02 жовтня 2025 року місто Київ № 320/18518/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоус А.Ю. розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику (повідомлення) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просив визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 12.03.2025.
В обгрунтування позовних вимог вказано, що Шевченківським відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ) з банківської картки ОСОБА_1 18 березня 2025 року здійснено списання коштів у сумі 1205,92 грн. Такі дії здійснено державним виконавцем на підставі розпочатого ним виконавчого провадження ВП № 77467341 з примусового виконання постанови Національної поліції серії 4АВ №08346080 від 13 листопада 2024 року.
Позивач зазначає, що постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, про оскаржувану постанову дізнався від працівників банку. Позивач вважає протиправною постанову про арешт коштів боржника, оскільки державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем при відкритті виконавчого провадження ВП № 77467341 не було перевірено відсутність відношення громадянина України ОСОБА_1 до вчинення правопорушення. Вказує, що власником транспортного засобу LEXUS LX 470, державний номерний знак НОМЕР_1 , є юридична особа - товариство з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО «СВІТ», що підтверджено технічним паспортом на зазначений автотранспортний засіб.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2025 відкрито провадження в справі, постановлено здійснити розгляд справи з урахуванням введення в Україні воєнного стану, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, встановлено строки для подання заяв по суті та доказів.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, однак надав суду копію матеріалів виконавчого провадження №77467341.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
На виконанні у Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) перебуває виконавче провадження №77467341 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №4АВ 08346080, виданої 13.11.2024 Національною поліцією.
Головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2025 ВП №77467341.
У межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 12.03.2025, про стягнення виконавчого збору від 12.03.2025, про арешт коштів боржника від 12.03.2025, про зняття арешту з коштів від 19.03.2025, про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2025.
Не погоджуючись із правомірністю прийняття відповідачем постанови від 12.03.2025 ВП №77467341 про арешт коштів боржника, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частина перша статті 5 зазначеного Закону України № 1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 13 Закону №1404-VІІІ).
За приписами статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2025 ВП №77467341 з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №4АВ 08346080, виданої 13.11.2024 Національною поліцією.
У межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчуком Костянтином Петровичем винесено постанови, зокрема, про арешт коштів боржника від 12.03.2025.
З матеріалів справи вбачається, що постановою від 19.03.2025 ВП №77467341 знято арешт з коштів боржника, оскільки борг в повному обсязі стягнуто на рахунок Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів. Крім того, з боржника стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. Виконавче провадження ВП №77467341 закінчено постановою від 20.03.2025.
Доводи позивача щодо протиправності постанови про арешт коштів боржника грунтуються виключно на незгоді позивача (боржника) з відкриттям виконавчого провадження ВП №77467341, оскільки, на думку позивача, він не може бути боржником у вказаному виконавчому провадженні.
Суд зазначає, що в даній справі позивач не оскаржує постанову про відкриття виконавчого провадження від 12.03.2025 ВП №77467341, а тому правомірність відкриття виконавчого провадження не є предметом судового розгляду в межах цієї справи.
У даному випадку предметом спору є виключно законність постанови про арешт коштів боржника від 12.03.2025 ВП №77467341. З огляду на те, що постановою від 19.03.2025 ВП №77467341 арешт з коштів боржника знято у зв'язку з повним стягненням боргу, оскаржувана постанова вичерпала свою дію та не створює для позивача нових, триваючих чи поновлюваних порушень його прав та інтересів.
З огляду на зазначене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242-246, 250, 252, 255, 257-263, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Відомості про сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );
відповідач - Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (ідентифікаційний код 34967593, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 110).
Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Судові рішення за наслідками розгляду судом першої інстанції справи, визначеної статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Білоус А.Ю.