Управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду), на які відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління (затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2), покладається, зокрема: призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.

Відповідно до Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України в м. Києві від 22.12.2014 №28-2 встановлено, що Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Підпунктом 7 пункту 4 Положення визначено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійний фонд України та його територіальні органи є суб'єктами владних повноважень у сфері загальнообов'язкового пенсійного забезпечення, які здійснюють призначення та виплату пенсій.

Враховуючи, що Управління Служби безпеки України в Харківській області та Кабінет Міністрів України не є належними суб'єктами владних повноважень у сфері загальнообов'язкового пенсійного забезпечення, які здійснюють призначення та виплату пенсій, вимога позивача про солідарне стягнення недоплаченої пенсії за період з березня 2018 року по 13 серпня 2024 року у загальній сумі 3 492 196,94 грн з цих відповідачів є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

В частині вимоги позивача про стягнення недоплаченої пенсії з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає, що передумовою стягнення коштів є їх обрахунок. Оскільки позовна вимога до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невчинення дій з перерахунку пенсії позивача та здійснення такого перерахунку визнана судом як передчасна, підстави для стягнення коштів з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області також відсутні.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Держави Україна за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2024 року матеріальну шкоду у сумі 3 492 196, 94 грн., а саме: збитків (упущеної вигоди) на підставі ст. 56 Конституції України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку, суд зазначає наступне.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

За правилами статті 1175 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Оскільки, судом не встановлено порушення прав позивача Постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» в частині підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян», суд не вбачає підстав для стягнення з Держави Україна матеріальної шкоди на підставі статті 1175 Цивільного кодексу України.

Також, за загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовуються державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (частина 1 статті 1173 Цивільного кодексу України).

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Отже чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17, Верховного Суду від 13.07.2023 у справі №460/5153/21, від 18.02.2020 у справі №815/7279/15.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18) вказано, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) вказано, що збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Водночас, звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання (позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц (провадження № 14-79цс18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.06.2020 у справі № 910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/180).

Отже, вимога про стягнення з боржника втраченої вигоди має ґрунтуватися на точних даних, насамперед бухгалтерських документах, що безспірно засвідчують можливість отримання грошових сум або інших цінностей у разі якби зобов'язання було виконане боржником.

У даній справі, перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки ще не проведено, а отже відсутні достатні відомості, які б свідчили про можливість отримання позивачем грошових коштів у вигляді недоотриманої пенсії у розмірі 3 492 196, 94 грн, що свідчить про недоведення розміру таких збитків, у зв'язку з чим відсутні й правові підстави для задоволення таких вимог.

Згідно з частинами першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, із коригуванням обраного позивачем способу захисту.

При цьому, суд враховує, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України, відповідно до п. 58 якого суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Щодо стягнення з відповідачів витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 20 733, 99 грн. шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України, з єдиного казначейського рахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», доказів понесення позивачем інших судових витрат на час розгляду справи не надано, тому розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України, держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Управління Служби безпеки України в Харківській області, Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 4 - Державна казначейська служба про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, відшкодування шкоди, скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Харківській області, яка полягає у невиготовленні та ненаправленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 березня 2018 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення.

Зобов'язати Управління Служби безпеки України в Харківській області (61002, місто Харків, вулиця Мироносицька, будинок 2, код ЄДРПОУ: 20001711) скласти та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) станом на 1 березня 2018 року, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для перерахунку та виплати пенсії з 1 січня 2018 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Повний текст судового рішення складено та підписано 2 жовтня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Головуючий суддя Кочанова П.В.

Судді: Діска А.Б.

Жукова Є.О.